“І раптом небо потемніло…” Саме так називалася виставка французького фотожурналіста Антоні Лаллікана, присвячена долі українців у війні. Виставка, яка стала пророчою для самого автора…
Сьогодні, 3 жовтня 2025 року, Антоні Лаллікан загинув від удару російського FPV-дрона. Разом з ним працював український журналіст (видання Kyiv Independent, член Української Асоціації професійних фотографів) Георгій Іванченко, який отримав поранення. Трагічну новину повідомляє 4 окрема важка механізована бригада.
За інформацією джерел НСЖУ, російський дрон атакував журналістів вранці 3 жовтня коло Дружківки Донецької області. Медійники працювали у захисному спорядженні та у супроводі пресофіцера. Відомий французький фоторепортер Антоні Лаллікан мав воєнну акредитацію від агентства Hans Lucas, яке співпрацює з відомими французькими медіа.
Антоні Лаллікан став уже третім французьким журналістом, убитим росією під час повномасштабної війни в Україні:
– 30 травня 2022 року в Сєвєродонецьку загинув репортер телеканалу BFMTV Фредерік Леклерк-Імхофф – його евакуаційна машина потрапила під обстріл.
– 9 травня 2023 року біля Бахмута загинув відеокординатор AFP Арман Солдін – він потрапив під ракетний удар, коли знімав бої та життя мирних мешканців на Донеччині.
“Наразі головна загроза для журналістів, як і для всіх цивільних, – російські дрони, які полюють за людьми. Це не побічні жертви війни – це цілеспрямоване полювання на тих, хто намагається зафіксувати злочини агресора. Кожен день на передовій, кожен виїзд у прифронтові зони – це смертельний ризик, – наголошує голова НСЖУ Сергій Томіленко. – Журналісти беруть на себе цей ризик заради правди, заради того, щоб світ бачив реальність російської агресії. Антоні Лаллікан робив це знову і знову – приїжджав в Україну, їхав на Донеччину, документував те, що багато хто воліє не бачити. Він будував візуальний міст між світом і нашою реальністю. Тепер він сам став частиною цієї трагічної історії…”
Довідково про Антоні Лаллікана:
38-річний паризький фотожурналіст працював для провідних французьких та міжнародних видань: Le Monde, Le Figaro, Libération, Mediapart, Paris Match, Der Spiegel, Zeit, NZZ, Focus Magazin, Die Welt, Stern та багатьох інших.
До фоторепортажу він прийшов несподівано – у 30 років, ставши випадковим свідком зіткнень між сепаратистами та індійськими силами безпеки в Кашмірі. Це змінило його життя. Він повернувся до Франції та почав документувати рух “жовтих жилетів” – від барикад в Уазі до вуличних маршів у Парижі. Згодом висвітлював соціальні протести в Гонконзі та Індії, житлову кризу у передмістях Парижа, життя мігрантів.
У 2020 році Антоні вперше поїхав у зону активного конфлікту – висвітлював Другу карабаську війну у Вірменії. Це стало поворотним моментом у його кар’єрі. Він відкрив для себе покликання – ділитися голосами людей, які опинилися у вирі конфліктів.
У березні 2022 року, одразу після повномасштабного вторгнення Росії, Антоні приїхав в Україну. З того часу він неодноразово повертався, документуючи наслідки війни та розпочавши довготривалий проєкт про життя мешканців Донеччини – шахтарського регіону на сході України, який опинився в епіцентрі російської агресії.
У своїй роботі він поєднував жорстку документалістику новинної фотографії з тихими, інтимними моментами повсякденного життя. Від портрета українського боксера, в очах якого читається біль втрати близьких, до солдата, який веде вогонь з міномета, до довгої колони цивільних, що переходять під снігом зруйнований міст – його фотографії будували міст між глядачем і реальністю війни.
Нагороди та визнання:
– Лауреат премії Віктора Гюго за соціально активну фотографію 2024 /серія про українців/
– Шорт-лист премії Lucas Dolega 2024
– Фаворит журі Grand Prix Paris Match Etudiant 2022
Організатори премії Віктора Гюго – місто Безансон, будинок-музей Віктора Гюго та асоціація Grain d’Pixel – щороку відзначають фотографів, чиї роботи перегукуються з боротьбою Віктора Гюго за свободу слова, захист прав людини та протидію гнобленню. Премія поєднує мистецтво і громадянську позицію.
Антоні Лаллікан присвятив своє життя документуванню конфліктів і боротьби за права людини.
Вічна пам’ять Антоні Лаллікану.
Швидкого одужання Георгію Іванченку.
Національна спілка журналістів України висловлює глибокі співчуття родині, близьким та колегам загиблого журналіста.
Дискусія з цього приводу: