Як Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими працює над поверненням медійників із російської неволі і чому цивільних так складно звільнити, розповів під час засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з питань розслідування злочинів РФ проти журналістів 28 жовтня представник Координаційного штабу Петро Яценко.
Координаційний штаб, нагадав Петро Яценко, об’єднує всі сили безпеки й оборони, омбудсмана та інші державні структури з метою знайти і врятувати кожного. З червня, коли представники штабу востаннє виступали на засіданні ТСК, відбулося три обміни, загалом вдалося звільнити 383 людини (на жаль, журналістів серед них немає).
– Це не так багато, ми хотіли б, звісно, значно більше, і робота в цьому напрямку триває, – сказав він.
Журналістів у неволі Координаційний штаб визначає максимально широко.
– Це не тільки ті, хто працював в офіційних медіа, а й люди, які мали певний вплив, так звані інфлюенсери. Вони мали відвідувані сторінки в соціальних мережах і впливали на громаду. Це ті люди, які активно висвітлювали події, ті люди, яких знали, – пояснив представник штабу. Команди штабу постійно опитують усіх, хто повертається з полону, щоб отримати нову інформацію. «Це дуже тривала і копітка робота», – наголосив Яценко.
Окремо він зупинився на ролі Міжнародного комітету Червоного Хреста у встановленні долі захоплених цивільних. Інформація від МКЧХ – це важливий документ, але, на жаль, ніхто не гарантує, що представники організації бачили людей на власні очі і знають про стан їхнього здоров’я. За даними штабу, МКЧХ орієнтується на документи, які отримує від Міністерства оборони РФ. Частково візити до місць несвободи відбуваються, але МКЧХ не оприлюднює ні їхньої кількості, ні місць, наводячи у звітах лише загальну цифру по відвідуванню військовополонених в Україні та Росії.
Головна складність – у статусі цивільних.
– Ми не можемо їх обмінювати на військовослужбовців. Це буде порушенням міжнародного гуманітарного права, і це спонукає Російську Федерацію брати де-факто заручників на тимчасово окупованих територіях, – пояснив Петро Яценко. – Цивільні не є комбатантами, вони не є військовополоненими. Це люди, незаконно позбавлені волі. Їх утримання, тим більше в таких самих умовах, як і полонених, є порушенням міжнародного гуманітарного права і одним із воєнних злочинів Російської Федерації. Ці люди мають бути відпущені на волю без жодних умов, ні про які обміни не йдеться. Це має бути негайна репатріація.
Оскільки Росія цього не робить, Україна шукає інші способи. Деякі з них успішні, про що свідчить визволення журналістів Людмили Гусейнової, Дмитра Хилюка та інших. Зокрема, штаб використовує спеціальні проєкти, зокрема «Хочу до своїх», який передбачає передачу засуджених за колабораційну діяльність.
Переговірний процес, за словами Яценка, триває місяцями, але Україна посідає сильну позицію. Обмінний фонд «надзвичайно зріс»: офіційно діють п’ять таборів для російських військовополонених, і зростає кількість іноземців, які воювали за Росію й потрапили в полон, – нині їх 10% від загального числа полонених. Пріоритетом до обміну є ті, хто найдовше перебуває в неволі: під час останнього обміну більшість звільнених були в полоні з 2022 року. Також пріоритетні важкохворі, важкопоранені, жінки, цивільні і, зокрема, журналісти.
– Ми працюємо для того, щоб звільнити всіх. Але все залежить від російської сторони, – підкреслив Яценко.
Представник Координаційного штабу пояснив, що серед журналістів у неволі є кримськотатарські та інші кримські активісти, яких переслідують ще з 2014 року. Інформацію про місця їхнього утримання доводиться збирати «по крихтах». Робота триває на кількох рівнях: міжнародному, у переговірних групах і політичному.
Петро Яценко навів дані штабу: після обміну 23 жовтня відомо про 45 представників медіа та медіаактивістів у неволі (у червні було 42), з них 34 цивільні та 11 військових (які мали журналістський досвід до мобілізації). Підтверджено перебування в полоні 33 осіб (з них лише 6 – через МКЧХ, 26 – з інших джерел, які не оприлюднюються, 1 – особа, з якою вдалося встановити зв’язок). Ще один цивільний і 6 військовослужбовців мають статус «пошук особи» – робота по них триває.
Журналісти-військовослужбовці згідно з Третьою Женевською конвенцією є комбатантами. Цивільним журналістам Росія найчастіше інкримінує так званий тероризм або «невизнання влади». За словами Яценка, в Росії триває кампанія, мета якої – «навішати» на українських полонених і цивільних якомога більше так званих кримінальних справ.
Під час засідання ТСК зазначалося, що наразі, на жаль, немає узгодженого списку цивільних журналістів у російській неволі. Приміром, «Репортери без кордонів» говорять про 27 цивільних журналістів, НСЖУ – про 29. Таку саму цифру назвала Лідія Тараш із Медійної ініціативи за права людини. Голова ТСК Євгенія Кравчук наголосила, що різні цифри підривають довіру в міжнародній комунікації, тому учасники домовилися поіменно звірити списки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Дмитро Лубінець: «Журналісти – одна з найскладніших категорій для повернення з російської неволі»
Список журналістів, які перебувають у російському полоні (оновлюється)
Інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: