Журналістика — це завжди про людину і її історію. У час війни саме журналісти найпильніше фіксують біль і надію, стають голосом тих, кого ще не почули, і тих, кого вже немає поруч. Схожу мету поставив собі проєкт «Рушник надії» — співініціатива журналістки, співзасновниці ГО «Жінки роду» Ірини Таранової. Команда прагнула об’єднати родини українських захисників, із якими тимчасово втрачено зв’язок.
Національна спілка журналістів України виступила інформаційним партнером заходу, підтримуючи проєкти, що несуть людям віру, пам’ять і єдність навіть у найтемніші часи.
Акція розпочалася ще в липні 2025 року у співпраці з ГО «Народжені вільними 2024». Ідея виявилася простою і водночас глибокою: зібрати українські родини з різних куточків країни та світу за спільною справою — вишиванням рушників. На цих полотнах кожна жінка залишала частинку своєї історії, молитви й любові, кодувала візерунками біль розлуки та очікування, але й незламну віру у повернення рідних.
Співорганізаторка Соломія Луковецька у своїй промові зазначає: «Минуть десятиліття, а історія кожної родини житиме у цих рушниках вічно».
Фінальна подія відбулася 1 жовтня 2025 року під куполом Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві. День був обраний невипадково — саме цього дня в Україні вшановують Захисників і Захисниць, святкують День козацтва та Покрову Пресвятої Богородиці.
До Києва з’їхалися родини військовополонених та зниклих безвісти воїнів з усіх куточків України. До них долучилися й представники українських діаспор зі США, Канади та Німеччини. Разом вони привезли понад 40 унікальних рушників — кожен із них став символом любові, вірності та боротьби.
Акцію підтримали установи центральних органів влади, які щоденно працюють над питаннями розшуку зниклих безвісти та визволення українських полонених. Участь Андрія Юсова, Оксани Горбачової, Валентини Акуленко та Наталії Бабійчук і їхні слова підтримки стали важливим знаком для родин, що вони не залишені наодинці зі своїм болем і можуть розраховувати на сприяння.
Проєкт став не лише мистецьким полотном, але й символом духовної сили та єдності українського народу.
Андрій Юсов, заступник керівника Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, наголосив: «Ми усвідомлюємо, що ця боротьба неможлива без суспільної підтримки, постійної видимості, актуалізації проблеми. Тому сьогодні ми закликаємо всіх, і державні інституції, громадські організації, і кожного громадянина, світову спільноту — не відвертатись від болю родин, а бути поруч із ними».
До заходу долучилися міжнародні організації. Заступниця голови Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Ноель Калхун та координаторка проєктів Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти Альма Масік наголосили на важливості солідарності та підтримки родин, що переживають розлуку.
Такі ініціативи підтверджують, що сила українців – у здатності бути поруч одне з одним навіть у найскладніші часи. Разом ми творимо майбутнє, де правда і людяність перемагають, а історії кожної людини знаходять своє гідне місце у спільній пам’яті України!
Юлія Туровець, інформаційна служба НСЖУ
Фото: Юлія Туровець , фейсбук-сторінка Ірини Таранової
