Микола Пасько – відомий на Львівщині журналіст, ексголова Сокальської районної ради, багаторічний директор ТРК «Сокаль», член правління обласної організації НСЖУ. Але з 25 лютого 2022 року він з передової інформаційного фронту пішов на іншу передову і нині – старший сержант, командир відділення 103-ї окремої бригади сил ТРО ЗСУ.
Матеріал про нього вийшов на сайті «Леополіс» у межах ініціативи НСЖУ «Журналісти – важливі!»
До війни Микола Пасько не раз бував на сході нашої держави, налагоджував контакти з органами місцевого самоврядування Донецької та Луганської областей. А сьогодні зі зброєю в руках він захищає свою країну від окупантів.
«Пам’ятаю день 24 лютого, похід до військкомату. Наступного дня разом з Андрієм Гнідцем (колега з райради, – ред.) написали заяву до 63 батальйону 103-ї бригади ТрО ЗСУ, а 26 лютого 2022 – наказ про зарахування до лав. А 9 березня вже вирушили у бойове відрядження у складі зведеного батальйону. Оборона Полтавщини, Сумщини, Харківщини. 15 квітня перші втрати, поранення. Тепер – Донеччина. Ми женемо москаля з нашої землі!» – розповідає Микола Пасько про перші місяці війни.
Колишній директор радіо «Сокаль» говорить, що в лави безпекового сектору Україна поставила 1 мільйон людей. Це люди, які вчора були водіями, юристами, хліборобами, а сьогодні одягнули форму і пішли в окопи. Чимало з них щодня ризикують своїм життям, втрачають побратимів, віддають здоров’я.
Згадує, як одного разу привезли з побратимами продукти в невелике село на березі Сіверського Дінця.
«Залишилось там 36 старих і немічних, які вже не можуть виїхати. Ні світла, ні зв’язку, ні магазину. Волонтерів туди вже не пускають – небезпечно. Так ось – почали ми біля церкви розвантажувати пакети і, звичайно, на таку довгоочікувану радість посходилися місцеві бабусі і дідусі – чекали ж нас півдня. А протилежний берег так добре видно, аж порахувати на деревах листочки можна. Відповідно і з того берега. Не минуло й 5 хвилин, як почали нас разом зі старенькими крити з міномета. Так зло, щільно і прицільно. Я ось що подумав: немає їм різниці – великі Харків це, Миколаїв, Дніпро, Краматорськ, або маленьке село на березі мальовничої річки. Військовий це чи цивільний, старий чи малий – їм треба вбити всіх. Всіх нас, українців», – розмірковує журналіст.
Нагадаємо, що ініціатива «Журналісти – важливі!» має на меті розповісти широкій аудиторії про цінність роботи медійників, ризики і виклики, з якими стикаються працівники ЗМІ, висвітлюючи правду та разом із усім українським народом воюючи за свободу і незалежність нашої країни.
