Продовжуємо розбиратися в нових нормах трудового законодавства та їхньому застосуванні в практиці редакцій за участі кандидата юридичних наук, адвоката, керуючого партнера юридичної компанії IBC LEGAL SERVICES Михайла КОЧЕРОВА. Юридичні консультації були надані під час вебінару «Трудове законодавство під час війни: що потрібно знати редакторам і журналістам?», який провела Національна спілка журналістів України за підтримки Міжнародної федерації журналістів.
Попередні публікації з теми:
Трудове законодавство для журналістів під час війни: оформлення та звільнення працівників в умовах воєнного стану гіперлінк на публікацію
Трудове законодавство для журналістів під час війни: заробітна плата, зміна умов праці, середній заробіток для мобілізованих гіперлінк на публікацію
Відеозапис вебінару можна переглянути на фейсбук-сторінці НСЖУ лінк на запис
Подаємо текстовий виклад консультацій юриста.
Відпустки під час війни
Перше. У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Залишок днів не компенсується грошима, а переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.
Друге. У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки за попередні роки. Тобто норма про те, що невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, під час воєнного стану не діє. Однак, норма, за якою у разі звільнення працівника йому повинна бути виплачена грошова компенсація за неотриману відпустку – залишена.
Трете. Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження 15 днями на рік, як про це встановлено в статті 26 Закону України “Про відпустки”.
Четверте. Якщо працівник у період дії воєнного стану виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, то за його заявою роботодавець зобов’язаний надати йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
В чому різниця між двома новелами: коли ми говоримо про відпустку без збереження зарплати за ст. 26 Закону України “Про відпустки”, то ми говоримо про добровільність обох сторін та про те, що наказ роботодавця не буде порушувати трудове законодавство, якщо буде перевищений 15-денний строк, оскільки відпустка тоді обмежується лише періодом військового часу. А в другому випадку – це одностороннє волевиявлення працівника щодо відпустки, термін якої не може бути більшим, ніж 90 днів.
П’яте. Скасовано право на щорічну відпустку у разі переведення на інше місце роботи. Попередня редакція ст. 81 КЗпП передбачала можливість за бажанням працівника, при переведенні на роботу з одного підприємства на інше, якщо працівник не використав за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержав за неї грошової компенсації, отримати її на новому місці роботи. Тепер це право скасовано.
Отже, на питання «Скільки відпусток на рік, включаючи за попередні роки, можна надавати працівникові у час воєнного стану?» – можна відповісти, що з урахуванням викладеного вище, за 2022 рік – лише 24 дні, а за попередні – роботодавець самостійно це вирішує. Може відмовити, а може й ні, обмежень немає.
Вільний трудовий договір
Відразу відзначимо, що проєкт відповідного закону пролежав у Верховній Раді з лютого 2021 року перед тим, як потрапити на стіл Президента України.
Законом запроваджений новий вид трудових договорів – договори з нефіксованим робочим часом. Цей закон у суспільстві набув назву «закон про фрілансерів». Давайте розберемося з цим.
Отже, відповідно до ст. 21-1 КЗпП, трудовий договір з нефіксованим робочим часом – це особливий вид трудового договору, відповідно до якого:
а) не встановлено конкретний час виконання роботи працівником;
б) обов’язок виконання роботи працівника виникає виключно у разі надання роботодавцем роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно;
в) роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи;
г) працівник не може бути, на відміну від загального правила, обмежений в праві роботи на інших роботодавців, тобто на сумісництво;
д) тривалість робочого часу – це 40 годин на тиждень та 6 днів на тиждень, при цьому передбачений мінімум робочого часу – це 32 години на місяць і якщо працівник працює менше цих годин, йому все одно повинна бути сплачена платня за цей час;
е) зарплата сплачується за фактично відпрацьований час або за фактично виконану роботу, якщо обрана відрядна система оплати праці;
є) можуть бути встановлені додаткові підстави для припинення договору, які повинні бути пов’язані зі здібностями чи поведінкою працівника або іншими причинами економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру;
ж) працівник, який відпрацював на умовах трудового договору з нефіксованим робочим часом понад 12 місяців, має право звертатися до роботодавця з вимогою укладення строкового або безстрокового трудового договору на умовах загальновстановленого у роботодавця графіка роботи з відповідною оплатою праці.
Роботодавці поки обмежені в кількості укладання таких договорів: у одного роботодавця може працювати лише 10 відсотків працівників від загальної їх кількості. Якщо працівників менш 10 осіб, то дозволено укладати лише один договір.
Це загальна характеристика такого виду договорів. Є впевненість, що з часом вона буде доопрацьована, оскільки не містить низки елементів, які б дозволили назвати працівника «вільним».
Вебінар було проведено в рамках проєкту «Підтримка комунікацій Спілки і захист трудових прав журналістів в умовах широкомасштабної війни та економічної кризи», який Національна спілка журналістів України реалізує за підтримки Міжнародної федерації журналістів.
