Як росія системно знищувала і знищує свободу слова на Кримському півострові, переслідує незалежні медіа та незаконно ув’язнює громадянських журналістів, детально розповіли учасники пресконференції «Ціна правди: як росія переслідує журналістів в окупованому Криму?», яку провів Кримськотатарський ресурсний центр.
Захід пройшов за підтримки Friedrich Naumann Foundation for Freedom Ukraine.
Відкриваючи захід, менеджерка Кримськотатарського ресурсного центру Людмила Коротких наголосила, що росія готувалася до встановлення контролю над інформаційним простором Криму ще до початку окупації. У 2014 році одним із перших кроків окупаційної влади стало витіснення незалежних медіа, зокрема українських і кримськотатарських.
За її словами, системний тиск створив умови, за яких незалежна журналістика більше не могла повноцінно працювати на півострові. Натомість окупаційна влада створила підконтрольні медіа, які поширюють російську пропаганду.
Голова правління Кримськотатарського ресурсного центру та член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв презентував дані аналітичного звіту, підготовленого КРЦ, щодо переслідування журналістів в окупованому Криму. Він зазначив, що 20 журналістів наразі перебувають у місцях несвободи, п’ятеро повністю відбули незаконні покарання, а одну людину звільнили в межах обміну. «Нам треба продовжувати працювати, зберігати комунікацію, а також захищати всі свої ресурси для того, щоб не постраждали наші активісти, наші джерела на окупованих територіях», — зазначив Ескендер Барієв.
Він наголосив на важливості співпраці з українськими компетентними органами, регулярного винесення на міжнародні майданчики теми переслідування журналістів і активістів, яких утримують окупанти, та проведення інформаційних кампаній. Зокрема, Барієв згадав ініціативу «Аталик» / «Хрещений тато» і закликав залучати до підтримки звільнення політв’язнів відомих публічних осіб — від народних депутатів до популярних артистів.
Як повідомляє сайт КРЦ, Валентина Самар, головна редакторка Центру журналістських розслідувань, розповіла про переслідування журналістів і редакцій у перші місяці окупації Криму. За її словами, напади, пограбування та знищення техніки використовувалися для витіснення незалежної преси з півострова. «Мета була одна — зачистити Крим від неконтрольованої преси. На блокпостах при в’їзді до Криму стояли представники «Беркута» із Ак’яра (Севастополя) та «Самооборони», які не пропускали журналістів на півострів. Це відбувалося щодня по кілька випадків. Така масовість свідчить про одне — це була державна політика окупаційної армії, спецслужб російської федерації та їхніх кримських проксі. Вони діяли за участю місцевих ставлеників, зокрема Аксьонова та Шеремета», — наголосила у своєму виступі Валентина Самар.
Андрій Щекун, представник Крайової ради українців Криму та керівник стратегічних комунікацій і розвитку ГО «Український дім», зосередив увагу на витісненні українськомовних медіа з окупованого півострова. Він нагадав, що після окупації російська влада почала руйнувати умови для поширення української преси, зокрема розривати угоди на розповсюдження газет і позбавляти редакції приміщень.
«Повертаючись до 2014 року, хочу зазначити, що завданням російського агресора було також знищити українську національну ідентичність у Криму і, безумовно, насамперед знищити всі медіа, які є україномовними. Сьогодні ми знаємо багато інформації про легендарну «Кримську світлицю». Звісно, у 2014 році одними з перших дій окупантів було розірвання угод: вони змусили «Кримсоюздрук» і «Кримпошту» розірвати договори на розповсюдження газет», — зауважив Щекун.
Олексіна Дорогань, журналістка Крим.Реалії, яка сама заочно заарештована росією, розповіла про використання кримінального переслідування для тиску на журналістів, які продовжують працювати з кримською тематикою. Вона звернула увагу на ризики затримання журналістів за межами України через заочні арешти та сфабриковані звинувачення. «Мене переслідують за частиною 2 статті 208 Кримінального кодексу російської федерації. Це участь у незаконному збройному формуванні. Тобто це сфабриковане ФСБ розслідування, у межах якого стверджується, що я нібито була членкинею батальйону імені Номана Челебіджіхана з 2016 року до невстановленого часу. На цій підставі відбулося закрите судове засідання в Криму, і мене заочно заарештували на невизначений термін. Це робиться, власне, для того, щоб затримати людину в якійсь з країн й домогтися її екстрадиції до російської федерації», — наголосила Олексіна Дорогань.
Ольга Новицька, сестра незаконно засудженої медсестри та громадянської журналістки Ірини Данилович, розповіла про життєвий шлях сестри, її журналістську діяльність і погіршення стану здоров’я в російській колонії.
За словами Ольги Новицької, Ірина завжди прагнула допомагати людям. Вона здобула медичну освіту, працювала медсестрою у Кєфє (Феодосії), а після окупації Криму почала активно цікавитися порушеннями прав людини та прав кримських татар. У 2015 році Ірина познайомилася з редакцією «Крим.Реалії», співпрацювала з незалежними медіа, відвідувала судові засідання над кримськими татарами та вела власний блог «Медицина без кордонів». «Але в неї було два покликання. Медицина — рятувати тіла. І журналістика — рятувати душі, доносити істину», — розповіла Ольга Новицька.
Ольга Новицька зачитала фрагмент листа Ірини, у якому та описує умови утримання: «Вважайте, що тебе засунули у дзвін, який постійно дзвонить, або різко гальмує поїзд. Якщо перевести мову звуку на мову болю, то кожен дзвінкий звук порівняється з відкритим нервом у зубі, який постійно коле голкою».
Керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук наголосив, що військові аналітики Дмитро Штибліков, Володимир Дудка та Олексій Бессарабов уже майже десять років незаконно перебувають у російській неволі. Він закликав суспільство активно підтримувати їх, а також інших ув’язнених українських журналістів і політв’язнів.
«Дмитро Штибліков, автор журналу «Чорноморська безпека», одразу після нападу росії на Грузію написав статтю «Следующий будет в Крым». А у 2012 році Діма знову пише статтю «Хотят ли русские войны, спросите вы у тишины», у якій описує можливий сценарій російського нападу на Крим. Він усе передбачив. Єдине, що Діма передбачав, — що Україна чинитиме опір. Ці люди заслуговують не просто на нашу пам’ять, тепер ми маємо їх підтримати. Ми в боргу перед ними», — зазначив Павло Лакійчук.
Пресконференція КРЦ стала потужним закликом на захист свободи слова в окупованому Криму. Учасники підкреслили: системний терор проти журналістів потребує постійного розголосу. Максимальний розголос та активні інформаційні кампанії — це єдиний спосіб захистити затриманих колег, прискорити їхнє визволення з російських катівень та відстояти право на правду на півострові.
Інформаційна служба НСЖУ
