У Празі на запрошення Синдикату журналістів Чехії нині працює голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко. Щодня – інтерв’ю, зустрічі з редакціями, розмови про українських колег, які нині боронять свободу слова або перебувають у російській неволі.
Велике інтерв’ю голови НСЖУ опублікувало чеське видання FORUM 24, винісши в заголовок його ключову тезу: «Це не “путінська війна”. Ми протистоїмо токсичному російському імперіалізму».
«Втома від України» – інструмент гібридної війни
Частина європейських журналістів досі послуговується формулюваннями на кшталт «путінська війна» чи «війна в Україні», хоча йдеться про традиційний російський імперіалізм і про повномасштабну війну Росії проти України.
«Розумію, що чимало журналістів роблять це, аби якось відділити “хороших росіян” від злочинного режиму Путіна. Але справжньої опозиції чи спротиву в Росії вже не існує», – пояснює Сергій Томіленко. Голова НСЖУ нагадує: коли в лютому 2022 року почалося повномасштабне вторгнення, українські журналісти намагалися різними каналами звернутися до російських колег – від Москви до Владивостока – із простим закликом засудити війну й заступитися за співвітчизників по фаху. У відповідь була тиша.
Саме тому виключення російської журналістської спілки з міжнародної професійної спільноти на щорічному зібранні в Анкарі, за словами Томіленка, – це не політика, а принцип.
«Це не лише “путінська” війна, що відбувається “на Україні”. Це війна Росії проти України. І чимало російських лібералів нарешті могли б відрефлексувати токсичну спадщину російського імперіалізму та колоніалізму», – наголошує голова НСЖУ.
Окремою проблемою Сергій Томіленко називає так звану «втому від України», яку Росія методично насаджує та поглиблює в Європі. Москва терпляче підживлює політичні зміни в окремих країнах, використовує інструменти гібридної війни, маніпулює місцевими екстремістами як «корисними ідіотами» й через них намагається руйнувати демократію.
Попри це, підкреслює голова НСЖУ, багато європейських урядів, організацій і громадян продовжують підтримувати Україну. Показово, що Росія прагне розпалювати конфлікти між європейськими країнами та Україною – приклад цього недавнє напруження в історичних питаннях між Польщею та Україною. «Багато європейців ще не зрозуміли, що це війна цивілізацій», – застерігає Томіленко.
28 полонених журналістів. Історія Ірини Левченко
Мова про російський імперіалізм – не абстракція. Нині в російських в’язницях і на окупованих територіях всупереч усім міжнародним конвенціям утримують 28 українських журналістів. Їх ізолюють, позбавляють зв’язку з рідними та українськими органами, правової й медичної допомоги.
Чеським колегам Сергій Томіленко розповідає історію Ірини Левченко – ветеранки української регіональної та розслідувальної журналістики. У травні 2023 року її разом із чоловіком Олександром захопили росіяни в окупованому Мелітополі. Чоловіка згодом звільнили, а Ірину досі перекидають з однієї в’язниці до іншої: Донецьк, Маріуполь, Сімферополь, тепер – Краснодар уже на території Росії. Формального обвинувачення немає, натомість їй погрожують 17 роками ув’язнення. Жінку тримають без світла, вона потерпає від браку їжі і засобів гігієни. Лише нещодавно їй дозволили спорадичний контакт із родиною – суворо цензурований російською стороною.
Водночас є приклад, який доводить: боротися варто, а міжнародна солідарність дає результат. Кримськотатарський журналіст Наріман Джелял мав відбувати покарання в російській тюрмі до 2038 року – його заарештували 2021-го в окупованому Сімферополі й засудили на 17 років за нібито диверсію. Завдяки потужному тиску журналістської спільноти та дипломатів у межах обміну 2024 року його повернули додому. Сьогодні Наріман Джелял – посол України в Анкарі.
«Цю історію я повторюю в кожній розмові: тиск працює. Голос кожного європейського медіа має значення», – говорить Сергій Томіленко. Він закликає європейські редакції частіше розповідати конкретні історії окремих ув’язнених журналістів – це важливо й для їхніх родин, аби ті знали, що про них не забули.
Празька солідарність у дії
Голова НСЖУ живе в Києві на Подолі. Російські бомби руйнували будинки за кількасот метрів від його дому й від будівлі Спілки журналістів. Але саме в Празі, за його словами, вкотре переконуєшся, що європейська солідарність – не порожні слова.
Чеські колеги розпочинають фандрейзингову кампанію на підтримку українських Центрів журналістської солідарності. Одна з гуманітарних ініціатив пропонує закупити детектори дронів для українських журналістів. Провідні чеські медіа публікують інтерв’ю про полонених українських колег.
За інтенсивну програму в Празі Сергій Томіленко щиро подякував президентці Синдикату журналістів Чехії Івані Шулаковій (Ivana Šuláková) та віцепрезидентці Магдалені Содомковій (Magdalena Sodomková).
«Для інших європейців це може бути пересторогою, але й підбадьоренням: російському імперіалізмові можна протистояти», – резюмує голова НСЖУ.
Інформаційна служба НСЖУ
