У Швеції провідні газети безкоштовно публікують на своїх сайтах лише короткі новини. Хочеш прочитати розгорнутий матеріал – плати: або за окрему статтю, або за місячну підписку. Саме ці кошти сьогодні уможливлюють роботу скандинавських ньюзрумів. Про це розповів голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко в ефірі «Єдиного марафону новин».
Розмова з ведучим Володимиром Павлюком була присвячена вартості якісної журналістики в умовах війни. «Люди звикли, що новини безкоштовні, але насправді це не так, бо новини – це також бізнес. Чи не стане правда привілеєм для тих, хто може за неї заплатити?» – так окреслив тему ведучий.
За словами Сергія Томіленка, йдеться не просто про подорожчання окремих складових медіавиробництва, а про повну трансформацію медіаландшафту. Соціальні мережі – насамперед фейсбук і телеграм – стали панівними каналами поширення інформації та споживання контенту, і рекламодавці пішли за аудиторією саме туди.
– Класичні редакції, ньюзруми вже не можуть залучати рекламні кошти в достатньому обсязі, – констатував голова НСЖУ. – Журналіст може бути волонтером і виконувати суспільно корисну роботу, але кожна людина має отримувати заробітну плату, а витрати виробництва – компенсуватися.
Як зазначив Сергій Томіленко, класична модель монетизації, що десятиліттями тримала журналістику, – передплата на друковану пресу плюс рекламні надходження – руйнується в усьому світі, і Україна не виняток.
– Платний контент – це не від того, що власники або журналісти хочуть заробити в особливо важкий час, – підкреслив Сергій Томіленко. – Це спроба порятувати редакцію, втримати журналістів і знайти кошти, якими знову заохотиться відповідальна журналістика. Бо ми хочемо споживати правду – щоб хтось перевірив інформацію, зафіксував її, не спотворив, і щоб ми могли покладатися на неї в ухваленні рішень.
Відповідаючи на запитання, чи є платні підписки нормою у світі, голова НСЖУ навів приклад країн Скандинавії, де такі моделі впроваджені найуспішніше. Спілка співпрацює з Bonnier News – найбільшою медіакомпанією Швеції та всього скандинавського регіону – і зі Шведською асоціацією медіабізнесу.
Шведські газети-лідери утримують редакції саме завдяки платному контентові.
– Це стало можливим завдяки захисту авторських прав, складним програмним рішенням і культурі непіратського медіаспоживання. Цей шлях був еволюційним, але сьогодні модель працює, – зазначив Сергій Томіленко.
Українські національні медіа, за словами голови НСЖУ, вивчають і поступово впроваджують цей досвід, але зі своєю особливістю. В Україні формується феномен медіаспільнот: редакції не обов’язково закривають усі матеріали платним доступом, натомість гуртують довкола себе клуб прихильників – бренду, ведучих, журналістів – і просять цю спільноту проявити солідарність, задонатити, підтримати.
– Це спроба знайти точку опори у світі, де домінують соціальні мережі, – підсумував Сергій Томіленко. – Рекламні кошти насправді є, але їх отримують монополізовані цифрові гіганти. Це як пилосос, який витягує кошти, що в попередні роки могли бути коштами для розвитку редакцій.
Інформаційна служба НСЖУ
