На юридичну гарячу лінію для журналістів та медіа надходять запитання не лише локального, а й загального характеру. Немало з них – за зверненнями через мережу Центрів журналістської солідарності НСЖУ.
Оприлюднюємо відповіді фахівців на ті з них, які цікавлять багатьох медійників.
До Львівського офісу об’єднаного Західноукраїнського Центру журналістської солідарності звернувся журналіст районного медіа із таким запитанням:
«Я працюю в одному медіа. Чи маю я право подати один і той самий матеріал у своє та інше медіа, нічого у ньому не змінюючи? Адже автор матеріалу – я».
На запитання відповідає юрист Даніл Сербін, IBC Legal Services.
Цивільний кодекс України передбачає, що майнові права інтелектуальної власності на об’єкт інтелектуальної власності, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об’єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором. Проте особливості здійснення майнових прав інтелектуальної власності на об’єкт інтелектуальної власності, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, можуть бути встановлені законом (ст. 429 ЦКУ).
Водночас відповідно до спеціального Закону України “Про авторське право та суміжні права”, службовий твір – твір, створений працівником у зв’язку з виконанням обов’язків за трудовим договором (контрактом). Відповідно до статті 14 зазначеного закону, майнові права на службовий твір переходять до роботодавця з моменту створення службового твору у повному складі, якщо інше не передбачено цим Законом, трудовим договором (контрактом) або іншим договором щодо майнових прав на службовий твір, укладеним між працівником (автором) і роботодавцем.
Таким чином, спеціальні закони та Цивільний кодекс України зовсім по-різному регулюють розподіл майнових прав інтелектуальної власності на об’єкт інтелектуальної власності, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, між роботодавцем та працівником. Та оскільки Цивільний кодекс України є вищим актом в ієрархії законів порівняно з іншими законами, що регулюють цивільні відносини, та був прийнятий пізніше, ця колізія має вирішуватись на користь Цивільного кодексу України відповідно до принципів lex superior та lex posterior з урахуванням особливих правил здійснення прав інтелектуальної власності для деяких категорій об’єктів інтелектуальної власності.
Такої позиції (принаймні, щодо об’єктів авторського та суміжних прав) дотримуються вищі суди, намагаючись у своїх роз’ясненнях уніфікувати судову практику у вирішенні спорів щодо авторських і суміжних прав на об’єкти інтелектуальної власності, які створені у зв’язку з виконанням трудового договору.
На практиці встановлений Цивільним кодексом України правовий режим володіння спільними майновими правами інтелектуальної власності на об’єкт інтелектуальної власності, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, означає, що жодна зі сторін не має права здійснювати майнові права на службовий твір без згоди іншої сторони. Іншими словами, кожна зі сторін має право користуватися відповідними правами щодо об’єкта інтелектуальної власності самостійно або надавати/відчужувати такі права третім особам лише зі згоди іншої сторони.
Також слід зазначити, що аналіз норм загального та спеціального законодавства, а також відповідної судової практики дозволяє виділити такі основні ознаки, притаманні об’єкту інтелектуальної власності, створеному у зв’язку з виконанням трудового договору (службовий твір):
- працівник створив об’єкти інтелектуальної власності протягом строку дії трудового договору з роботодавцем та за його рахунок (в тому числі, наприклад, з використанням матеріалів та інформації роботодавця);
- створення об’єкту інтелектуальної власності входило до трудових обов’язків цього працівника, визначених трудовим договором посадовими інструкціями, або відповідно до письмового службового доручення (завдання) роботодавця, яке має безпосереднє відношення до специфіки діяльності роботодавця.
Таким чином, якщо ви, до прикладу, працювали на посаді журналіста, необхідно також аналізувати трудовий договір та посадову інструкцію. Оскільки посада журналіста зазвичай передбачає створення обʼєктів права інтелектуальної власності (написання матеріалів, запис інтервʼю тощо), то такі твори будуть визнаватись обʼєктами права інтелектуальної власності, що належать роботодавцю та працівнику спільно, відповідно до ст. 429 ЦКУ. Якщо, наприклад, ви працювали на посаді менеджера з розвитку, та відповідний трудовий договір і посадова інструкція не передбачали створення обʼєктів права ІВ, режим спільної власності на такі твори тощо, то ви як одноособовий автор маєте реалізовувати майнові права автора (дозволяти використання, розповсюджувати, передавати тощо).
Нагадуємо, що для журналістів працює безкоштовна гаряча лінія юридичної допомоги НСЖУ. Українські медійники та медійниці можуть отримати консультації від висококваліфікованих фахівців юридичної компанії «IBC LEGAL SERVICES» – адвокатів та юристів із великим досвідом.
Ми гарантуємо:
● повну конфіденційність;
● професійну, кваліфіковану допомогу;
● якісну та швидку відповідь на поставлене питання.
Для звернення необхідно заповнити спеціальну форму: http://surl.li/evrmg. Сервіс є повністю безкоштовним і доступним із будь-якого регіону чи країни.
Юридична гаряча лінія працює під егідою мережі Центрів журналістської солідарності НСЖУ за підтримки ЮНЕСКО та Міжнародної і Європейської федерацій журналістів.
***
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти об’єднаного Західноукраїнського Центру журналістської солідарності Львів-Чернівці – 097 907 97 02 (Наталія Войтович, координатор Львівського центру, Володимир Бобер – асистент), адреса: вул. Соломії Крушельницької, 5.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Інформаційна служба мережі ЦЖС
