Про те, як штучний інтелект може працювати не просто інструментом, а цілою редакційною командою з редактором, фактчекером, «адвокатом диявола» та етичним офіцером у межах тренінгу «Журналістика в епоху ШІ: інструменти, прогнози, безпека» медійникам розповів IT-фахівець Олег Косьмина. Адже ще кілька років тому, аби виконати великий об’єм аналітичної роботи, доводилося залучати всю редакцію та витрачати купу часу, а сьогодні це може за лічені хвилини зробити штучний інтелект. Однак за перевагою економії часу стоїть чимало викликів: втрата ідентичності, творчого мислення та загроза власній безпеці. Подія відбулася у Львівському центрі журналістської солідарності, який спільно з факультетом журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка відновив цикл тренінгів зі штучного інтелекту для медійників.
Як змінюється карта інструментів ШІ
За словами Олега Косьмини, наразі можна виділити кілька основних типів систем штучного інтелекту:
- розмовні, генеративні (що працюють із текстом);
- пошукові (на кшталт Perplexity, які шукають інформацію в інтернеті);
- інструменти комп’ютерного зору, розпізнавання й синтезу мовлення, мультимодальні системи, що поєднують кілька форматів одразу;
- агенти ‒ системи, здатні не лише генерувати контент, а й діяти у зовнішньому світі.
«Ми маємо вже багато інструментів, які або закріплюються на ринку й переходять у платний режим, або, якщо не вдається створити якісний продукт, узагалі зникають», ‒ зауважив спікер Олег Косьмина.
Він додав, що ринок ШІ-сервісів змінюється настільки швидко, що нові рішення й зникнення старих трапляються буквально щомісяця.
Дипфейки, галюцинації та «отруєні» посилання
Частина тренінгу була присвячена ризикам застосування штучного інтелекту в журналістській роботі.
Серед головних викликів Олег Космина виокремлює такі:
- галюцинації ‒ коли система вигадує факти, джерела чи цитати;
- дипфейки відео, фото та голосу, які дедалі важче відрізнити від реальних;
- проблеми конфіденційності, адже частина сервісів використовує введені дані для навчання моделей, і проконтролювати подальше поширення цієї інформації неможливо;
- питання авторського права, яке законодавці різних країн просто не встигають регулювати через швидкість розвитку технологій;
- фішинг нового покоління ‒ професійні, багатомовні маніпулятивні тексти замість колишніх «ботоферм»;
- промт-ін’єкції ‒ вдало підібрана фраза в запиті може «розблокувати» у моделі можливості, спершу обмежені розробниками.
Окремо звучало застереження про нову схему шахрайства, пов’язану саме з галюцинаціями чат-ботів: коли штучний інтелект видає покликання на неіснуючий сайт, шахраї реєструють саме такий домен і перетворюють його на фішингову сторінку.
Що ж до звичного злому паролів штучний інтелект поки що не здійснив революції: підбір паролів пришвидшується не радикально, а справжньою загрозою для сучасного шифрування в перспективі можуть стати квантові комп’ютери.
«Редакція» зі штучного інтелекту: демонстрація команди агентів
Найбільше уваги учасників привернула практична частина тренінгу ‒ демонстрація створеної моделі «редакції» зі штучного інтелекту. Вона складається з кількох ролей-агентів: редактора, фактчекера, «адвоката диявола», який навмисно шукає слабкі місця й вразливі точки в матеріалі, та етичного офіцера.
Систему запустили на реальному запиті одного з учасників про журналістське розслідування щодо незадекларованого майна міського голови.
У підсумку агент-«репортер» самостійно підібрав джерела та сформулював кілька тем, а фактчекер позначив підтверджені та непідтверджені тези. У цей час «адвокат диявола» вказав на можливі маніпулятивні прогалини й ризики юридичних звинувачень, а етичний офіцер звернув увагу на ризики конфіденційності. Насамкінець агент-редактор звів усі зауваження в обережно сформульований фінальний текст.
«Це зроблено швидко і суто для демонстрації на тренінгу. Але навіть у такому вигляді видно: коли ми налаштовуємо ролі з різних кутів, ми отримуємо моменти, які самі, у власній інформаційній бульбашці, могли б і не побачити», ‒ пояснив спікер.
Учасники дискусії звернули увагу, що штучний інтелект за замовчуванням схильний згладжувати конфлікти та формулювання, тому редакціям варто свідомо «налаштовувати» такі системи так, щоб вони не применшували гострі моменти, а радше підсвічували їх для подальшої перевірки журналістом.
Якою буде журналістика через кілька років
Говорячи про перспективи, Олег Косьмина спрогнозував появу персональних AI-помічників для журналістів, автоматизований аналіз великих масивів даних (зокрема держреєстрів), майже миттєву транскрибацію інтерв’ю та створення відеосюжетів на основі текстів, а також дедалі глибшу персоналізацію новинної стрічки.
При цьому, наголосив спікер, роль журналіста не зникає, а трансформується від автора текстів до редактора, аналітика й фактчекера, чия головна цінність ‒ довіра аудиторії та відповідальність за перевірені факти.
«Штучний інтелект може бути чудовим помічником, але не є відповідальним автором матеріалу. Це завжди залежить від точності й етичності, за яку відповідає сам журналіст»,‒ підсумував Олег Косьмина.
Як журналісту убезпечити себе
Відповідаючи на запитання учасників, спікер сформулював кілька практичних порад щодо безпеки під час роботи зі штучним інтелектом:
- Пам’ятайте про базову цифрову гігієну. Двофакторна авторизація, унікальні складні паролі, контроль активних сесій ‒ саме людський фактор, а не сам ШІ, є найслабшою ланкою в переважній більшості випадків.
- Перевіряйте кожне посилання, яке пропонує чат-бот. Через явище «доменних галюцинацій» частина згенерованих посилань може вести на фішингові сторінки.
- Обирайте перевірені платні сервіси для чутливої роботи. Великі гравці дорожать репутацією і рідше йдуть на витік даних, тоді як безкоштовні сервіси можуть змінити політику конфіденційності в разі фінансових труднощів.
- Не покладайтеся на ШІ як на єдине джерело фактів. Обов’язковий фактчекинг текстів, фото та відео ‒ і власна експертна оцінка.
- Свідомо формулюйте ролі та інструкції для власних AI-інструментів. Без чіткого налаштування системи схильні згладжувати гострі теми та применшувати ризики.
- Пам’ятайте про авторське право й конфіденційність джерел. Не варто вводити в загальнодоступні сервіси чутливі дані чи інформацію про вразливих співрозмовників.
«Медіапростір змінюється дуже швидко, тому журналістам важливо розуміти, як можна працювати зі штучним інтелектом. Саме тому Центр журналістської солідарності відновлює цикл тренінгів на цю тему для медійників. Демонстрація віртуальної редакції від Олега Косьмини показала, що ШІ може бути класним асистентом, але відповідальність за кожне слово залишається за людиною. Реалізація такого проєкту потребує чималих фінансів, проте цікаво оглянути, що нового можна спробувати впровадити в роботі», ‒ наголосила координаторка ЦЖС у Львові Наталія Войтович.
Наступну зустріч циклу тренінгів анонсують незабаром, щоб якомога детальніше ознайомити журналістів з цікавими інструментами ШІ.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти об’єднаного Центру журналістської солідарності Львів-Суми: 097 907 97 02 (Наталія Войтович, координатор Львівського центру, Володимир Садівничий – координатор Сумського центру, +0505822517).
Ярослава Котенко, студентка-практикантка Львівського ЦЖС
Дискусія з цього приводу: