«Прихилити небо – долучитись може кожен» – під цим заголовком публікація керівниці вінницького представництва Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива» Марини Тепленко, вміщена на сайті нашого фонду 23 червня нинішнього року, стала своєрідним запрошенням долучитися до підтримки благородної справи її краянок.
Група жінок на чолі з волонтеркою Іриною Присяжнюк з перших днів повномасштабного вторгнення рашистів виготовляє своєрідні обереги для наших захисників – спеціальний маскувальний одяг (кікімори) і сітки для приховування від ворога та збереження бойової техніки. Як написала тоді авторка, «у волонтерів ГО відпрацьована вже своя технологія їх творення й наші захисники та озброєння стають невидимими для ворожих очей. Навіть через тепловізор не визначити контур». Забезпечувати фінансування закупівлі високоякісного матеріалу для виготовлення захисних виробів – теж стало турботою цієї злагодженої патріотичної команди.
Ситуація – типова для міст і сіл України, де небайдужі громадянки спільно з сусідками, подругами чи навіть до цього незнайомими людьми годинами, можна сказати, несуть свою добровільну «вахту», щоб умілими руками й добрими помислами оберігати на фронті чийогось чоловіка чи сина.
Стаття заслуженого журналіста України мала одну особливість – на ділі це заклик до небайдужих людей за межами їхньої області долучитися до фінансування закупівлі матеріалів для виготовлення сіток. Наприкінці публікації Марина вказала реквізити банківської картки волонтера. На це зреагували її колеги-медійники: віцепрезидент фонду, секретар Національної спілки журналістів України Сергій Шевченко, учасниця програми професійного захисту «Journalists-in-Residence Kosovo» («Резиденція в Косові»), редакторка газети й засновниця сайту з тимчасово окупованої частини Луганської області Марина Животкова та я. І вже ми всі почувалися причетними до благородної справи, коли вслухалися в приємний голос вояка на відео, записаному на тлі лісопосадки, де замасковано бойову техніку: «Дівчата, дякуємо! Тепер ніхто й ніщо не вгадає, що тут стоїть. Слава Україні!»
Відео надіслала наша активістка Тетяна Скомаровська – ветеран радіожурналістики, яка нині й сама долучається до організації благодійних концертів і виступає з гітарою в руках на сцені. Нерідко наш «Золотий голос», дочекавшись зі зміни у військовому шпиталі доньку-лікаря, передає їй опіку над онуками й вирушає до волонтерського центру – виготовляти маскувальні засоби для наших оборонців.
Приємно здивував цими днями й телефонний дзвінок з Фінляндії. Співзасновниця створеного на початку нинішнього року Товариства українців Північної Остроботнії Віра Дядченко, яка часто надсилає на наш сайт інформаційні повідомлення про патріотичні акції краян у місті Оулу, прочитавши сусідню на сайті публікацію, так само вирішила долучитися до виробництва сіток. Наступного ж дня надійшла звістка: «Надіслала гроші й розмістила пост у фейсбуці для залучення донатів друзів. Перекаже з України й мій чоловік. Отож разом до Перемоги!!!»
Не забарилася й реакція з Вінниці: «Отримали 5900 гривень. Сердечно дякуємо!» А ще наступного дня всім причетним до благодійництва надіслала Тетяна Скомаровська відеозапис придбаних на пожертви нових упаковок найкращого матеріалу для виготовлення спецзасобів. Отак публікація Марини Тепленко дістала належне продовження й об’єднала доброю справою навіть тих людей, які досі одне одного не знали.
У час неймовірних випробувань, через які проходить Україна, справжні журналісти гідно виконують свою місію і свій громадянський обов’язок. Хтось бере до рук зброю і йде боронити країну від окупантів, хтось у бронежилетах з написом «ПРЕСА» з лінії фронту несе суспільству й світові правду про війну, яку розв’язав агресивний сусід, хтось організовує закупівлю й доставку автомобілів на передову… А більшість колег і далі готує теле- й радіоефіри, випускає газети або відроджує їх на деокупованих територіях. І водночас частина медійників волонтерить або ж допомагає створювати захисні засоби для наших воїнів.
Днями на вебсайті ВБФ «Журналістська ініціатива» розпочато публікацію серії статей керівниці представництва фонду в Львівській області Марії Веремчук про релокований бізнес («Броньовану продукцію виготовляють на Львівщині»). Важливі теми порушують у цей час і наші колеги, які працюють у Києві, Запоріжжі, Рівному…
Усіх активістів фонду, які в різний спосіб і в різних місцях в Україні й за кордоном долучаються до інформаційної, волонтерської, доброчинної діяльності, в одній публікації, звісно, не згадаєш. Але ще одну нашу колегу – телевізийницю й громадську діячку з Шевченкового краю – назву, бо саме її точні, лаконічні слова, немов афоризм, виразили й мої особисті почуття та думки. Часто в обідню перерву директорка ТРК «Ільдана», секретар НСЖУ Валентина Душок, яка очолює представництво нашого фонду на Черкащині, теж береться до цієї доброї справи – виготовлення сіток. Якось колега мені написала: «Або воюєш, або допомагаєш тим, хто воює. Іншого шляху до Перемоги немає». І це щира правда.
Людмила Мех, засновниця й президентка ВБФ «Журналістська ініціатива».
Фото Сергія Шевченка і з архіву фонду.
Передрук з сайту ВБФ «Журналістська ініціатива».