«Тридцять дронів з іменами полеглих героїв відправили з Війтівців на фронт» – ця публікація у газеті «Життєві обрії» (м. Хмільник, Вінницька область) від 1 серпня 2025 року стала однією з найрезонансніших, і, до всього, редакція активно підтримувала цей збір коштів.
Іван Плотиця – батько полеглого героя Сергія Плотиці, який загинув у травні 2024 року, переживав невимовний біль. Тіло сина ідентифікували та повернули лише нещодавно. Тоді батьківський біль перетворився на рішучу ненависть до ворога.
Після зустрічі Івана Плотиці з редактором газети «Життєві обрії» Олександром Околодьком та публікації про історію його родини та бажання допомогти, газета запустила ланцюгову реакцію, підтримавши масштабну акцію «Дрони помсти». До збору коштів швидко долучилося багато людей. Газета постійно висвітлювала хід збору.
–Збирали гроші багато людей. Пішов дуже потужний процес, я постійно про це матеріали всі давав. Спочатку завдяки цьому збору Іван Плотиця закупив і передав захисникам 17 іменних дронів, їх було відправлено 24 червня. Я тільки-но про це написав, а він уже передав 30 безпілотників. Пригадую, якось він приїхав, у дуже дощовий день, став біля редакції, а люди, попри дощ, люди приносять йому гроші – тоді зібрали 87 тисяч гривень і ще 40 тисяч надійшло на картку, – розповів Олександр Околодько першій секретарю НСЖУ Ліні Кущ та співробітникам мережі ЦЖС під час візиту до редакції у межах дводенної робочої поїздки до Вінницької області.
Також редактор ознайомив гостей із історією газети, яка цьогоріч відзначила 95-річний ювілей. За час свого існування видання пройшло довгий шлях, змінюючи назви та епохи. Заснована як «Червоний прапор», з 1991 року вона отримала своє сучасне ім’я, яке відображає її місію – висвітлювати життєві обрії Хмільницької громади.
За кожною газетою стоять люди, які її створюють. З 2001 року до колективу долучився нинішній редактор, а з 2017 року – очолив його. У 2020 році, під час пандемії, він вирішив увічнити пам’ять журналістів, які працювали у виданні, щоб зберегти їхні історії. Ця ініціатива виявилася дуже своєчасною.
На окрему згадку заслуговує батько теперішнього редактора – заслужений журналіст України Павло Околодько, який 21 рік очолював видання. Ще раніше 18 років редактором був Антон Михайлик. Олександр Околодько став редактором у 2017 році
Архівні номери газети – це справжня скарбниця історії. Найстаріші зразки, що збереглися, датуються 1941 роком, хоча їхній стан дуже тендітний. Ці старі номери, як і всі архіви, зберігають в собі дух часу: від рубрик, як-от «Перчиця», до змін назв, що відображали історичні події.
У 2018 році Олександра Околодька обрали головою Ради редакторів друкованих медіа Вінницької області. Він згадує одну з головних ініціатив – проведення прес-турів «Вінниччина очима редакторів». Мета цих турів – не підвищення тиражів, а посилення журналістської солідарності та підтримка колег у протистоянні з місцевою владою. Редактор на власному досвіді переконався, що об’єднані журналісти здатні відстоювати свої права та свободу слова.
З 2007 року газета перейшла на госпрозрахунок. Донедавна вона отримувала фінансування на висвітлення діяльності місцевої влади, але тепер цих коштів немає. Економічна ситуація для друкованих ЗМІ складна – багато газет на Вінниччині вже закрилися. Тираж «Життєвих обріїв» значно зменшився через підвищення вартості друку та доставки.
Попри всі труднощі, редактор переконаний, що місцеві газети мають право на життя і заслуговують на державну підтримку. Вони є хранителями культурної спадщини, традицій та є джерелом інформації для людей. Він вважає, що частину коштів, які йдуть на телемарафон, варто перерозподілити на підтримку місцевої преси.
Сьогодні найпопулярнішими темами є війна, волонтерство, похорони та збори на підтримку ЗСУ. Проте іноді людям потрібне щось інше, щоб відволіктися від важких новин. Несподівану популярність можуть здобути матеріали про День велосипеда, які нагадують читачам про прості радощі життя.
Редактор підкреслює, що газета – не вузькопрофільне видання, а майданчик для висвітлення найрізноманітніших тем. Кореспонденти пишуть про волонтерів, історії окремих людей, які допомагають ЗСУ, про звичайні сільські ініціативи, які стали потужним рухом підтримки. А з моменту переходу в онлайн-формат, всі теми стають популярними
За свою роботу і підтримку журналістської спільноти редактор газети «Життєві обрії» був відзначений, нагородою «Людина року» в журналістиці у 2018 році.
Попри всі виклики, газета продовжує працювати і єднати громаду. Вона є свідком важливих історичних подій, голосом людей та невід’ємною частиною життя Хмільника. Редактор та його команда, разом з позаштатними авторами, роблять усе, щоб газета «Життєві обрії» продовжувала писати свою історію.
ДОВІДКА. Дводенну робочу поїздку до Вінницької області організовано мережею Центрів журналістської солідарності НСЖУ, Віницькою обласною організацією НСЖУ за підтримки шведської правозахисної організації Сivil Rights Defenders.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: