Від збору інформації та роботи з документами – до допублікаційного аналізу, захисту журналіста, протидії SLAPP-позовам (стратегічним позовам проти участі громадськості) і судового представництва. Сучасний юридичний супровід медіа вже давно не зводиться до роботи адвоката після того, як редакція отримала позов.
Чи може юридичний супровід журналіста починатися ще до написання матеріалу? На якому етапі журналістського розслідування варто залучати юриста? Чи достатньо перевірити факти з точки зору журналістських стандартів, чи потрібно одночасно оцінювати й можливі правові наслідки їх поширення? Що робити, якщо після публікації матеріалу з’являються претензії, вимоги про спростування, судові позови, звернення до правоохоронних органів або інші форми тиску? І, зрештою, де проходить межа між законним захистом репутації та використанням юридичних механізмів як інструменту тиску на журналіста?
Ці питання сьогодні мають далеко не теоретичне значення. Українські журналісти працюють у надзвичайно складних умовах. Війна, суспільний запит на розслідування, антикорупційна тематика, діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, використання бюджетних коштів, цифрове поширення інформації – усе це збільшує значення якісної журналістики, а одночасно робить юридичну складову роботи медіа дедалі важливішою.
Саме тому юридичний супровід журналістики варто розглядати не як «пожежну службу» на випадок судового спору, а як систему правової підтримки журналіста та редакції на всіх етапах підготовки й поширення матеріалу.
Цій проблематиці був присвячений практичний воркшоп «Юридичний супровід медіа: від теорії до практики», який відбувся в Києві. Захід організував Інститут розвитку регіональної преси (ІРРП) у партнерстві з Інститутом висвітлення війни та миру (Institute for War and Peace Reporting) у межах проєкту «Посилення громадського контролю в Україні» (Boosting Citizens Watchdogs in Ukraine) за підтримки Норвезького агентства з розвитку та співробітництва (Norad).
Участь у тренінгу взяв Володимир Віхляєв – адвокат, голова Комітету адвокатської практики та підвищення кваліфікації Ради адвокатів Запорізької області, проректор закладу вищої освіти з правової роботи – головний юрисконсульт ректорату Класичного приватного університету, антикорупційний уповноважений Класичного приватного університету, завідувач лабораторії правових інновацій та міжнародних зв’язків Навчально-методичного комплексу Фахового коледжу Класичного приватного університету, викладач закладу фахової передвищої освіти. Водночас із 2011 року він є членом Національної спілки журналістів України, а з 2025 року – головою Комісії з етики та права Запорізької обласної організації Національної спілки журналістів України, системно проводячи практичні тренінги з питань медіазаконодавства на базі Запорізького обласного центру журналістської солідарності.
Між правом і журналістикою: професійний перетин
Професійна діяльність Володимира Віхляєва протягом багатьох років розвивається на перетині адвокатури, юридичної освіти та взаємодії з журналістською спільнотою. Маючи 18 років стажу роботи в галузі права та 15 років адвокатської діяльності, я щодня бачу, як тісно переплетені стандарти журналістики та букви закону.
Якщо подивитися на журналістський матеріал як на юридичний маршрут, стає очевидним:
– Правове регулювання діяльності медіа (відкриття теми, робота з джерелами та інформацією).
– Збір інформації та робота з документами.
– Допублікаційний аналіз – підготовка матеріалу та його правова перевірка.
– Захист після публікації – реагування на порушення, протидія SLAPP-позовам.
– Судова практика та професійний правовий захист у разі переходу конфлікту в судову площину.
Юрист потрібен журналісту не тільки тоді, коли вже виникла проблема. У багатьох випадках він є незамінним саме до того, як матеріал побачить світ.
Журналісту недостатньо знати лише своє право на інформацію.
Перший змістовний блок воркшопу, який провела адвокатка, незалежна медіаекспертка Анна Літвіщенкова, був присвячений правовому регулюванню медіа в Україні.
Свобода слова та право на інформацію є фундаментальними засадами, проте робота репортера неминуче перетинається з іншими правовими площинами: захистом персональних даних, режимами доступу до офіційних документів, захистом репутації та приватності. Професійна журналістика вимагає чіткого розуміння цього середовища.
Юрист може бути потрібен ще до того, як з’явився готовий текст
Одна з найцікавіших практичних тем воркшопу, яку розбирав керівник юридичного напряму ІРРП Віталій Гусак, стосувалася роботи юриста на етапі збору інформації.
Коли журналіст має документи, джерела та суспільний інтерес, виникає низка критичних правових запитань:
- Чи законно отримано інформацію?
- Чи можна використовувати конкретний документ?
- Чи достатньо перевірені факти і чи підтверджує документ саме те твердження, яке планується до оприлюднення?
- Чи не перетворилося припущення на категоричне твердження?
- Чи правильно відокремлено встановлений факт від оціночного судження?
- Чи отримала особа, якої стосується розслідування, можливість висловити свою позицію?
Відповіді на ці питання формують надійну доказову базу, яка убезпечить редакцію в майбутньому.
Допублікаційний юридичний аналіз: не цензура, а оцінка ризиків
Окрему увагу під час тренінгу приділили допублікаційному аналізу матеріалу, який спільно проводили Віталій Гусак та керівниця юридичного напрямку Bihus.Info Марія Музичка.
Професійний юридичний аналіз перед публікацією часто сприймають із пересторогою, побоюючись цензури. Проте досвідчені медіаюристи наголошують на протилежному: грамотна перевірка не знижує гостроти розслідування, а додає журналісту впевненості. Кожне істотне твердження повинно спиратися на достатню фактологічну основу. Робота юриста полягає не в тому, щоб заборонити гостру тему, а в тому, щоб оцінити ризики, скоригувати формулювання та переконатися у бездоганності позиції редакції.
Захист після публікації: тиск, зловживання та протидія SLAPP-позовам
Навіть найретельніша перевірка не гарантує повної відсутності конфліктів із фігурантами. Вимоги про спростування, претензії, звернення до правоохоронних органів або судові позови вимагають чітких алгоритмів реагування.
Також увага була присвячена захисту прав журналістів у випадках зловживань та протидії SLAPP-позовам (стратегічним позовам проти громадської участі). Марія Музичка детально розібрала ознаки таких позовів, мета яких – виснажити редакцію фінансово й психологічно, створивши «охолоджувальний ефект» для всього медіаринку.
Крім того, адвокат Центру протидії корупції Олексій Бойко провів сесію щодо актуальних тенденцій судової практики у справах за участю медіа. Медіаюрист Платформи прав людини Юрій Мельник розповів про особливості правового реагування й супроводу розслідувань у взаємодії з правоохоронними органами.
Свобода слова потребує правової опори
Навчання показало, що сучасне медіаправо вимагає постійного й тісного діалогу між журналістами та адвокатами. Журналіст мислить категоріями суспільного інтересу й фактів, а юрист – доказів та правових ризиків. Проте ці підходи гармонійно доповнюють один одного.
В умовах воєнного стану, коли суспільство гостро потребує правдивої інформації, роль медіа зростає багаторазово. Надійна свобода слова базується не лише на професійних стандартах репортера, а й на компетентній, системній юридичній підтримці на кожному етапі створення матеріалу – від першого запиту до остаточного виходу в ефір чи друк.
***
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 15.
Запорізький ЦЖС
Дискусія з цього приводу: