В Україні вперше ґрунтовно дослідили, як новітні технології стають інструментом цькування медійниць. 18 грудня у Києві презентували аналітичний звіт «Коли штучний інтелект стає ворожим: гендерні загрози проти українських журналісток». Проєкт реалізовано ГО «Жінки в медіа» за партнерства з ЮНЕСКО та підтримки Японії.
Як повідомляє ГО «Жінки в медіа», основою дослідження стало опитування 119 медійниць, яке виявило тривожну тенденцію: цифрові злочини стають дедалі витонченішими, а правове поле за ними не встигає.
За даними авторки дослідження та голови ГО «Жінки в медіа» Лізи Кузьменко, кожна 15-та респондентка особисто стикалася з атаками, створеними за допомогою ШІ. Ще 16% опитаних бачили такі напади на своїх колег.
Зазначається, що 70% усіх атак відбуваються у соцмережі Facebook. Найпоширеніші методи – гендерна дезінформація, створення фейкових акаунтів (імітація особи), меметичні кампанії та масове «зграєве» цькування.
«Журналістки піддаються онлайн-атакам тільки через те, що вони жінки. Це і є гендерно зумовлене насильство», – підкреслює Ліза Кузьменко.
«Цікаво, що 43% респонденток зазначили, що щотижня бачать ШІ-згенерований контент, що свідчить про його широку присутність у медійному середовищі. Водночас лише 7% повідомили про особистий досвід атак, створених із використанням ШІ. Це може означати як те, що масштаби таких атак поки залишаються обмеженими, так і те, що частина респонденток може не завжди розпізнавати їх як саме ШІ-фасилітовані. Показник «складно відповісти» (14%) у питанні про досвід атак також може вказувати на невизначеність або суб’єктивність самооцінки, що важливо враховувати при інтерпретації даних», – йдеться у дослідженні.
Журналістка-розслідувачка Олена Мудра, яка сама стала мішенню ШІ-атак, наголошує: публічність — чи не єдиний спосіб захисту, адже юридичні механізми поки що пробуксовують. Навіть наявність кримінальної справи не гарантує результату. За словами Олени, правоохоронці часто сприймають цифрові злочини як «менш серйозні» порівняно з фізичним насильством.
Цю проблему підтверджує і представник Кіберполіції Віктор Байов. Він виділив головні перепони для правосуддя:
- Застаріле законодавство: необхідні зміни до Кримінально-процесуального кодексу.
- Технічний голод: потрібні інвестиції в софт для виявлення дипфейків.
- Експертний вакуум: державна судова експертиза поки не має методик для офіційного визнання відео фейковим.
«Хоча 61% респонденток проходили навчання про використання ШІ, лише 21% редакцій мають офіційні політики його використання. Це свідчить про дисбаланс між індивідуальною ініціативою й та інституційною підтримкою на рівні редакції. При цьому 35% зазначили, що політика ШІ «на стадії обговорення», тобто можна очікувати швидкого зростання формалізації практик найближчим часом», – зазначається у результатах дослідження.
Голова представництва ЮНЕСКО в Україні К’яра Децці Бардескі зауважила, що це дослідження є критично важливим для розуміння того, як ШІ змінює медіаландшафт. Її позиція чітка: «Журналістки мають жити без страху і онлайн, і офлайн».
Для системних змін Міністерство цифрової трансформації вже розробляє рекомендації щодо відповідального використання ШІ. Юристка Мінцифри Ольга Козуб акцентує на важливості критичного мислення та просвіти, особливо серед старшого покоління.
Спільний план дій від експертів:
- Розробка єдиного словника термінів для ідентифікації цифрового насильства.
- Налагодження безпечного обміну даними між платформами.
- Впровадження цифрової грамотності та інклюзивних освітніх програм.
Раніше ми повідомляли про те, що упродовж серпня-грудня 2025 року медійники в 10 регіонах України виявили 875 російських фейків та 3736 маніпуляцій.
Інформаційна служба НСЖУ
