Під час дискусії в НСЖУ Українські та іноземні медійники поділилися власними протоколами безпеки, якими послуговуються при роботі як поблизу фронту, так і у київському регіоні, який потерпає від російських ракетно-дронових атак.
Характер російсько-української війни динамічно змінюється, і разом з ним змінюються умови, у яких працюють журналісти. Ті правила безпеки, які діяли на початку війни і навіть два роки тому дуже часто вже не актуальні, бо безпекова ситуація стає інакшою.
Як убезпечити себе і не стати комбатантом – робота біля лінії бойового зіткнення
– Працювати поблизу лінії бойового зіткнення стало значно складніше через російські дрони. Наприклад, знімальній групі зараз заїхати у Херсон без допомоги військових практично неможливо, – каже продюсер британського телеканалу Sky News Азад Сафаров, – але додає: якщо журналісти перестануть їздити у прифронтові міста – це буде перемогою Росії.
Про дронову небезпеку говорить і журналіст-документаліст Віталій Вірченко. На його думку, журналістам прийшов час вчитися користуватися помповими рушницями, аби мати змогу самотужки збивати дрони.
Однак, як зауважила модераторка дискусії, перша секретар НСЖУ Ліна Кущ, у такому разі журналіст одразу стає комбатантом.
Такої думки дотримується і офіцер відділення комунікації 7-ї артилерійської бригади «Грегіт», донедавна продюсер французьких медіа в Україні Ярослав Олійник.
– Наразі ситуація така: якщо журналіст працює у населених пунктах поблизу лінії бойового зіткнення, де постійно літають російські дрони, що полюють в тому числі на журналістів, необхідно максимально не вирізнятися з-поміж місцевого населення, аби оператор ворожого дрону не зміг побачити, що це медійник, – радить колегам Ярослав.
Його підтримує і офіцер відділення комунікації 148-ї окремої аеромобільної бригади Сергій Колесниченко. Він наголошує: зараз так звана «кілзона» становить майже 30 кілометрів від лінії фронту, і якщо журналіст працює у цій зоні, він точно має відмовитися від будь-яких професійних маркувань, як то наліпка «PRESS» на бронежилеті.
Знайти укриття та спільну мову з правоохоронцями – коли Київ стає прифронтовим містом
Учасники дискусії також обговорили безпекові виклики для журналістів, які працюють у Києві та Київській області на місцях ліквідації наслідків російських ракетно-дронових атак.
– Тут головне правило – реагувати на вказівки представників ДСНС, що працюють на місці «прильоту», – каже Андрій Ходьков, фотограф інформаційної агенції «УНН», – і треба завжди на місці поруч шукати бетонні укриття, аби в разі повторного обстрілу захиститися від уламків.
Але під час роботи журналістів на місцях обстрілу виникають не тільки безпекові проблеми, зазначає фотокореспондент інформаційної агенції «Укрінформ» Павло Багмут.
– У Києві на місцях «прильотів» правоохоронці дуже часто не сприяють роботі журналіста, а навпаки перешкоджають, – каже медійник, і наводить приклад: коли він працював на місці нещодавнього обстрілу датацентру поблизу станції метро «Шулявська», правоохоронець забороняв йому здійснювати фотозйомку наслідків атаки.
Інші медійники також поділилися власним досвідом роботи як на фронті, так і у Києві та розповіли про протоколи безпеки, якими послуговуються їхні редакції. Всі поради, що були озвучені під час дискусії, Національна спілка журналістів України узагальнить у електронну збірку, яка згодом буде доступна на інтернет-ресурсах спілки.
Дискусія «Нові протоколи безпеки журналістів: як медійники мають реагувати на стрімку зміну ситуації» відбулась в межах співпраці НСЖУ та незалежної організації зі свободи слова та незалежних медіа Free Press Unlimited (FPU).
Інформаційна служба НСЖУ, фото НСЖУ
