Про важливість подальшої підтримки діяльності мережі Центрів журналістської солідарності НСЖУ йдеться в публікації на сайті Національної спілки журналістів (НСЖ), яка об’єднує медійників Великої Британії та Ірландії – найбільшого журналістського об’єднання Британських островів.
Автор публікації – Тім Доусон, організатор роботи з позаштатними журналістами НСЖ і колишній заступник генерального секретаря Міжнародної федерації журналістів. Наводимо текст статті повністю.
Сергій Томіленко однаково добре орієнтується як у нових загрозах для життя журналістів, так і в суспільній ролі традиційних місцевих газет. Обіймаючи посаду президента Національної спілки журналістів України (НСЖУ), він має підстави говорити і про те, і про інше.
«Дронова війна докорінно змінила умови роботи журналістів у зоні конфлікту, — каже він. — Раніше журналісти наражалися на небезпеку, лише підходячи на три кілометри до лінії фронту. Дрони, що цілеспрямовано полюють на журналістів, розширили “зону ураження” ще на 20 кілометрів».
НСЖУ реагує на це частково технологічними засобами. Інша складова відповіді — значно несподіваніша. П’ятдесятирічний Томіленко відстоює і підтримує місцеві друковані видання — ті самі, що зникають у більшості інших країн світу.
Лідер української журналістської спілки, яка налічує близько 3 000 членів, приїздив до Лондона, щоб поінформувати генерального секретаря НСЖ Лору Девісон про ситуацію в своїй країні, а також подякувати членам НСЖ за підтримку — поширення заяв солідарності та пожертви до Фонду безпеки Міжнародної федерації журналістів.
Головне завдання Томіленка з часу російського вторгнення — підтримка журналістів, що працюють у надзвичайно складних умовах. З початку війни загинули 145 журналістів, 62 отримали поранення, 28 захоплено в полон, сотні вимушені були покинути свої домівки. Одну з них — Вікторію Рощину — було захоплено російськими силовиками, піддано катуванням і вбито; її тіло повернули майже через два роки після зникнення.
«Ми підтримуємо роботу Центрів журналістської солідарності в шести містах — переважно там, де загрози найбільші, — пояснює він. — Вони надають робоче місце для переміщених журналістів, а також простір для спілкування та обладнання в оренду».
До недавнього часу «обладнання» здебільшого означало захисні жилети й шоломи, а також супутниковий інтернет Starlink. Проте широке застосування FPV-дронів породило нові потреби.
FPV-дрони зазвичай несуть кілограм вибухівки і керуються дистанційно з-за лінії фронту. Оскільки вони систематично застосовуються проти журналістів, НСЖУ нещодавно прибрала позначки PRESS із захисних жилетів — щоб не полегшувати розпізнавання представників медіа. Значно дієвішим засобом захисту є портативні пристрої, що попереджають про наближення дронів. «Вони дають приблизно п’ять хвилин попередження про атаку дрона — замість однієї хвилини, якщо покладатися лише на власний зір», — каже Томіленко. Це може означати різницю між життям і смертю, стверджує він.
Детектори дронів коштують 500–600 доларів, тому їх кількість обмежена. Журналісти, не пов’язані з великими західними медіаорганізаціями, можуть позичити їх у Центрах журналістської солідарності. 13 березня НСЖУ отримала премію Media Freedom Award від фестивалю Voices у Флоренції саме за Центри солідарності — ініціативу, яку також перейняв Синдикат палестинських журналістів (СПЖ) у Газі, партнер МФЖ.
Утім, Центри застосовуються і для дещо незвичних цілей — випуску друкованих місцевих газет.
«Газети життєво необхідні для підтримки громад і збереження їхньої самобутності», — каже Томіленко. Він переконаний, що, попри важливість електронних медіа — телеграм-канали широко використовуються в Україні, — справжнім газетам довіряють значно більше. «Лише 40 відсотків людей довіряють онлайн-новинам, тоді як 80 відсотків вірять матеріалам, підготовленим журналістами і надрукованим у справжній газеті».
З початку війни НСЖУ підтримує низку незалежних одна від одної місцевих газет, орієнтованих насамперед на громади прифронтових регіонів — деякі з яких нині частково опинилася на окупованих Росією територіях.
Видання, які підтримує спілка, але які залишаються повністю незалежними, здебільшого випускають команди з двох-п’яти журналістів, котрі не лише збирають новини, а й верстають, друкують та розповсюджують газети у своїх районах. Через поширення дронів новини дедалі частіше розвозять велосипедами — вони рідше привертають увагу з повітря.
Те, що новини друкуються на папері, є відповіддю, зокрема, на часті знеструмлення. Минула зима виявилася найважчою за весь час війни: НСЖУ була змушена тимчасово закрити свій офіс у Києві через відсутність опалення і води, а деякі домогосподарства залишалися без електрики впродовж 32 годин поспіль. Знеструмлення настільки часті, що уряд випустив для українців спеціальний застосунок із щоденним розкладом відключень. Точність розкладу не завжди висока, але можна бути певним: частину кожного дня електрики не буде, розповідає Томіленко, який до того, як обійняв найвищу посаду в спілці, працював регіональним журналістом і в агентстві новин. У такі моменти стара добра газета заповнює інформаційний вакуум ефективніше за будь-який застосунок, вважає він.
В епоху, коли державна пропаганда виробляється з надзвичайно легкістю, газетний друк користується глибокою довірою. Щотижнева доставка газети протягує нитку до міст і сіл поблизу лінії фронту, утримуючи частини країни разом тоді, коли зруйновано всі інші опори. «Ці газети — не лише джерело інформації, а й джерело надії, стійкості: люди знають, що вони не самі», — сказав Томіленко.
Наразі Томіленко прагне не дати світові забути про становище українських журналістів. «Минуло чотири роки з початку повномасштабного вторгнення Росії, і я розумію, що у світі відбувається багато іншого», — каже він.
Він сподівається провести масштабний захід у Лондоні пізніше цього року — можливо, у Вестмінстері. Також обговорюються плани щодо спільного заходу з НСЖ. Він буде вдячний, якщо члени НСЖ, редакційні осередки або відділення зможуть зробити фінансовий внесок у їхню діяльність. Пожертви до Фонду безпеки МФЖ із позначкою «Україна» надходитимуть безпосередньо до НСЖУ без жодних відрахувань.
Read NUJU’s report, ‘Journalism Under Fire: Lessons from Ukraine’.
Дискусія з цього приводу: