У Запорізькому Центрі журналістської солідарності НСЖУ для медійників була організована зустріч, під час якої йшлося про психологічний аспект діяльності у нинішніх умовах. Зустріч із фахівчинею з психосоціальної підтримки Світланою Семеновою зібрала місцевих медійників, журналістів-переселенців і всіх, хто живе в умовах постійного напруження. Розмова вийшла практичною: без складної теорії, але з поясненням того, що відбувається з людиною під тиском тривалого стресу, і як цьому протистояти.
Стрес як нова норма – і його ціна для організму
Почали з базового – визначення самого стресу.
– Він не є ворогом сам по собі, – наголошує Світлана Семенова, головна спеціалістка сектору з питань впровадження та реалізації програм психосоціальної підтримки Управління інспекційної діяльності у Запорізькій області. – Стрес – це природна захисна реакція нашого організму, яка допомагає адаптуватися до змін.
Проблема виникає тоді, коли цей стан стає постійним. У реаліях війни саме це і відбувається.
«Якщо стресів забагато, людина виснажується і ресурси поступово вичерпуються. І, на жаль, страждають усі системи організму», – пояснює фахівчиня.
Йдеться не лише про втому чи емоційне вигорання. Хронічний стрес має цілком відчутні фізичні наслідки: підвищення тиску, проблеми зі сном, ослаблення імунітету, загострення хронічних захворювань. Тобто, ментальний стан безпосередньо впливає на фізичне здоров’я.
Чому важливо говорити не лише про проблеми
Один із ключових акцентів зустрічі – зміна підходу до розуміння власного стану. Замість концентрації на проблемах, спікерка пропонує іншу логіку мислення.
«Патогенний підхід шукає патологію і симптоми. А салютогенний – це про те, як збільшити наш запас міцності, здатність відновлюватися», – пояснює фахівчния.
У центрі цього підходу – поняття резилієнтності.
«Це як пружинка – наша здатність повернутися до стану рівноваги після труднощів», – додає Семенова.
Втім, навіть ця «пружинка» має межі. Якщо навантаження триває надто довго, без відновлення вона втрачає свою еластичність. Саме тому питання ресурсів стає ключовим.
Індивідуальна формула відновлення
Універсального способу впоратися зі стресом не існує – і це одна з важливих тез зустрічі. Натомість є різні канали відновлення, які кожна людина комбінує по-своєму.
«У кожної людини є своя унікальна комбінація ресурсів. І важливо зрозуміти, що працює саме для вас», – наголошує фахівчиня.
Для одних таким ресурсом стає віра. Причому йдеться не лише про релігію.
«Це і молитва, і віра в країну, і віра в перемогу, і в те, що ти робиш щось важливе», – пояснює вона. Водночас застерігає від крайнощів: «Без фанатизму. В усьому має бути золота середина».
Інший важливий канал – емоції. У суспільстві досі сильна установка «триматися» і не показувати слабкість, однак це працює проти людини.
«Не звинувачуйте себе за емоції. Вони лише показують, у якому ви стані», — говорить Семенова.
У цьому контексті навіть гумор набуває особливого значення.
«Як казала Леся Українка: щоб не плакать – я сміялась. Це точно про нас», – додає вона.
Люди, творчість і нові знання як джерело відновлення
Окрему увагу під час зустрічі приділили соціальній підтримці. В умовах війни, коли багато хто втратив дім або звичне коло спілкування, це стає критично важливим.
«Коли ти виходиш до людей, ти вже інакше себе відчуваєш. Це мотивує, наповнює», – каже спікерка.
Іноді це можуть бути дуже прості речі.
«Знайдіть хоча б п’ять хвилин на день, щоб поговорити з близькою людиною», – радить вона.
Ще один ресурс – творчість. Вона працює як спосіб переключення і водночас як форма внутрішньої роботи.
«Ти виходиш із таких занять зовсім іншою людиною. Це дає потужний ресурс», – ділиться досвідом Семенова.
Не менш важливим є інтелектуальний розвиток. Навчання, навіть у складних умовах, допомагає підтримувати внутрішню динаміку.
«Коли формуються нові нейронні зв’язки, виникає енергія. Це дає сили і натхнення», – пояснює вона.
База, про яку часто забувають
Попри різноманіття психологічних інструментів, фундаментом залишається фізичний стан людини. Сон, харчування, рух – речі, які часто ігноруються, але без яких не працюють інші механізми відновлення.
Фактично, йдеться про прості дії, які створюють основу для стабільності в умовах нестабільності.
“Життя не на паузі”: чому важливо дозволяти собі радість
Один із найбільш емоційних моментів зустрічі – розмова про відкладене життя. В умовах війни багато людей несвідомо відмовляються від радості, вважаючи її недоречною.
«Було відчуття, що “не на часі”. Але коли ж тоді буде на часі? Наше життя нам ніхто не поверне», – говорить Семенова.
– Ця теза звучить як нагадування: навіть у кризі людина має право на відновлення і позитивні емоції, – ділиться своїми думками Юлія Коробець, журналістка сайту «Справжнє». – Дійсно, ми не маємо вибору. Як жити зараз і тут. Іншого життя нам ніхто не подарує. І, розуміючи це, треба настроїти себе на позитив, на спілкування з друзями, з природою, на творчість, на якісь цікаві справи. Тоді матимеш опору під ногами, психологічну стабільність і почуватимешся ментально здоровим. Сьогодні під час тренінгу це зрозуміла дуже чітко, – говорить вона.
Відновлення як щоденна практика
Завершуючи зустріч, спікерка повертається до головної думки: стійкість – це не про відсутність стресу, а про здатність із ним працювати.
«Коли я можу допомогти собі – я можу допомогти іншим. Але все починається з мене», – підсумовує вона.
І додає практичну рекомендацію, яка в умовах війни звучить майже як інструкція до виживання: «Використовуйте все, що можете, для відновлення. Це зараз наша одна з основних задач».
У ситуації, коли зовнішні обставини залишаються нестабільними, саме ця здатність – відновлювати внутрішній ресурс – стає ключовою для того, щоб не лише витримати, а й продовжувати жити.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 15.
Світлана Карпенко, фото Дар’ї Зирянової
Дискусія з цього приводу: