Кримський в’язень сумління Сервер Мустафаєв народився в травні 1986 року у селищі міського типу Зіадін Самаркандської області в Узбекистані. Ще малим разом з батьківською родиною повернувся до Криму, в Бахчисарай. Навчатися Сервер почав вже в Криму. У 2002 році закінчив школу і вступив до Бахчисарайського будівельного технікуму при Національному аграрному університеті. У 2006 році закінчив навчання у з червоним дипломом спеціаліста з експлуатації обладнання та систем газопостачання. З 2006 по 2012 роки навчався у Київському національному університеті та набув кваліфікації магістр теплогазопостачання та вентиляції. Працював в компанії «Євросеть» в Криму та в Києві, пізніше у компанії «Астелліт», пізніше менеджером у фірмі «Кримопт», з 2014 по 2018 роки керуючим партнером мережі пекарень «Дольче».
У 2009 році Сервер одружився. У нього четверо дітей – 2 сини та дві дочки. Сервер Мустафаєв вів активну громадську діяльність у Бахчисараї – організовував дитячі свята, громадські заходи, допомагав малозабезпеченим сім’ям.
***
З 2014 року Сервер почав активно допомагати кримським сім’ям, які через репресії були позбавлені годувальників та захисників. Він був одним із організаторів і став одним із координаторів громадського об’єднання «Кримська солідарність», діяльність якого спрямована на надання юридичної, матеріальної та інформаційної допомоги сім’ям політв’язнів Криму, а також викрадених мусульман. З 2014 року Сервер Мустафаєв займався системним моніторингом ситуації в Криму та висвітлював у медіа політично вмотивовані судові процеси.
У місті Судак 27 січня 2018 року співробітники російського ОМОНу перервали засідання громадської організації «Кримська солідарність», на якому був присутній Сервер Мустафаєв. Співробітники поліції протримали учасників у приміщенні близько 7 години та письмово відібрали персональні дані, зробивши це умовою для виходу з будівлі.
21 травня 2018 року близько 7 ранку поліцейські у масках ввірвалися до домівки Сервера Мустафаєва в Бахчисараї, провели обшук, який тривав близько трьох годин. Вилучили документи та електронні пристрої. Протягом обшуку Серверу Мустафаєву не давали зв’язатися із юристом. Його заарештували та привезли на допит у ФСБ.
21 травня 2018 року після обшуків силовики заарештували Сервера Мустафаєва та Едема Смаїлова. 16 вересня 2020 року у Південному окружному військовому суді в Ростові-на-Дону Сервера Мустафаєва засудили до 14 років позбавлення волі. 14 березня Апеляційний військовий суд у місті Власіха під Москвою практично в повному обсязі відмовив захисту в задоволенні скарг і залишив вирок в силі. Йому інкримінували причетність до діяльності в Криму забороненої в Росії партії «Хізб ут-Тахрір».
18 липня 2019 року Європейський парламент ухвалив резолюцію, в якій закликав Росію звільнити всіх українських політв’язнів, включаючи фігурантів цієї кримінальної справи.
Правозахисний центр «Меморіал» визнав фігурантів другої Бахчисарайської групи «справи Хізб ут-Тахрір» політичними в’язнями та зажадав їхнього негайного звільнення.
На захист Сервера Мустафаєва виступили міжнародні організації Amnesty International та FrontLine Defenders.
Ісламську політичну партію «Хізб ут-Тахрір» Верховним судом РФ було визнано «терористичною організацією» в 2003 році. Правозахисники вважають, що це рішення винесли необґрунтовано, з порушенням гласності та рівності сторін, оскільки у закритому процесі брала участь лише сторона звинувачення, а саме ФСБ. Представники організації не мали змоги донести свою позицію до суду. При цьому на території України та більшості країн світу організація діє без обмежень на рівні національних законодавств. З січня 2015 року кримінальні справи «Хізб ут-Тахрір» почали порушуватися в Криму, коли півострів фактично перейшов під контроль Росії. В Україні діяльність партії не заборонена: активісти організації займалися випуском газети, могли відкрито говорити у ЗМІ та проводити масові публічні заходи.
На думку правозахисників, членів організації переслідують не за підготовку державного перевороту та тероризм, як пишуть у вироках судів, а за публічні акції прихильників партії проти політичних репресій у Криму, системну критику російської влади та масову нелояльність серед кримських татар у відповідь на анексію Криму в 2014 році.
***
Адвокат Володимир Білієнко відвідав політв’язня Сервера Мустафаєва в російській колонії в Тамбовській області. Засуджений на 14 років позбавлення волі правозахисник повідомив йому, що заочно вступив на юридичний факультет московської Академії управління та виробництва, але не може розпочати навчання. Для цього Серверу Мустафаєву потрібний доступ до інтернету та ноутбук, який сім’я відправила йому ще у вересні 2022 року. Проте адміністрація колонії досі не віддала техніку правозахиснику.
«Сервер сказав, що в нього вже сесія скоро, перший курс здавати, а він ще досі до ноутбука не дістався», – розповів Володимир Білієнко «Кримській солідарності» після зустрічі. Дружина Сервера Мустафаєва, Майє Мустафаєва, розповіла, що навчання проходитиме близько чотирьох років у дистанційному режимі. «Він зарахований до університету, але навчання не розпочалося у нього. Не знаю, наскільки можна так вчитися, бо вже 3-4 місяці ми боремося із цим», — пояснила дружина правозахисника.
Окрім цього, політв’язень оскаржив кілька порушень з боку адміністрації виправної колонії. Йому вдалося заперечити частину стягнень. «7 чи 8 звинувачень було, за двома він відбився, написав пояснювальні, анулювали ці покарання. Але частина залишились не скасованими – тримання в ШІЗО, 2 чи 3 письмові догани, решта усні догани», — пояснив адвокат Білієнко. Він додав, що Мустафаєва почали турбувати болі в серці. У грудні 2022 року йому зробили електрокардіографію, проте необхідної консультації фахівця кардіолога Мустафаєву досі не надали.
***
Сервера Мустафаєва помістили до штрафного ізолятора російської виправної колонії в Тамбові. Про це «Кримській солідарності» повідомила адвокатка Світлана Попова, яка відвідала політв’язня.
Захисниця Сервера Мустафаєва Ліля Гемеджі направила скарги до прокуратури щодо нагляду за виправними установами Тамбовської області та регіонального УФСІН. Їй відомо, що кримського татарина відправили до ШІЗО після того, як оголосили догану. Наглядачі погрожували новими покараннями. Наразі Мустафаєв не може зв’язатися із родичами. Попереднього разу, коли правозахисника поміщали до штрафного ізолятора, йому не давали пити, давали маленькі порції їжі. Також наглядачі вилучили у нього книги, зокрема Коран, зазначає Ліля Гемеджі. Вона наголосила, що всі ув’язнені, за міжнародними нормами права, мають право на гуманне ставлення. Отже, дії наглядачів є тортурами.
За законом, на перевірку літератури російською мовою приділяється не більше семи робочих днів. При цьому Коран, який відібрали у Сервера Мустафаєва, вже перевіряли у СІЗО-1 Сімферополя – у книзі стоїть відповідний штамп. «Таким чином у мене є всі підстави стверджувати, що Мустафаєв зазнає незаконного психічного тиску. Також має місце тиск через необґрунтоване залучення до дисциплінарних стягнень та переміщень до ШІЗО». Також Ліля Гемеджі повідомила прокуратуру про те, що в одному з Комітетів ООН перебуває на розгляді скарга про порушення прав Мустафаєва. Захисниця нагадала, що у його кримінальній справі ведеться міжнародний правозахисний моніторинг.
***
Дружина правозахисника Майє Мустафаєва та їхні діти, восьмирічний Юсуф та п’ятирічна Наджі, відвідали політв’язня в тамбовській в’язниці. Сім’ї дозволили приїхати на тривале побачення на три дні – з третього до шостого липня. Як описує дружина Сервера, вони проїхали півтори тисячі кілометрів, щоб дістатися з Криму до Тамбова. Наджіє не бачила батька п’ять із половиною років. Коли його затримали, їй було лише три з половиною місяці.
За словами Майє, Сервер Мустафаєв подав проти адміністрації СІЗО Новочеркаська та Сімферополя, де сидів до вироку, кілька адміністративних позовів. Поки він перебував у ізоляторах, у його справі з’явилися порушення, про які він нічого не знав, а коли його етапували до Тамбова, за це кримського татарина посадили до ШІЗО.
Крім того, перебуваючи за ґратами, він продовжує боротьбу з режимом, подає позови до судів про незаконне вилучення Корану, ненадання медичної допомоги та інші порушення.
«Ці адміністративні позови він ініціював у надії зупинити беззаконня стосовно інших в’язнів», – каже дружина політв’язня. Крім того, він прагне домогтися, щоб арештантам стало простіше купувати овочі та фрукти у тюремному магазині, бо харчування в колонії дуже погане. «Цю проблему він намагається системно вирішити, за що арештанти поважають, а адміністрація нервує», – додає Майє. Вільного часу, зокрема на підготовку до судів, Мустафаєв не має. Щодня він працює у швейному цеху, де шиє дитячий одяг.
Поскаржився політв’язень і на те, що в їхньому житлі спекотно та душно. У нього з’явився біль у серці, стало важко дихати. Потрапити до кардіолога поки що не може — не настала його черга.
«Він єдиний у колонії кримський татарин, і всіх, хто перебуває поруч із ним, у тому числі співробітників, Сервер постійно знайомить з історією, традиціями кримських татар», — передає Майє Мустафаєва.
***
Новочеркаський міський суд розглянув адміністративний позов Сервера Мустафаєва до трьох слідчих ізоляторів, у яких він утримувався до свого етапування до виправної колонії. Йдеться про СІЗО-1 Сімферополя, СІЗО-1 Ростова-на-Дону та СІЗО-3 Новочеркаська. Новочеркаський міський суд у адміністративній справі засудженого Сервера Мустафаєва проти СІЗО звернувся до трьох виправних установ. Він вимагає їх надати інформацію про час перебування Мустафаєва у їхніх стінах. Суд зобов’язав представників ізоляторів також надати інформацію про час перебування Мустафаєва за межами установи, оскільки, за його словами, частина порушень, які він опротестовує, записувалися без його присутності. Раніше кримськотатарський активіст подавав низку позовів, у тому числі через вилучення Корану та особистих речей, а також через відсутність адекватної медичної допомоги.
Про результати слухання повідомила юристка Ліля Гемеджі, яка представляла інтереси Сервера Мустафаєва у суді. Під час судового засідання свідок захисту підтвердив свідчення, які давав Сервер Мустафаєв, а також факти порушень, які він виклав в адміністративній позовній заяві. Зокрема про те, що про винесення стягнень правозахисник дізнавався через тривалий час. На слуханнях також була присутня дружина Сервера Мустафаєва Майє. Вона пов’язує тиск, що чиниться щодо нього, з його активною діяльністю до арешту — він виконував функції координатора «Кримської солідарності». Його позови до ізоляторів жінка пояснює бажанням допомогти іншим політв’язням, які можуть зіткнутися зі схожою ситуацією. «Мій чоловік хоче домогтися справедливості, він домагається того, щоб на прикладі свого суду до всіх інших політв’язнів, які зараз перебувають у СІЗО, і які проходять ці етапи, щоб до них не застосовувалися такі заходи», — поділилася дружина політв’язня.
***
Ще один позов Мустафаєва стосується того, що за час утримання в СІЗО Новочеркаська йому не вдалося оформити довіреність на своїх родичів для виконання різних дій. Оскільки начальник СІЗО відмовився підписати доручення, політв’язень був змушений понести витрати на запрошення нотаріуса для отримання нотаріальної довіреності. Також не було відправлено написані та передані співробітникам установи скарги, позови.
Сервер Мустафаєв озвучив суми своїх витрат на запрошення нотаріуса для отримання нотаріальної довіреності. Зокрема, це вартість квитків на поїзд, напрямком Сімферополь-Мічурінськ та назад, таксі за напрямом Мічурінськ-Тамбов та назад, вартість довіреності та виїзд нотаріуса, попередня консультація юриста. Загальна сума цих витрат становила 37641,9 рублів. Вартість поїздки до Новочеркаська разом із підготовкою тексту довіреності склала 10128 рублів. Політв’язень Сервер Зекер’яєв підтвердив докази Мустафаєва про те, що адміністрацією СІЗО порушення політв’язнів записувалися без попередження. Ув’язнених не інформували про це. Також не було можливості отримувати довіреність на представлення інтересів родичами тих, хто перебуває у цьому СІЗО.
***
З листування Мирослава Мариновича, амбасадора з прав людини, і Сервера Мустафаєва (скорочено): «1977 року, після мого арешту за членство у правозахисній Українській Гельсінській групі, Міжнародна Амністія оголосила мене, як і багатьох інших українських політвʼязнів, «в’язнем сумління» і боролася за наше звільнення. Нам, дисидентам брежнєвського часу, здавалося тоді, що ми будемо вже останніми в’язнями сумління, увʼязненими тоталітарним режимом за свої переконання, і що після розвалу Радянського Союзу всі колись підневільні народи почнуть жити мудро і мирно. Не сталося. Сьогодні реінкарнований чекістський режим Путіна у приступі імперської гарячки готується довести світ до нової руїни. А списки новітніх в’язнів сумління в окупованому цим режимом українському Криму почали рясніти кримськотатарськими іменами. Народ киримли платить сьогодні дорогу ціну за право жити на своїй землі й бути вільними. Це особливо трагічно, коли усвідомлюєш, що сотні убитих, «зниклих безвісти» й ув’язнених для цього нечисленного народу відповідають за своїм масштабом сотням тисяч для народу численного…
…У ті давні радянські часи, коли група Міжнародної Амністії у французькому місті Авіньйон оголосила мене своїм «прийомним сином», важко навіть передати, як це було важливо для мене. Сьогодні знову, як і на початку 1990-х років… настає для мене час платити борг вдячності, взявши в руки естафетну паличку «усиновлення». Нема сумніву, що всі ув’язнені кримські татари гідні того, щоб на їхню підтримку лунали наші дружні голоси. Проте, щоб зробити свої зусилля більш прицільними, я обираю своїм «прийомним сином» журналіста і правозахисника Сервера Мустафаєва… Хай дарують мені Сервер та його родина мій саркастичний тон, але душа вже просто не витримує цієї цинічної кремлівської олжі. Нічого не змінилося в тому велетенському «заповіднику імені Дзержинського-Берії». Міняються політичні декорації, але нові покоління російських карателів вчаться за тими самими давніми підручниками. А в результаті безконечною стає черга тих мічених болем сімей, яких карають, бо вони посміли жити у згоді з етичними принципами людської цивілізації. І не порожніють лави тих сміливців, які вливаються в Рух ненасильницького опору, бо серцем відчувають правоту Сервера Мустафаєва, яка струменіє з його «останнього слова» на суді: «Неможливо жити просто і мовчки, наче нічого й не сталося: не лізти в політику, залишатись глухим і сліпим за очевидної несправедливості, якій формально надали форму закону, яка є ніщо інше, як беззаконня… Глупо думати і розраховувати на світле майбутнє після беззаконня, що сталося з боку РФ 2014-го року. Знайдіть у собі сили подивитись правді у вічі – за вас цього ніхто не зробить…»
…Я вірю, що ще настане день… коли ненасильницький спротив принесе свої праведні плоди. І Сервер Мустафаєв повернеться до свого рідного дому з відчуттям, що його жертва не була даремною… А надію на це дають слова самого Сервера: «Палець легко зламати – кулак неможливо. Коли ми єдині – ми непереможні».
***
Щиро Вітаю Вас, пане Мирославе!
Багато часу минуло після останнього листа до Вас… Символічно 18 травня відправили у столипінському вагоні на Урал в Уфу, а потім повернули ближче до центру зла й війни, у місто Тамбов. Усе, через що нам довелося пройти за цей час війни між двома слов’янськими народами, я як громадянин України, кримський татарин і правовірний мусульманин намагаюся відображати у своєму щоденнику політв’язня — і сподіваюсь, що настане час, коли світ зможе зазирнути в цей щоденник «університету мого життя»…
Дружина й батьки часто повідомляють мені про Ваші виступи й публікації на мій захист. Це надає багато сили й натхнення продовжувати нашу боротьбу, кожному на своєму поприщі… Мій приїзд у виправну колонію №1 м. Тамбов збігся в часі з потужними бойовими діями на лінії фронту та з набором арештантів із колоній РФ на війну й мобілізацією громадян РФ на цю жорстоку кроваву бійню заради порожніх, брехливих погроз та імперських амбіцій агресора… Чесно кажучи, першим ворогом для РФ є не хтось зовні, а вона сама собі. Той ідейний порок та беззаконня, корупція , які присутні усюди, знищать як державу, так і сам народ, але це займе певний час. Те, що відбувається сьогодні, є каталізатором цього процесу, тому я бачу, Інша Аллах, швидке повернення додому, на рідну Кримську землю та в батьківський дім, поруч з усім моїм незламаним, єдиним кримськотатарським народом. Амінь.
***
З листа Сервера Мустафаєва до журналістів: Ви запам’яталися нам людьми зі щирим, добрим серцем, журналістами, що вміють працювати на вістрі небезпеки. Ви неодноразово опинялися в гарячих місцях обшуків, затримань, біля будівель ІТТ Криму. Разом з іншими кримськотатарськими активістами ви побували в багатьох родинах політв’язнів Кремля, багато дітей, які залишилися при живих, безневинних батьках без опіки, добре і тепло пам’ятають кожного з вас…
Багато хто з вас уже не може в’їздити до Криму, але що може бути кращим визнанням правильності обраного шляху у вашій діяльності, ніж така реакція та нападки тих, про кого ви пишете й відкриваєте очі світу на реальну картину подій. Пропаґандисти РФ витрачають мільйони на підтасування брехні, що подається суспільству, а нам тільки треба говорити правду, як це і належить незалежним журналістам. Решту мають без вагань робити політики! Все це добре відомо Тарасу Ібрагімову, Антону Наумлюку, Олені Савчук, Миколі Семені, Гульсуму Халіловій, Аліні Смутко, Олександрі Єфименко та багатьом іншим колегам. Вибачте, якщо всіх не перелічую. Але ті, кого я згадую на ім’я, – на собі це все випробували. Можливо, тут лунають не всі прізвища, але моє звернення адресую всім журналістам, які вимушено виїхали з Криму.
Колеги! Хочу сказати вам, що навіть сидячи в цих сирих, темних приміщеннях, харчуючись тюремною баландою, виявляючи терпіння на нелюдське ставлення адміністрації СІЗО, конвойних, приставів, суддів, прокурорів, ми з усмішкою, теплом згадуємо нашу дружбу та спільні проєкти, наші поїздки до родин, до судів за репортажами…
Також хочу висловити подяку МЗС України, НСЖУ, PEN Ukraine, ZMINA та звернути увагу на важливість консолідованої взаємодії, підтримки, заяв та солідарності. Упевнений, що всі резолюції, заяви та списки «журналістів у небезпеці», різні проєкти менторства над ув’язненими — це дієві інструменти та імунітет як для нас в ув’язненні, так і для тих, хто наражається на нападки, переслідування через законну діяльність фрілансера, журналіста.
Саме наша солідарність не дає безболісно іґнорувати конвенції, міжнародні договори (закони), під якими підписалася Росія, і досягти своєї головної мети — затулити всім рот. Навіть якщо когось посадили, змусили поїхати чи обмежили, на зміну приходять нові. Впевнений, що ми не зупинимося… До швидкої зустрічі у вільному Криму, на черговому народному байрамі, коли наші діти знову зможуть потрапити до об’єктивів ваших камер і хтось із вас напише свою нову працю: «Як це було?».
Інформаційна служба НСЖУ
В публікації використано матеріали ГО «Кримська солідарність», сайту «ПЕН-Україна», сайту Крим.Реалії проекту «Радіо Свобода», Центру прав людини ZMINA, Товариства «Меморіал» і інших. Інформаційна служба НСЖУ висловлює глибоку подяку колегам за люб’язно надану можливість.
