Через два роки після того, як українська журналістка, лауреатка відзнаки IPI-IMS «Герой свободи преси світу» Вікторія Рощина померла в російській в’язниці, Міжнародний інститут преси (IPI) знову закликає домогтися справедливості та притягнення винних у її смерті до відповідальності. IPI також повторює вимогу негайно звільнити всіх українських журналістів, ув’язнених Росією.
Незалежна журналістка Вікторія Рощина померла 19 вересня 2024 року, провівши понад рік у російському полоні. Їй було 27 років. Після того як у лютому 2025 року останки Рощиної повернули до України, судово-медичні експерти виявили, що її тіло було понівечене, а деякі внутрішні органи видалені. Це могло бути спробою приховати докази катувань.
Від початку повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року під час виконання професійних обов’язків в Україні загинули 16 (за даними НСЖУ – 21) журналістів. Водночас Рощина стала першою — і досі залишається єдиною — журналісткою, яка під час війни померла в російському ув’язненні.
У серпні 2023 року Рощину захопили російські сили, після чого вона зникла у таємній системі російських місць несвободи. Це сталося після того, як вона вирушила у відрядження на окуповану Росією територію Запорізької області на південному сході України, щоб розслідувати російські воєнні злочини.
Майже через рік після її зникнення російська влада підтвердила, що утримує журналістку за неоприлюдненими звинуваченнями. Російська сторона так і не повідомила, де саме її затримали і де утримували.
Вважається, що Рощина померла після того, як російська влада перевела її до слідчого ізолятора №3 у російському місті Кізел. Можливо, це сталося під час етапування до Москви, де її мали готувати до майбутнього обміну полоненими.
Російська влада не співпрацює з Україною в межах кримінального розслідування обставин її смерті. Вона відмовляється пояснити, як померла журналістка, або коментувати звинувачення в тому, що Рощину катували.
У жовтні 2025 року IPI назвав Рощину Героєм свободи преси світу 2025 року, відзначивши її мужню журналістську розслідувальну роботу про російську окупацію України. Посмертно вона також була нагороджена українським орденом Свободи.
«Вікторія Рощина заплатила найвищу ціну за свою відданість справі — за прагнення зробити так, щоб світ почув історії її співгромадян, які живуть в окупації, — заявив виконавчий директор IPI Скотт Ґріффен. — Її смерть пролила світло на жорстоке поводження, якого українські журналісти можуть зазнавати з боку російської влади. IPI і надалі вимагатиме справедливості для Вікторії, а міжнародну спільноту ми закликаємо домагатися звільнення кожного журналіста, якого утримує Росія».
Станом на серпень 2026 року 27 (за даними НСЖУ – 28) українських журналістів залишаються за ґратами в Росії, багато з них — за політично мотивованими звинуваченнями в «тероризмі» та «шпигунстві». Приблизно половину з них російська влада затримала вже після початку повномасштабного вторгнення. У кількох випадках жодних звинувачень публічно не висунуто, а російська влада взагалі відмовляється визнавати факт ув’язнення журналістів, фактично утримуючи їх у повній ізоляції від зовнішнього світу.
3 вересня журналістку з Мелітополя Ірину Левченко засудили до 15 років колонії за політично мотивованим звинуваченням у «шпигунстві», пов’язаним із її журналістською діяльністю. Російська влада вперше затримала її у травні 2023 року — понад три роки тому. У в’язниці її катували електричним струмом.
У грудні 2025 року російський суд відмовився переглядати трирічний тюремний строк, призначений Геннадію Осьмаку, журналісту з окупованої частини Херсонської області України, за безпідставними звинуваченнями. Після окупації Херсона російськими військами Осьмак, за повідомленнями, відмовився виконувати їхню вимогу створювати пропагандистські матеріали.
Журналістку з Мелітополя Анастасію Глуховську російська влада затримала в серпні 2023 року разом із шістьма її колегами. Вважається, що її утримують у тому самому закладі, де померла Рощина. Глуховську також катували електричним струмом.
Ірина Данилович, яка співпрацювала з незалежними медіа як громадянська журналістка, була затримана ФСБ у Криму вже після початку повномасштабного вторгнення. Згодом суд визнав її винною в зберіганні вибухівки та засудив до семи років ув’язнення. У 2023 році повідомлялося, що її перевели до виправної колонії в Росії.
Стан здоров’я Данилович за ґратами стрімко погіршився через психологічні катування та відмову адміністрації місця ув’язнення надати їй належну медичну допомогу. За даними джерел, вона повністю втратила слух на ліве вухо й страждає від сильного головного болю.
Хоча Росія та Україна регулярно проводять обміни військовополоненими, звільнення цивільних із російського полону відбуваються значно рідше. Четверо українських журналістів повернулися додому в червні, липні та серпні 2025 року. Під час останнього на сьогодні звільнення 120 українських цивільних у травні 2026 року Росія не включила до списку жодного журналіста.
* * *
Національна спілка журналістів України системно домагається звільнення українських медійників, яких Росія незаконно утримує в неволі. Спілка документує випадки викрадень, ув’язнень і катувань журналістів, підтримує зв’язок із їхніми родинами, організовує публічні кампанії та правозахисні заходи, передає зібрані матеріали міжнародним партнерам і порушує питання полонених на міжнародних майданчиках. НСЖУ співпрацює з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, правозахисними організаціями, домагаючись посилення міжнародного тиску на Росію, а також надає родинам бранців інформаційну, організаційну та іншу необхідну підтримку. Боротьба за визволення українських журналістів із російської неволі стала одним із постійних напрямів діяльності Спілки.
Однією з найтрагічніших сторінок цієї боротьби стала доля Вікторії Рощиної. Від часу її зникнення на окупованій території у серпні 2023 року НСЖУ разом з українськими та міжнародними партнерами вимагала негайного звільнення журналістки. Її справа звучала на міжнародних майданчиках, до кампанії долучалися IFJ та EFJ, а Спілка підтримувала постійний зв’язок із батьком Вікторії. У вересні 2024 року, коли вже тривали переговори про її повернення, родина навіть просила про інформаційну тишу, аби не зашкодити можливому обміну. Врятувати журналістку, на жаль, не вдалося: 19 вересня 2024 року вона загинула в російській неволі. Зусилля української та міжнародної журналістської спільноти, спрямовані на її визволення, тривали до останнього.
Після загибелі Вікторії боротьба за її визволення перетворилася на боротьбу за встановлення правди про смерть журналістки та покарання винних. НСЖУ продовжує порушувати цю справу в Україні й за кордоном, привертати увагу до даних слідства та вимагати міжнародної відповідальності за катування й смерть Рощиної. У червні 2025 року Генеральні збори Європейської федерації журналістів одноголосно ухвалили ініційовану НСЖУ резолюцію з вимогою справедливості у справі Вікторії Рощиної та звільнення полонених українських медійників. Спілка також стежить за розслідуванням обставин захоплення, утримання та смерті журналістки.
Водночас НСЖУ наголошує: трагедія Вікторії Рощиної не повинна повторитися з тими журналістами, яких ще можна повернути. Спілка веде й регулярно оновлює список українських журналістів, які перебувають у російському полоні, привертає увагу до кожної конкретної історії, підтримує родини бранців та закликає українську владу й міжнародну спільноту використовувати всі дипломатичні й переговорні механізми для їхнього визволення.
Збереження пам’яті про Вікторію Рощину є частиною ширшої роботи НСЖУ із вшанування журналістів, які загинули через професію, внаслідок російської агресії або захищаючи Україну. Саме за ініціативою НСЖУ з 2007 року 16 вересня — день зникнення Георгія Ґонґадзе — став Днем пам’яті українських журналістів. Щороку Спілка збирає колег і родини загиблих на пам’ятні заходи. Під час панахиди 16 вересня 2026 року в київському храмі Святого Миколи Набережного разом з ім’ям Георгія Ґонґадзе звучали імена Вікторії Рощиної, Макса Левіна, Віри Гірич, Олександра Махова та інших загиблих медійників. Для НСЖУ пам’ять про тих, хто заплатив життям за право суспільства знати правду, нерозривно пов’язана з боротьбою за тих колег, яких іще можна врятувати з російської неволі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Не встигли… Як міжнародна журналістська спільнота боролася за визволення Вікторії Рощиної.
Список журналістів, які загинули від початку повномасштабної російської агресії (оновлено).
Список журналістів, які перебувають у російському полоні (оновлюється).
Дискусія з цього приводу: