Медійниці Юлії Найдиш – 28. Нині вона мешкає у Києві, співпрацює із проєктами «Телебачення Торонто» та Ukraїner, а нещодавно запустила власний – «Дикий Схід». Та ще кілька місяців тому дівчина намагалася вибратися з-під окупації. Зрештою, Юлії вдалося евакуюватися за кордон. Щоправда, виїжджати довелося через росію…
Історія Юлії вийшла на сайті «ВолиньPost» у межах ініціативи НСЖУ «Журналісти – важливі!».
«У лютому я була на
Луганщині. У те, що наступ буде, ніхто не хотів вірити. Якщо підсвідомо ми
очікували, що Росія захоче окупувати всю Луганську область, то розмови про
широкомасштабне вторгнення здавалися маячнею. Я пам’ятаю клоунаду, яку Путін
влаштував 21 лютого, визнавши так звану незалежність «Л/ДНР», – пригадує Юлія.
Інтернет у селі зник 23 лютого. Та це не стало для дівчини якимось шоком, адже
проблеми з мережею у Євсугу постійні. Ще до повномасштабної війни писати сценарії
для «Торонто» іноді доводилося на кладовищі, бо саме там «тягнув» 4G.
«24 лютого я прокинулась не через вибухи. Просто мій внутрішній будильник
вирішив спрацювати о 5 ранку. Так і почалась для мене велика війна. А тепер
уявіть: із двох боків села – росія,
з іншого – окупована територія», – ділиться спогадами про перший день
широкомасштабного вторгнення Юлія Найдиш.
Згодом дівчина надумала евакуюватися. Спершу планувала податися в Краматорськ,
який якраз тоді пережив жахливу трагедію на залізничному вокзалі. А згодом із
тріском провалився план евакуації гуманітарним конвоєм.
«Зараз розумію, як поламані плани врятували мені життя. Гуманітарний конвой, в
якому мала їхати, обстріляли. Із новин стало відомо, що там загинули люди», –
розповідає медійниця.
Зрештою, Юлії таки вдалось виїхати за кордон. Щоправда, через Росію, вдаючи, що
«їде до родичів». Утім спочатку на медійницю чекала фільтрація. Перевіряли,
каже, лише її і чоловіків. Підозрює, що так трапилось через мову, бо, стоячи на
кордоні, зі своїм знайомим розмовляла не російською, як усі, а звичним для неї
суржиком.
Змогла виїхати до Латвії, а потім повернулася таки в Київ.
Тема Сходу дівчині
болить особливо, тож саме їй присвячений новий проєкт Юлії. Медіа в
тік-тоці «Дикий Схід» прагне ліквідувати розкол між сходом і
заходом України, створений проросійськими силами та російською пропагандою:
«Я сподіваюсь, що цей проєкт зможе показати, що ми, українці, розуміємо одне
одного. Хоч як би проросійські сили і російська пропаганда не намагалися
десятиліттями переконати нас у зворотньому».
Ідея «Дикого сходу», зазначає, виникла і була розроблена
завдяки акселераційній програмі Mediengeist, яку провело видання «Куншт» спільно
з Ґете інститутом.
Платформою для розвитку обрали Тік-Ток неспроста. Річ у тім, що відео у цій
мережі значно легше просувати, тож ефекту, каже, більше, аніж було би від новин
у новоствореному Телеграм-каналі. До того ж, основна мета проєкту відбілити репутацію
Луганщини і Донеччини шляхом спростування усталених міфів та стереотипів,
сформованих російською пропагандою. А відео короткого формату із цим здатні
впоратися.
Нагадаємо, що ініціатива «Журналісти – важливі!» має на меті розповісти широкій аудиторії про цінність роботи медійників, ризики і виклики, з якими стикаються працівники ЗМІ, висвітлюючи правду та разом із усім українським народом воюючи за свободу і незалежність нашої країни.
