Відповідальність журналістів під час війни зросла багаторазово. Як коректно висвітлювати складні теми, зокрема військовополонених і наслідки війни, обговорили на на презентації видання «Практикум з журналістської етики», виданого за сприяння Комісії з журналістської етики.
Членкиня комісії, перша секретар НСЖУ Ліна Кущ, яка є авторкою двох розділів посібника, поділилася своїми думками та рекомендаціями.
– Ми, журналісти, завжди ставимо собі два запитання: що ми висвітлюємо і як ми це робимо. Від початку повномасштабного вторгнення ці питання стали ще гострішими, а відповідальність за наслідки наших дій — більшою, — зазначила Ліна Кущ.
У своєму виступі вона наголосила на важливості практичного підходу до журналістської етики. Один із розділів практикуму присвячено рекомендаціям щодо висвітлення тем війни: використання коректної лексики, стилістики та етичних меж при висвітленні делікатних тем, таких як полон або загибель.
– Не завжди існує однозначна відповідь на питання, що і як можна показувати. Але ми маємо чітко усвідомлювати, заради чого це робимо, і відкрито пояснювати наші мотиви аудиторії, — наголосила спікерка.
На конференції згадали про випадки, коли рідні військовополонених звинувачували медіа у неетичності. Наприклад, показ емоційної розмови бійця з матір’ю одразу після повернення з полону викликав хвилю обурення.
– Це їхня особиста історія, і її не можна транслювати на весь світ, — зауважила Ліна Кущ.
Однак журналісти часто опиняються у складних обставинах. Багато кадрів, які згодом транслювалися, надходили від Офісу Президента, їх не знімали незалежні медіа. Таким чином, редакції не завжди мали можливість контролювати процес фільмування чи змінювати ракурс подачі.
Ліна Кущ згадала відомий випадок із Максимом Колесніковим, звільненим військовополоненим, якого зняли, коли він їв яблуко. Ці кадри викликали хвилю співчуття, але й болю. Згодом Максим став активним учасником медійних заходів, розповідаючи світу про тортури у полоні.
– Його відвертість — це спосіб достукатися до широкої аудиторії за кордоном, але для багатьох українців ці кадри залишаються травматичними, — пояснила Ліна Кущ.
Журналісти мають дбати про чутливість аудиторії, але водночас не відмовлятися від висвітлення важливих тем.
– Ми не можемо зробити так, щоб нікому не було боляче. Але якщо це завдає болю, ми повинні чітко знати, заради якої мети це робимо, — підсумувала спікерка.
Практикум з журналістської етики, над яким працювало багато експертів, покликаний допомогти редакціям заощаджувати час на прийняття складних рішень і знайти баланс між професійними стандартами та людяністю.
Анастасія Кіях, інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: