Російська Федерація перетворила власну судову систему на елемент інформаційної та каральної війни. За даними Інституту масової інформації (ІМІ), станом на травень 2026 року зафіксовано понад 30 випадків заочного кримінального переслідування українських та закордонних медійників – від вироків до оголошення в міжнародний розшук. Журналістів звинувачують у «тероризмі», «екстремізмі» та поширенні «фейків», хоча їхня єдина «провина» – це репортажі про воєнні злочини Кремля, документи екоциду та чітка громадянська позиція. Центр прав людини ZMINA розповідає при тих, проти кого РФ відкрила сфабриковані справи, щоб з’ясувати, як заочні арешти змінюють щоденне життя та закордонні поїздки медійників.
Сфабриковані кримінальні справи, вироки від 8 до 13 років у колоніях суворого чи загального режиму та рішення окупаційних «суддів» – так виглядає російська помста українським медійникам за роботу. Головна мета цих процесів – залякати медіаспільноту та створити юридичні пастки під час виїздів журналістів за кордон.
Алексіна Дорогань («Крим.Реалії»): заочний арешт від судді-зрадника
Журналістка дізналася про справу проти себе випадково, коли на її кримську адресу надійшли документи від призначеного РФ адвоката. ФСБ інкримінувала медійниці «участь у незаконному збройному формуванні» – батальйоні ім. Номана Челебіджихана, вигадавши, що вона забезпечувала його харчуванням. Насправді ж Алексіна Дорогань лише раз висвітлювала громадянську блокаду Криму в 2015 році як репортерка. Рішення про заочний арешт ухвалював окупаційний суддя Андрій Долгополов, який до 2014 року працював в українській судовій системі та навіть розлучав Алексіну з чоловіком.
«Я дуже уважно читала документи й намагалася зрозуміти, яку саме статтю мені інкримінують. У документах було лише зазначено, що вона передбачає до 20 років позбавлення волі. Я перебирала різні варіанти, але виявилося, що це тероризм, екстремізм і нібито участь у незаконному збройному формуванні. «Заочний арешт робиться саме для функції екстрадиції. Окрім механізмів Інтерполу, Росія використовує й двосторонні міжнародні угоди. Тому дуже важливо, щоб про такі справи знали якомога більше країн і міжнародних організацій. Бо йдеться не про боротьбу з тероризмом, а про політичне переслідування журналістів», – каже Дорогань.
Ірина Земляна (ІМІ): 13 років колонії та погрози від Кадирова
У березні 2026 року Московський міський суд засудив медіаекспертку Ірину Земляну до 13 років позбавлення волі. Їй інкримінували напад на представника іноземної держави через події 9 травня 2022 року у Варшаві, коли російського посла облили червоною фарбою. Земляна заперечує причетність, але після порушення справи почала отримувати масові погрози, зокрема від Рамзана Кадирова, через що польська поліція вивозила її з країни під охороною.
«Польська поліція буквально вивозила мене з країни під охороною. Мені прямо сказали: “Вас уб’ють”. Британські фахівці з безпеки радили навіть не пити з чашки, поки її не помию, не торкатися голими руками дверних ручок, бо боялись отруєння. «Кожна поїздка до аеропорту – це квест. Я не знаю, чи спокійно пройду прикордонний контроль, чи мене раптом затримають. У мене є партнер з безпеки, який знає всі мої маршрути, і адвокати в різних країнах, готові діяти в разі потреби», – зауважує Земляна.
Владислав Балінський (еколог, НПП «Тузлівські лимани»): 11 років за фіксацію екоциду
Журналіст та еколог Владислав Балінський дізнався про свій вирок (11 років суворого режиму) за допомогою штучного інтелекту, який знайшов відповідні дані. Формально його звинуватили в «поширенні фейків про армію РФ» через репортаж про обстріл Одещини та «пошкодженні меморіалів» через демонтаж радянської символіки. Проте справжня причина – документування підриву Каховської ГЕС, отруєння Чорного моря та масової загибелі китоподібних для міжнародних судів.
«Ми не просто висвітлювали ці події. Ми збирали польові дані, розробляли наукові методики, працювали з європейськими науковцями й журналістами, а потім передавали всі матеріали прокуратурі. Це вже не просто журналістика – це доказова база для розслідування екоциду. Я думаю, вони зрозуміли, що ця діяльність матиме наслідки. Ми документуємо екологічні злочини, які в майбутньому можуть стати підставою для міжнародних справ і репарацій. Саме тому вони й узялися за мене», – розповідає Балінський.
Яніна Соколова (телеведуча): відмова від апеляцій та режим секретності
У 2024 році Басманний суд Москви присудив Яніні Соколовій 8 років колонії за «розпалювання ненависті». Причиною стали її заклики до знищення окупантів та реклама проєкту зі слоганом «москалів це бісить». Про розшук вона дізналася від колег, перебуваючи з дітьми за кордоном.
«Я була за кордоном з дітьми, коли мені зателефонували з Радіо Свобода і сказали, що Росія оголосила мене в розшук. Уже потім мені почали телефонувати російські пропагандистські канали й просили прокоментувати це в етері. «Я не хочу легітимізувати цю історію. Для мене це псевдосуд і псевдоправоохоронна система. Я не визнаю ці рішення і не збираюся грати за їхніми правилами», – звертає увагу Соколова.
Ярослав Юрчишин (голова Комітету ВР з питань свободи слова): системний тиск на майбутнє
Парламентар підкреслює, що Інтерпол створив спеціальну групу для фільтрації політично мотивованих запитів РФ, тому загрози в системі Інтерполу мінімальні. Основна небезпека виходить від країн, які мають прямі дружні зв’язки з Кремлем.
«Ми вважаємо ці справи свідченням зловживання судовою владою, свідченням того, що в Росії немає незалежної судової влади. Вона є просто елементом каральної системи».
«Перше і головне – це елемент залякування не тих людей, на яких відкривається справа, а всіх інших людей впливу. Друге – це намагання залучити міжнародні механізми тиску. І третє – це інвестиція на майбутнє. Якщо РФ вдасться досягнути своїх цілей, вона переслідуватиме всіх, хто їй протистояв», – зазначає Юрчишин.
