Про роботу пресофіцерів та важливість комунікації у війську йшлося під час зустрічі студентів факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка з начальником відділення спеціальних кореспондентів редакції Інформаційного агентства «АрміяІnform», підполковником Владиславом Назаркевичем та полковником запасу, військовим журналістом, раніше – речником Західного регіонального медіацентру Міноборони у Львові Олександром Поронюком. Зустріч відбулась з ініціативи Львівського Центру журналістської солідарності НСЖУ.
– Пресслужба – це місточок між суспільством і державними органами влади. Сьогодні у нас немає такого міністерства, такого органу влади, де немає пресслужби. Це стосується Міністерства оборони також. Дуже важливо налагодити комунікацію з медіа і якісно показувати, як працює військова частина. Майбутнє армії – це інформування суспільства, інформування в кризових ситуаціях. Щоб журналісти могли розповідати про роботу тої чи іншої частини, потрібна людина, яка зорганізує усю цю роботу якісно, так, аби журналісти не нашкодили військовим, – зазначив Олександр Поронюк.
Також Олександр розповів про історію пресслужб у війську. Перші пресслужби у військових частинах з’явилися в Прикарпатському військовому окрузі. Саме в цей час Прикарпатський військовий округ перейменували в Західне оперативне командування. На триста тисяч військовослужбовців Західного регіону з’явилося два пресофіцери – у Закарпатській 128-й бригаді та Яворівській 24-й дивізії. Важливою частиною їхньої роботи була комунікація з медіа і висвітлення роботи військових частин.
Також під час зустрічі йшлося про важливість пресрелізів під час роботи з медіа, а також правила поведінки журналіста у військовому середовищі.
Владислав Назаркевич розповів про Доктрину публічного спілкування, яка є дуже важливою під час комунікації з військовими. У Доктрині чітко прописано – що військовослужбовець може говорити журналісту, а що ні.
– Доктрина публічного спілкування – це ніяка не цензура, це просто правила. Коли військовий щось говорить – його відразу асоціюють зі збройними силами. Тому, звичайно, є чіткі правила, про що говорити можна, а про що ні. Треба розрізняти, коли людина говорить з вами як ваш колишній однокласник, і як військовослужбовець. Якщо ти йдеш в армію – ти так чи інакше належиш державі, – наголосив Владислав.
Владислав розповів як виглядає служба зв’язків з громадськістю Збройних Сил України. Вона побудована за стандартами НАТО. Кожна військова структура має свою верифіковану сторінку у соціальних мережах, де подається важлива перевірена інформація. Окрім цього, Владислав розповів, як можна потрапити у військо і куди потрібно звертатися, якщо хочеш працювати у пресслужбі військової частини.
– Це була дуже крута зустріч. Олександр та Владислав розповіли багато корисного та цікавого про те, як журналіст може реалізувати себе у війську. Найбільше мені сподобалося, що нам розповідали не тільки про те, як медійник має співпрацювати з військовими журналістами, прес-офіцерами, службами звʼязку з громадськістю бригад, а й про те, як і що робить військовий журналіст у бригаді. Зараз, коли війна торкнулася всіх, ми маємо бути готові до всього, і тепер і я знатиму, як потрапити в бригаду військовим журналістом, і що мені робити, – зазначила студентка факультету журналістики Валерія Маркуш.
Також під час зустрічі йшлося про важливість безпеки під час роботи у війську. Гості розповіли про свій досвід та дали поради, як журналісту якісно та ефективно побудувати комунікацію з військовими.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності у Львові – 097 907 97 02 (Наталія Войтович, координатор Львівського центру), адреса: вул. Соломії Крушельницької, 5.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Аліна Штемпель
