Переважна більшість агресивних впливів, яких зазнають журналісти в різних країнах світу, залишаються безкарними. Тож журналістам варто спеціально навчатися, як організувати свою професійну діяльність так, щоб не стати жертвою фізичних атак і залякування. Про це йшлося 16 листопада під час міжнародного вебінару, організованого Національною спілкою журналістів України у співпраці з Фондом «Справедливість для журналістів» за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні.
– Для нас тема безкарності працівників засобів масової інформації залишається гострою, – наголосив, відкриваючи зустріч на майданчику Zoom, голова НСЖУ Сергій Томіленко. – Відповідно до результатів проведеного нами аналізу, в середньому щоп’ять днів в Україні відбуваються інциденти із застосуванням сили проти журналістів. Загалом щороку ми фіксуємо понад 70 таких випадків.
Як зазначив Сергій Томіленко, найбільші трагедії починаються із погроз, агресивних постів під публікаціями в соціальних мережах. НСЖУ та інші журналістські організації привертають увагу правоохоронних органів до необхідності реагування вже на стадії погроз, щоб завадити нападникам перейти до потужнішого тиску і застосування фізичної сили.
– Ми постійно повторюємо: журналісти – важливі! Й хоча у висвітленні подій життя ми виступаємо один з одним конкурентами, в питаннях безпеки, виживання в професії солідарність важливіша за конкуренцію, – наголосив Сергій Томіленко.
Як зазначила директорка фонду «Справделивість для журналістів» (Лондон) Марія Орджонікідзе, із 1400 вбивств працівників ЗМІ, скоєних у світі з 1992 року, 90% відсотків залишаються безкарними. Це часто-густо пов’язано не з низькою компетентністю правоохоронних органів, а з позицією влади на території, де стався напад. Непроста ситуація – в країнах колишнього СРСР, передусім у Росії, Білорусі, Казахстані, де журналістів заарештовують, висувають проти них надумані судові позови й навіть піддають примусовому «психіатричному лікуванню». Гібридні атаки проти журналістів (із застосуванням судових позовів, кібератак, погроз, фізичних нападів) фіксуються в Азербайджані, Білорусі, Казахстані, Росії, Узбекистані та в Україні.
Зокрема, в нашій країні, за спостереженням міжнародних експертів, найактивніше застосовуються такі засоби незаконного впливу на журналістів як нефізичні напади, кібератаки, перешкоджання професійній діяльності, пошкодження майна. На жаль, доволі поширені й випадки фізичних нападів на представників ЗМІ – торік їх зафіксовано 74.
Як наголосила журналістка-розслідувачка з Європи, яка зараз працює в Канаді, Соня Вінтерберг, журналісти є «очами суспільства», тому безпека працівників ЗМІ важлива не лише для них самих, а й для суспільства загалом.
Соня Вінтерберг має великий досвід розслідувальної діяльності в умовах небезпеки. Так, вона розслідувала факти торгівлі дітьми, яка ведеться через так званий даркнет і є доволі серйозною проблемою країн Європи (проводила зйомки в Україні). Також Соня Вінерберг розслідувала вбивство в Афганістані в 2014 році німецької фотожурналістки Ані Нідрингхаус.
На переконання Соні Вінтерберг, найперший захід, котрий мають вжити журналісти для своєї безпеки, – це підвищення рівня своєї освіти. Експертка порадила журналістам України, яка, з огляду на агресивні дії Росії, залишається в зоні потенційної небезпеки, по можливості брати участь у різноманітних тренінгах, присвячених безпеці в роботі медійників, діяльності журналістів у надзвичайних ситуаціях.
Коли журналіст виїжджає в місце, де відбувається конфлікт, потрібно попередньо зібрати докладні відомості про локацію, куди планується відрядження, зрозуміти позиції сторін конфлікту.
Слід правильно вдягнутися – так, щоб не виділятися серед місцевого населення. Під час поїздок на передову потрібно забезпечити себе засобами захисту. Бажано мати не лише мобільний, а й супутниковий телефон, адже в зонах конфлікту стільниковий зв’язок часто відсутній. Також пані Вінтерберг звернула увагу й на бажаність укладення договору з однією зі страхових компаній.
– Важливо забезпечити нормальні стосунки з представниками інших ЗМІ та громадськими, журналістськими організаціями, – наголосила розслідувачка. – Особливе значення це має в гарячих точках. Інші журналісти – це не тільки ваші конкуренти, а й ваші колеги. Вони мають знати, про що ви пишете і куди ви їдете. Якщо потім ви зникнете, це допоможе у вашому розшуку.
При роботі над небезпечними темами конче потрібно домовитися із людьми, які, в разі, якщо ви в певний час не вийдете на зв’язок, знають, куди зателефонувати (наприклад, у правоохоронні органи, редакцію тощо) і про що повідомити. Велику вагу має підтримка членів родини медійника.
– Під час висвітлення складних тем у більшій небезпеці перебувають жінки-журналістки, особи яких часто сексуалізуються агресорами. Це потрібно враховувати і редакціям ЗМІ. Я б порадила всім жінкам-журналісткам пройти курси безпечного репортерства, – сказала Соня Вінтерберг.
У разі, якщо журналістові надходять погрози, приміром, через соціальні мережі, варто робити скріншоти і повідомляти про ці погрози в правоохоронні органи, журналістські та інші громадські організації.
Соня Вінтерберг порадила журналістам, які ведуть небезпечні розслідування, звертати особливу увагу на свій режим життя: більше займатися спортом, йогою, іншими способами підтримати фізичну форму.
Також експертка наголосила на необхідності правильної поведінки при контактах зі сторонами конфлікту.
– Не сперечайтеся, просто записуйте коментар, – порадила Соня Вінтерберг. – Ми не солдати, не політики, але через наше неупереджене висвітлення конфлікту агресія сторін часто зменшується. Пам’ятайте, що коли ви виконуєте роботу журналіста, ви не є представником якоїсь однієї сторони конфлікту, ви маєте «стояти над ситуацією». У матеріалі – не висловлювати свою позицію, а цитувати учасників подій.
Також Соня Вінтерберг порадила не використовувати в матеріалах емоційно або політично забарвлених термінів.
– У будь-якому разі, важливо не перетворювати власну думку на факт. Якщо висловлюється думка – ваша або людини, в якої ви берете коментар, – то важливо пояснити, що це – думка, а не доконаний факт, – наголосила експертка.
Вона також порадила журналістам, зокрема, фотожурналістам, не ставити професійний обов’язок вище власної безпеки.
– Жодне зображення, жодна візуалізація не варті вашого життя. Репортажі треба робити, не наражаючись на небезпеку, – зауважила Соня Вінтерберг.
Наостанок експертка звернула увагу на необхідність дотримання журналістами загальнолюдських етичних норм:
– Пам’ятайте, що завданням журналістів є не лише висвітлення зла, яке коїться у світі, а й позитивного боку життя. Про кого б ви не писали, нехай це буде влада або корупціонери, пам’ятайте, що це – також люди. Тож не використовуйте їх як інструменти для своїх цілей. Важливо в будь-якій ситуації залишатися добрим і професійним. Уникайте стереотипів, хто зі сторін конфлікту хороший, а хто – поганий. Висвітлюйте обидві точки зору, щоб забезпечити максимальну об’єктивність матеріалу, показати ситуацію такою, якою вона є насправді. Точна, виважена і відповідальна журналістика – це журналістика, якій довіряють, – наголосила експертка.
Участь у міжнародному вебінарі НСЖУ взяли понад 60 українських журналістів, викладачів університетів, експертів. Поради від авторитетних експерток будуть опубліковані на сайті Спілки журналістів, а відео (з україномовним перекладом вебінару) – на сторінці НСЖУ в Youtube.
