18 лютого відзначив свій славний 80-літній ювілей голова Вінницької обласної організації Національної спілки журналістів України Василь Миколайович Паламарчук.
Василь Миколайович – журналіст, краєзнавець, прозаїк, публіцист, член Національної спілки журналістів України (з 1976), заслужений журналіст України (2004).
Народився 1944 р. у с. Гончариха Старосинявського району Хмельницької області. З шести років жив у с. Митинцях Хмільницького району на Вінниччині.
Закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка (1974). З 1967 р. – на журналістській роботі. Працював у літинській районній газеті, у багатотиражці «Хімік», газеті «Вінницька правда» (1977–1980), власкором «Робітничої газети» у Вінницькій області. Був головним редактором обласної газети «Вінниччина» (2000–2006).
Обіймав посади помічника голови Вінницької обласної державної адміністрації, начальника комітету інформації Вінницької облдержадміністрації.
З 2011 р. – голова правління Вінницької обласної організації Національної спілки журналістів України.
Василь Паламарчук – автор багатьох публікацій у пресі з краєзнавчої тематики. Автор книг «Снивода», «Добридень», «Йшла колона городом», «Босоніж по стерні», «Так довго кують зозулі» (у співавторстві з О. Терещуком). Лауреат літературної премії імені Михайла Стельмаха журналу «Вінницький край» (2011).
До 80-річчя від дня народження заслуженого журналіста України у Вінницькій обласній універсальній науковій бібліотеці імені Валентина Отамановського відкрито книжкову виставку-ювілей «Майстер пера Василь Паламарчук». У ній представлені збірки оповідань, казки для дітей, публіцистичні нариси тощо.
Національна спілка журналістів України щиро вітає нашого авторитетного колегу із 80-літнім ювілеєм! Пишаємося вами і вашим внеском у боротьбу за незалежність України.
Захоплюємося, яких патріотичних синів ви виховали – зараз вони на фронті захищають Україну.
Ігор, художник, викладач Художньої академії, пішов добровольцем у батальйон «Свобода». Пройшов найважчі бої у Сєверодонецьку, Рубіжному, зараз разом з побратимами у найгарячішій точці біля Бахмута. На початку війни зачищав Ірпінь від окупантів.
Юрій, менший син, півтора року був в АТО, тепер служить у 128 бригаді. Був важко поранений. Командир БТР. Як тільки підлікувався — одразу на фронт.
Василю Миколайовичу, щиро зичимо здоров’я, удачі, творчої наснаги! Перемог і Перемоги!!!
Правління Національної спілки журналістів України