Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко, який як гість 4-6 березня 2025 року бере участь у конгресі Шведської спілки журналістів, розповідав сайту ШСЗ про загрози свободі преси, боротьбу медіа за висвітлення подій з фронту та чому міжнародна підтримка має вирішальне значення.
З початку війни у 2022 році в Україні при виконанні професійних обов’язків загинуло 18 журналістів, двоє з них – торік. Близько 50 журналістів були поранені внаслідок нападів російських збройних сил під час підготовки репортажів.
– Як сьогодні працюється журналістам в Україні?
Сергій Томіленко: Реальність журналістики в Україні кардинально змінилася з початком повномасштабного вторгнення Росії. Кожен медіапрофесіонал в Україні фактично став воєнним журналістом, незалежно від попередньої спеціалізації. Ми працюємо в умовах постійної небезпеки, коли інфраструктура регулярно стає мішенню російських військових.
Наші журналісти на передовій стикаються з надзвичайними викликами. Наприклад, на сході України офіс газети «Зоря» зазнала ударів російської артилерії десять разів, але газета виходить і далі. Як задокументовано британською «Daily Mail», наш редактор Василь Мирошник пробирається через атаки дронів та артилерійські обстріли, щоб доставити газети в села, розташовані лише за чотири милі від російського кордону. Коли зникає електрика та інтернет-з’єднання, ці друковані газети стають єдиним надійним джерелом інформації для тисяч українців у прифронтових районах.
Росія навмисно атакує журналістів та медіаінфраструктуру, щоб перервати доступ до правди. Торік спостерігалася тривожна тенденція систематичних нападів на будівлі, які використовують медіапрацівники. Ракетний удар по готелю в Краматорську вбив британського консультанта «Reuters» і залишив відеооператора в комі на шість місяців. Наразі 30 українських журналістів перебувають у російських в’язницях. На жаль, одна з них, Вікторія Рощина, померла під час утримання, так і не повернувшись на свободу.
Тим часом незалежний медіасектор України стикається з екзистенційною кризою. Війна спустошила нашу економіку, знищивши рекламні доходи та передплати. Багато незалежних видань борються за виживання.
Незважаючи на ці виклики, українські журналісти дотримуються професійних стандартів у своїх репортажах. Наші військові кореспонденти створюють високоякісні розслідувальні матеріали, репортажі та документування військових злочинів, які викривають російську пропаганду та надають важливу інформацію як українській аудиторії, так і міжнародній спільноті.
– Як міжнародна підтримка допомагає вам у вашій роботі?
Сергій Томіленко: Міжнародна підтримка була життєво важливою для виживання української журналістики. Коли почалося повномасштабне вторгнення, негайна реакція міжнародних журналістських організацій, особливо Фонду безпеки МФЖ/ЄФЖ, була вирішальною. Це дозволило нам створити нашу мережу Центрів солідарності журналістів у квітні 2022 року, які надають екстрену допомогу, захисне обладнання та безпечні місця для як українським, так і міжнародним журналістам, особливо в прифронтових регіонах, таких як Харків, Запоріжжя та Дніпро.
Національна спілка журналістів України надзвичайно вдячна Шведській спілці журналістів за її допомогу після вторгнення. Пожертви від Шведської спілки до Фонду безпеки ЄФЖ/МФЖ зробили можливою підтримку нашої мережі Центрів журналістської солідарності.
Центри журналістської солідарності стали незамінними рятівними колами для медіапрацівників в Україні. Ці Центри надають комплексні послуги, включаючи безпечні місця для роботи з надійним інтернетом та електропостачанням (необхідні під час частих відключень), захисне обладнання, таке як шоломи та бронежилети, аптечки, спеціально розроблені для зон конфлікту, та екстрену психологічну підтримку. У прифронтових регіонах вони координують допомогу з евакуації та тимчасове переселення журналістів, які перебувають у безпосередній небезпеці. Крім того, Центри служать професійними хабами, де журналісти можуть зв’язуватися, обмінюватися інформацією про умови безпеки та отримувати навчання з фізичної безпеки та цифрового захисту.
Для іноземних журналістів, які прибувають в Україну, Центри пропонують важливу логістичну підтримку та знання про місцеві реалії. Досвідчений персонал Центрів розвинув спеціалізовану експертизу в галузі безпеки військової журналістики, якої просто не існувало до повномасштабного вторгнення, що робить їх незамінними активами для збереження свободи преси в Україні.
Ми також вдячні ініціативі скандинавських видавців – Українському медіа фонду, очолюваному «Bonnier News», котрий упродовж трьох років надає невеликі гранти регіональним медіа, зміцнюючи їхню економічну стійкість. Крім того, НСЖУ встановила стабільне партнерство зі шведською правозахисною організацією «Civil Rights Defenders», що дозволяє моніторити військові злочини Росії проти журналістів та документувати свідчення постраждалих журналістів.
Ще однією важливою ініціативою став наш проєкт підтримки регіональних друкованих медіа у прифронтових та деокупованих районах. За міжнародної підтримки ми допомогли відродити 32 прифронтові газети в таких регіонах, як Запоріжжя, Херсонщина, Миколаївщина, Донеччина, Сумщина та Чернігівщина. Ці видання служать життєво важливими інформаційними лініями в районах, де люди живуть у підвалах без електрики, де телевізійні сигнали не доходять і де доступ до інтернету ненадійний.
Однак ми стикаємося зі значними викликами в підтримці цієї роботи. ЮНЕСКО була нашим ключовим інституційним партнером, але фінансування від неї закінчиться 15 березня 2025 року, що створює критичну ситуацію для наших Центрів. Пошук ресурсів для майбутнього нашої мережі Центрів журналістської солідарності є зараз нашим ключовим викликом.
Незважаючи на ці перешкоди, віддана робота наших журналістів продовжує підвищувати міжнародну обізнаність про реалії війни. Коли міжнародні журналісти відвідують передову, вони бачать на власні очі мужність та професіоналізм українських медіапрацівників, що допомагає підтримувати глобальну солідарність з Україною. Це особливо важливо, оскільки увага світу природно переключається на інші конфлікти, що ускладнює забезпечення того ж рівня міжнародної підтримки для українських медіа.
Дискусія з цього приводу: