Як проводити інтерв’ю з людьми, які пережили сексуальне насильство, повʼязане з конфліктом, і як журналістам підтримувати себе під час роботи з чутливими темами – про це йшлося на тренінгу «Висвітлення сексуального насильства, повʼязаного з конфліктом: що потрібно знати журналістам?». Його організувала НСЖУ для херсонських медійників і медійниць, втім, до заняття щодо висвітлення СНПК у медіа долучилися і журналісти з Донеччини, Харківщини, Київщини та Києва.
Перша секретар НСЖУ Ліна Кущ звернула увагу на те, що, за даними Офісу генпрокурора про розслідування воєнних злочинів за 1 півріччя 2024 року, є дані про те, що 6 осіб отримали повідомлення про підозру і троє були засуджені злочини із СНПК.
–Таких оприлюднених історій зараз замало тому, що не всі жінки і чоловіки, які пережили СНПК, готові говорити про те, що з ними відбулося. Наша журналістська місія – проводити таку роботу, щоб якомога більше людей, які пережили СНПК, були готові свідчити про свій досвід, аби зло було покаране, – підкреслила Ліна Кущ.
Програмна менеджерка фонду Доктора Деніса Муквеге Марія Єфімчук поділилася даними щодо ситуації із СНПК.
Вона звернула увагу на те, що сексуальне насильство використовується як знаряддя війни через існуючі гендерні норми у багатьох суспільствах. Також грає свою роль безкарність для кривдників. В історії міжнародного кримінального суду є тільки один випадок, коли людина була засуджена за сексуальне рабство. Ця справа встановила прецедент судового розслідування у справах СНПК, проте у цьому напрямку – ще багато роботи. Марія Єфимчук розповіла, що в Україні фонд доктора Деніса Муквеге працює на запрошення уряду. Йдеться про комплексну допомогу постраждалим особам.
Щодо інформування громадськості та підвищення обізнаності – Марія Єфімчук звернула увагу журналістів на їхню роль у цьому процесі.
–Саме ви маєте владу поінформувати громадськість, розказати, підвищити обізнаність про проблему СНПК, про особливості роботи, спілкування з постраждалими особами. Ви маєте владу змінити ставлення суспільства до теми СНПК, до постраждалих від СНПК, ви можете вплинути на зменшення рівня стигми, неприйняття або замовчування цієї теми. Що є дуже бажаним результатом вашої роботи поряд з тим, щоб інтерв’ювати постраждалих чутливо, співчутливо, етично і не наражати їх на додаткову небезпеку., – зауважила Марія Єфимчук.
Людмила Гусейнова – правозахисниця, громадянська журналістка, колишня політична ув’язнена, директорка з комунікацій ГО СЕМА Україна, надала журналістам поради щодо висвітлення теми, та провела заняття, під час якого моделювалися різні ситуації, які можуть супроводжувати інтерв’ю.
Вона звернула увагу на те, що завдяки публікаціям, які виходять на радіо, телебаченні, люди, які проживають на тимчасово окупованих територіях, також отримують цю інформацію.
––Мене особисто тішить, що ви сюди прийшли і що маєте бажання про це говорити. Висвітлення проблематики СНПК – це не лише інтерв’ю . Це взагалі про те, що таке СНПК. Бо інколи й самі ті, хто пережив СНПК, цього не усвідомлюють. Я майже щомісяця після біш-менш гучних інтерв’ю або коментарів отримую вісточки з окупованих територій, з проханням допомогти. Наприклад, з Донецька після однієї з таких публікацій мені написали про жінку, яка знаходиться в полоні, з проханням допомогти. Ми доносимо інформацію на окуповану територію. Ми доносимо інформацію про те, що ми мовчати не будемо, про те, допомагаємо людям, які прошли катування і СНПК. Ми доносимо інформацію й до катів – про те, що будемо вимагати їх покарання. Я дуже сподіваюсь, що сааме це трошечки стимуватиме катів, аби вони не робили такі страшні речі. Усвідомлення покарання має бути певним гальмом для тих, хто це робить, – підкреслила Людмила Гусейнова.
Журналісти, які прийшли на тренінг, поділилися своїми історіями роботи з темою СНПК і розповіли, чого вони чекають від тренінгу.
–Інтерв’ю з пані Людмилою Гусейновою – це було моє перше інтерв’ю на цю тематику. Десь було просто, десь складно, але я вважаю, що у нас з вами все вдалося. Просто – тому, що я всю свою професійну діяльність займаюсь інтерв’ю. Але –хотілося не образити, дуже хотілося відшукати правильні слова до пані Людмили. Я розуміла, що, з одного боку, маю отримати класну інформацію, класний заголовок зробити, можливо, шокуючий. Але й розуміла що знову можу зробити боляче своїй героїні. Тож непросто було знайти оцю середину – щоб і не образити, і отримати потужну інформацію, яка зачепить глядача і він подивиться це інтерв’ю, – розповіла журналістка Інформаційного агентства Укрінформ Тетяна Кулик.
Кореспондентка Херсонської філії Суспільного телебачення Ольга Ляшок зауважиа, що з цією темою ще не працювала.
– Ми знаємо, що є багато таких випадків. Але це або інформація від людей, які зараз на окупованій території. Але говорити вони про це не можуть або фізично, або той, хто це пережив, не готовий про це говорити – дуже боляче, важко. Це складна тема, знаємо, що дуже актуальна, і ми отримали на тренінгу дуже корисну інформацію, – зауважила журналістка.
Херсонська журналістка Оксана Наумова уже два роки живе у Києві, працює у виданнях «Детектор медіа» та «Новий день». Вона зауважила, що досі на тему СНПК не писала, але хоче бути підготовленою, якщо звертатитиметься до цієї проблематики.
Редактор міської газети «Рідне місто» з Мирнограда Донецької області Максим Забєля розповів, що оскільки місто знаходиться дуже близько до лінії фронту, сюди приїжджає дуже багато постраждалих з окупованих територій. Журналісти упродовж двох років фіксують воєнні злочини, які скоює російська федерація, щоправда, серед, які ми задокументованих історій, з випадками сексуального насильства не стикалися. Але це не означає, що їх немає.
За словами співвласника і журналіста інформаційного ресурсу vkorin.com.ua з Ніжина Чернігівської області Євгена Ткаченка, люди поки не готові ділитися своїми переживаннями.
– Ми розмовляли з жителями деокупованих територій – Нового Бикова, Нової Басані. Ми записували, звісно, інтерв’ю , але поки про сексуальне насильство не писали, – зазначив Євген Ткаченко..
Представник всеукраїнського часопису «Політика. Право. Життя», громадський діяч Владислав Пєсков зауважив, що працював із темою СНПК, готуючи аналітичні матеріали, і підкреслив, що тема досить чутлива.
Харківька журналістка Галина Половик під час війни повернулася до тележурналістики, і нині представляє редакцію відео контенту «Громада груп» Харківського прес-клубу.
– З темою СНПК не працювала, але з людьми, які на окупованих територіях, розмовляла. Колеги сказали, що люди в Україні не готові говорити про СНПК. І це так, у нас Харківський прес-клуб за рік видав 60 коротких документальних фільмів про російські злочини на Харківщині. І серед них лише в одному фільмі мама розказала про те, як вони перебували в катівні – син , донька і невістка. Знімати такі фільми і спілкуватися з людьми дуже важко, але треба, – підкреслила Галина Половик.
Олег Батурін, херсонський журналіст, який працює у кримському Центрі журналістських розслідувань, та в лабораторії журналістики «Суспільного інтересу», уже понад два роки документує воєнні злочини, понад 7 років розслідує воєнні злочини росіян на тимчасово окупованих територіях.
–Мені доводилося стикатися з випадками сексуалізованого насильства – переважно щодо чоловіків, але й щодо жінок також. Я писав про це неодноразово навіть тоді, коли про це не говорили публічно. Але я завжди акцентую увагу на самому факті воєнних злочинів, тобто історії постраждалих – це окремі епізоди, – зауважив Олег Батурін.
Голова правління Херсонської обласної організації НСЖУ Валерій Долина зазначив, що надана на тренінгу інформація – корисна не лише для журналістів, які пишуть або планують писати на тему СНПК, а й для правління обласної організації НСЖУ, з боку якого можливо, буде доцільно прийняти певні рекомендації. Щоправда, це не просто, адже херсонські журналісти і керівництво обласної організації, з огляду на ситуацію в області, нині розпорошені по всій Україні, та й у зарубіжжі
Тетяна Висоцька – ведуча новин і соціального проєкту телеканалу СТБ – родом з Херсонщини. Вона розповіла, що зустрічалася і розмовляла у телевізійній студії з Людмилою Гусейновою, яка розповіла свою непросту історію.
– Можу запевнити усіх, що працювати з людьми, які пережили полон і насилля, дуже важко. Я постійно намагаюся аналізувати і прокачувати свої навички. Саме тому я тут. Також знаю про страшні подробиці того, що пережили наші земляки, херсонці, у Новокаховському підвалі. Журналіст має знати, як це сприймати, пережити, прослухати, відрефлексувати, підтримати. Як на мене, дуже багато завдань стоїть перед журналістом, який працює з такими людьми, Дякую за цей захід, це справді дуже важливо, – зауважила Тетяна Висоцька.
––Я теж дякую за цей захід. Адже випадки СНПК є але люди про це не говорять, вони соромляться. Лише нещовдавно – років 4-5 – почали говорити про насильство в сім’ї. І це важко дається. Не все фіксується, зрозуміло, бо багато хто живе у маленьких містечках, де якщо що – скажуть, сама винувата. І люди бояться. Їм треба дати якийсь поштовх, щоб вони зрозуміли – це не сором, що про це треба говорити, за це буде покарано ту людину, яка це скоїла. Мені хочеться говорити про це і писати, тому я тут, – розповіла провідний консультант мультимедійних проєктів «Донеччина ТБ» Людмила Загайнова.
Новокаховчанці Олені Халік, головній редакторці платформи «Новини LIVE» довелося виїхати з тимчасово окупованого міста.
– У нас попереду ще дуже багато роботи. У нас зараз багато окупованих територій, на яких – ми навіть не уявляємо, що там відбувається. Тому маємо бути готові до того, щоб правильно спілкувався з людьми, правильно це висвітлювати, і розуміти, що кожен злочин має бути покараний, – підкреслила Олена Халік.
Півроку провів в окупації, пережив затримання, три доби провів у камері-одиночці земляк Олени Халік – головний редактор сайту Нова каховка.сіty Олександр Гунько.
– Я сам СНПК не піддавався, але знаю людей, які у Новій Каховці побували «на підвалі», знаю,як їх заарештовували – і чоловіків і жінок. Та поки що не знаю, як про це писати, бо місто у нас невелике, і навряд чи люди захочуть розповідати про це. Але готуватися до цього треба. Дякую за таку можливість пройти тренінг. Втім, думаю, що поки Нова Каховка буде окупована, то навряд чи ми будемо про це писати, – зауважив Олександр Гунько.
Євгенія Вірлич, головна редакторка інтернет-ресурсу Кавун.сіty, координаторка херсонської мережі Район.in.ua, понад 4 місяці провела в окупації в Херсоні, має досвід спілкування з полоненими крицями.
–Є досвід спілкування з людьми, які пережили полон і насильство, але жодного разу я це не описувала сама. Тому що, мабуть, той біль окупації, який ми пережили, той досвід затикання ротів тим, хто в окупації багато писав в групах, мабуть стримує нас насмілитись писати на такі теми. Дуже дякую за такий захід. Можу тільки уявити, наскільки важко такому навчати. Хотілось би той досвід, який ми маємо зараз у нотатках, у головах, втілювати у публікаціях. Адже багато людей потребують того, щоб одні повідомили про цей злочин, а інші дізналися про це. Щоб увесь світ дізнався, наскільки страшні злочини чинить росія, і що з часів битви під Батурином 1708 року взагалі нічого не змінилося, – наголосила Євгенія Вірлич.
Представниця газети «Вісник Переяславщини» і сайту Перяслав.сіty з Київщини Іванна Данюк розповіла, що видання із темою СНПК не працювали, але журналістка зараз працює над темою сексуального насильства під час війни на неокупованій території.
– Я вже записала інтерв’ю і тепер хочу знати, як правильно його описати, як подати цю історію і на що звернути увагу. Бо тема не проста, інтерв’ю давалось дуже важко, чесно кажу. Адже раніше я не була на такому тренінгу і треба було самостійно шукати шляхи дізнаватися, як поставити запитання, чи можна те чи інше запитання поставити, – каже Іванна Данюк.
Анатолій Яїцький, заступник головного редактора херсонської газети «Новий день», зауважив, що газета декілька разів писала на цю тему.
–Всі знаємо, як цікаво читати такі матеріали, і як складно їх готувати. Тому на цьому семінарі найголовніше – отримати практичні знання з цієї тематики, – наголосив Анатолій Яїцький.
Кореспондентка херсонської газети «Гривна» Софія Серебрякова зауважила, що тема СНПК – не менш болюча, не менш закрита, і не менш важка для висвітлення розповіла, ніж тематика хворих на СНІД, яку вона висвітлювала, і висловила сподівання, що нинішній тренінг допоможе медійникам у майбутньому.
Про свій досвід висвітлення теми сексуального насильства розповіла кореспондентка каналу «Рада» Соня Григорчук.
–Я дійшла до висновку, що скільки б ти не готувався, в якийсь момент ти все одно губишся під час розмови з людиною, десь щемить, а в голові не залишилось жодної думки. І навіть коли мій герой був дуже відкритий до висвітлення будь-яких деталей того, що сталося з ним, який він досвід пройшов, все одно думаєш, як поставити запитання, аби не відновити цю травму. Тож важливо дізнатися, не лише як говорити на камеру, а й як говорити поза камерою – поки ви кадруєтесь, поки ідете до місця зйомки, як людину до себе налаштувати так, щоб вона знала, що вона з тобою у безпечному просторі, – зазначила Соня Григорчук.
Інформаційна служба НСЖУ
Фото Лариси Портянко
