Чому влада має підтримувати місцеві медіа, які страждають від економічної кризи, викликаної пандемією.
«Ми з жахом думаємо, що скінчиться кампанія з місцевих виборів, і у редакції припиняться надходження рекламних коштів», – говорить головний редактор херсонської обласної газети «Новий день» Анатолій Жупина, коментуючи ситуацію з економічною стійкістю видання наприкінці 2020-го року. «Новий день», як і сотні інших локальних медіа, компенсують шалені втрати рекламних надходжень, спричинені економічною кризою через карантинні обмеження у країні, угодами на розміщення політичної агітації. Кампанія з місцевих виборів закінчується з голосуванням 25 жовтня. Але тривога за майбутнє місцевих медіа нині є сильною як ніколи.
В цілому, редакції українських національних та регіональних медіа зуміли перебудувати свою діяльність відповідно до епідемічних обставин та карантинних обмежень. Але те, що не було масового закриття ЗМІ – це не свідчення їхнього міцного фінансового стану. Цього вдалося не допустити саме завдяки перебудові, перегляду і скороченню редакційних витрат, економії на всьому, і насамперед – на зарплатах.
Із запровадженням в Україні у березні 2020 року повного карантину (який передбачав зупинку громадського транспорту та міжміських перевезень, заборону масових заходів та обмежував роботу більшості підприємств, закладів торгівлі), надзвичайні заходи змушені були приймати і керівники редакцій ЗМІ.
Головними викликами COVID-19 для українських медіа стали:
- здоров’я та безпека співробітників редакцій (та їх відвідувачів);
- професійне висвітлення надзвичайної епідемічної ситуації (особлива увага вимогам журналістської етики);
- збереження економічної стійкості.
В українських реаліях забезпечення економічної стійкості медіа сприймається більшістю редакторів як головна проблема, попри очевидну небезпеку для здоров’я коронавірусної інфекції або очевидний професійний виклик, пов’язаний із висвітленням життя в умовах епідемії.
Як і по всій країні, в редакціях медіа з перших днів були запроваджені протиепідемічні заходи – працівники користуються медичними масками та респіраторами, антисептиками. Дистанційна робота стала реальністю для багатьох журналістів, у окремих випадках, як у Мелітополі чи Токмаку Запорізької області, усі працівники місцевих газет кілька місяців забезпечували вихід друкованих версій та сайтів взагалі не відвідуючи редакційних приміщень. Частина редакцій заборонила допуск відвідувачів, і зокрема, у Вінницькій та Кіровоградській областях, прийом приватних оголошень для публікації у газетах було повністю переведено в онлайн.
Попри те, що журналісти все більше почали користуватися цифровими технологіями для отримання інформації, фото та відео, але специфіка професії (пошук суспільно важливої інформації) змушує працівників ЗМІ відвідувати місця подій, зокрема, і медичні та лікарняні заклади. Відповідно, це означає наражатися на ризик захворіти. З травня по жовтень 2020 року через хворобу співробітників частково припиняли роботу або переходили на дистанційний формат регіональні філії Суспільного мовлення – Рівненська, Чернівецька, Львівська, Хмельницька, Івано-Франківська, Волинська, Запорізька, Сумська, Закарпатська та Дніпропетровська. Телевізійний інженер Рівненської філії Микола Теремок у травні помер через ускладнення, спричинені коронавірусом.
Про зараження працівників ЗМІ коронавірусом повідомляється у Києві, Харкові, Львові, Луцьку, Прикарпатті. Від ускладнень, викликаних коронавірусом, на 53-му році життя у серпні померла авторитетна львівська журналістка, головний редактор районної газети “Бойківська думка” (Сколівський район, Львівської області) Іванна Русин.Крім ризику інфікуватися небезпечною хворобою, українські журналісти почали зазнавати фізичних атак від громадян, які порушують запроваджені владою карантинні обмеження. Найчастіше фіксуються напади на знімальні групи національних та регіональних телеканалів. Зокрема, у квітні 2020 року в Києві невідомі вчинили напад на знімальну групу телеканалу ZIK під час інспектування столичних парків та спортивних майданчиків. Вони напали на працівників медіа у Гідропарку після прохання журналістки пояснити перебування на спортивному майданчику, що заборонено на час карантину. А у Дніпрі в червні побили журналістку телеканалу «Відкритий» Христину Малікову, яка знімала сюжет про порушення карантину в місцевому продуктовому магазині «Асорті». Журналістка представилася та почала знімати на телефон порушення в магазині – готову продукцію не накривали, а продавець і відвідувачі були без масок. Після цього на неї «накинулася з кулаками» продавчиня та власниця магазину. Вони забрали в журналістки телефон та видалили відео.
Кожен прояв агресії до журналістів під час виконання професійних обов’язків засуджують у Національній спілці журналістів України, найбільшому журналістському об’єднанні країни. У організації закликають правоохоронців до ретельних розслідувань, а громадян – до адекватного реагування на роботу журналістів.
“Карантинні обмеження піднімають рівень напруги у суспільстві, але кидатись із кулаками на журналістів, які під час епідемії виконують свою роботу, обурливо. Якщо рік тому в квітні ми зафіксували лише два напади, то нинішні 10 інцидентів – це саме “карантинний антирекорд”, – йшлося у заяві НСЖУ в квітні 2020 року.
Висвітлення епідемії COVID-19 більшістю редакцій та журналістами сприймається як очевидний професійний виклик. У аудиторії зростає попит на інформацію про життя в умовах надзвичайної епідемічної ситуації та карантинних обмежень, відповідно журналісти шукають джерела, перевіряють новини та задовольняють суспільну потребу в достовірній та важливій інформації. Водночас, особливо на ранніх стадіях розгортання епідемії, у громадян переважали панічні настрої, які не під силу було розвіяти ЗМІ, бо тим самим бракувало компетентних джерел інформації щодо перебігу епідемії. Прикладом може слугувати бунт жителів міста Нові Санжари у Полтавській області у лютому 2020 року проти обсервації групи громадян, які прилетіли з китайського міста Ухань, епіцентру виникнення COVID-19.
Водночас, редакції ЗМІ здебільшого не продукували фейки, а основним середовищем поширення пов’язаних з коронавірусом неправдивих відомостей стали соціальні мережі та сумнівні сайти.
Звичайно, резонансні теми підхоплюють і професійні ЗМІ, тобто, ті, які перевіряють інформацію або працюють з нею у відповідності зі стандартами журналістики. ЗМІ свідомо не виробляють фейки, вони можуть процитувати джерела “фейкової інформації”, наприклад, що відомий український політик переконаний, що “коронавірус – це прояв глобальної теорії змови».
Власне, фейки стають можливими через некритичність споживання інформації багатьма користувачами соцмереж. Багато звичайних громадян є відкритими до маніпуляцій та інформвкидів.
Тематика публікацій, які висвітлюють життя в умовах епідемії та карантину, в українських медіа є надзвичайно широкою. Серед головних тем можна виділити наступні:
- оперативна місцева інформація;
- дії органів влади;
- вплив епідемії (карантину) на місцеву економіку;
- СПЕЦТЕМА (розробка окремої важливої теми);
- соціальні виплати;
- карантинні обмеження;
- поради/здоров’я;
- мініісторії (як змінилося життя…)
У Національній спілці журналістів України щорічний творчий конкурс з нагоди Дня журналіста (6 червня) у 2020 році провели за єдиною актуальною темою – «Журналісти проти епідемії». Метою організаторів було намагання відзначити професійну та відповідальну роботу українських журналістів та медіа в умовах COVID. Загалом на конкурс надійшло понад 130 заявок від редакцій та від окремих журналістів. Серед учасників – колеги із загальноукраїнських та місцевих ЗМІ, журналісти радіо, телебачення, газет та онлайн-медіа.
Кращим журналістським матеріалом визнано документальний серіал “На варті” про людей, які працюють під час карантину (Суспільне мовлення, автори – Наталя Гуменюк, Анна Цигима, Сергій Захарченко, Олена Зашко). Серія коротких 10-хвилинних телефільмів показує, як українці різних професій – лікарі, кур’єри, продавчині в супермаркетах, поліцейські в селі, листоноші – допомагають співгромадянам пережити пандемію.
Увагу журі особливо привернуло те, що доробок авторів Суспільного супроводжують спеціальні рекомендації для медіа щодо найбільш дієвих практик висвітлення теми боротьби з COVID-19. Їх розробили експерти Лабораторії суспільного інтересу на чолі з керівницею проекту Наталією Гуменюк. При цьому поради аж ніяк не є «сухою» експертною теорією, відірваною від життя – їх попередньо було апробовано в дослідженні думки глядачів, які знайомились з реальними журналістськими матеріалами авторів проекту. Таким чином, теорія, перевірена практикою, може бути взята на озброєння іншими редакційними колективами та окремими журналістами.
Кращою журналістською акцією стала акція газети «Діалог» (Кропивницький, головний редактор Анатолій Безтака). Якщо бути точними, то за два місяці карантину колектив провів кілька акцій: співробітники зібрали гроші і придбали продуктові набори для медсестер трьох інфекційних відділень у лікарнях міста; роздали набори продуктів окремим сім’ям у скрутному становищі та допомогли розширити потужності лабораторного центру, де роблять аналізи на COVID-19.
«Конкурсні роботи переконливо засвідчили: українські журналісти, опинившись на передовій боротьби з коронавірусом, гідно сприйняли непростий виклик, – підсумовують роботу журі в НСЖУ. – Колеги не просто з перших днів забезпечили читачів, слухачів і глядачів актуальними і оперативними новинами. Чимало редакційних колективів долучились до благодійності, конкретними власними проектами допомагаючи медикам, освітянам, соціально незахищеним землякам. І це при тому, що галузь ЗМІ надзвичайно страждає економічно внаслідок карантинних обмежень. Отже, колеги ще раз конкретними матеріалами і конкретними справами засвідчили: журналісти – важливі».
В цілому, редакції зуміли перебудували свою діяльність відповідно до епідемічних обставин та карантину, але найбільший виклик для медіа – забезпечення економічної стійкості. Так, на майже повну втрату рекламодавців нарікала у березні-квітні абсолютна більшість керівників українських медіа, опитаних Національною спілкою журналістів України. 82% редакторів, переважна частина яких очолює приватні регіональні газети, онлайн-видання та ТРК, скаржаться на втрату рекламодавців через запровадження карантинних заходів та економічну кризу, викликану епідемією коронавірусу.
Редакції згортають реалізацію нових проектів (52%) та скорочують обсяги медіавиробництва (44%). При цьому 9% ЗМІ призупинили свою діяльність на час карантину. У редакціях масово впроваджують заходи зі скорочення витрат на персонал – відбувається зменшення заробітних плат (20% ЗМІ), співробітники відправляються у безоплатні відпустки (15%) або починається скорочення працівників (6%).
Про виникнення заборгованості у березні за оренду або комунальні платежі інформує п’ята частина ЗМІ (21%).
– Якщо влада не підтримає медіа, що страждають через кризу, більшість неолігархічних ЗМІ припинять існування, – зазначає головний редактор «Волинської газети» Володимир Данилюк.
Про критичну ситуацію з інформуванням населення прифронтових територій говорять керівники ЗМІ Донбасу.
Ми працюємо на лінії розмежування, від 2014 року не оговталися від кризи, а тепер опинилися на межі банкрутства, – наголошує редакторка газети «Время» Станично-Луганського району Олена Пономарьова. – Якщо умови стануть жорсткішими, мусимо припинити роботу і згодом не повернемо ні колектив, ні читача.
Абсолютна більшість українських ЗМІ, пристосовуючись до умов карантину, змінила свої редакційні реалії: лише 6% колективів продовжують працювати у своїх офісах. У 71% ЗМІ співробітники працюють і дистанційно, і в редакціях, 23% медіа повністю перейшли на дистанційну роботу.
Пріоритетом для керівників ЗМІ є безпека своїх співробітників, яких забезпечують засобами захисту – масками, рукавичками та антисептиками. Редакції обмежили доступ відвідувачів до приміщень, скасовують відрядження журналістів або відвідини ними масових заходів.
У Національній спілці журналістів України висловили солідарність із колегами, які продовжують роботу за надзвичайних обставин в умовах карантину, та наголошують на необхідності впровадження владою дієвих заходів з підтримки українських ЗМІ.
«Кидаючи сили на подолання епідемії коронавірусу, урядовці повинні тверезо прогнозувати наслідки кризи для інформаційної безпеки країни, – зазначають в НСЖУ. – За прикладом країн Європи варто впроваджувати програми підтримки ЗМІ як джерел достовірних суспільно важливих новин. Варто вести діалог з напрацювання дієвих і реалістичних механізмів підтримки локальних медіа. Зрештою, українські політики, за прикладом британської влади, мають визнати журналістів «ключовими працівниками» у час боротьби із епідемією».
Довідка. Анкетування керівників ЗМІ проводилося НСЖУ у період з 27 березня по 6 квітня 2020 року. Участь в опитуванні взяли редактори 66 медіа, переважно регіональних. Із них 80% представляють друковані ЗМІ, 15% – ТРК і 5% – онлайн-медіа.
У травні відбулося відкриття антикризової гарячої лінії для ЗМІ, що її започаткувала НСЖУ в зв’язку з ситуацією, в якій опинилися редакції через карантин. Понад 150 редакцій ЗМІ надали певну інформацію Спілці щодо антикризових заходів, які вони самостійно впроваджують і виклали пропозиції щодо того, як вони бачать необхідну державну підтримку українських медіа. Про гостро критичні ситуації в ЗМІ йшлося десь в 15-ти зверненнях. Про тимчасове закриття, припинення виходу, згортання якихось проектів та інші подібні наслідки карантину поінформували не більше 10 % редакцій. Так, приміром, одна з газет Львівщини просила допомогти врегулювати надходження платежів від місцевої влади, бо виплати за висвітлення її діяльності були заморожені, і редакція опинилася майже на грані закриття. Інший приклад – коли в Кіровоградській області газета вимушена була тимчасово припинити діяльність з огляду на епідемічну безпеку.
При тому, що понад 70 % медіа констатують критичне зменшення надходжень від реклами, решта не наголошують на цьому факторі, бо або є дотаційними і не залежать від реклами, або ж належать до тих, що в основному розраховують на передплату і реалізацію.
З проблемами щодо захисту трудових прав журналістів на антикризову лінію НСЖУ, яка реалізовується за підтримки Міжнародної федерації журналістів, надійшло понад 70 звернень. Колег турбує специфіка діяльності в умовах карантину, організація роботи на відстані, питання, пов’язані з відпустками та матеріальними допомогами. Суттєво зріс інтерес до умов роботи з фрілансерами, багато питань і щодо колективних договорів. У робочому процесі виникає чимало нових проблем. Зокрема, пов’язаних і з ліквідацією районів, а, отже, і райрад та райдержадміністрацій. В місцевих ТРК стурбовані, що якщо роздержавлення газет давало тим можливість подальшої діяльності, то комунальні телерадіокомпанії у зв’язку з ліквідацією засновників можуть просто закрити, і у них нема сьогодні можливості якось вплинути на свою подальшу долю.
Ліквідація районів створює специфічні проблеми і для газетярів, адже потребує і юридичної перереєстрації, і перебудови редакційної роботи для висвітлення життя громад в нових територіальних межах.
Будучи у кризовій економічній ситуації, редактори місцевих видань сподіваються на те, що в Україні нарешті почнуть втілювати антикризові заходи на підтримку ЗМІ, як це відбувається в багатьох інших країнах. Зокрема, європейських, де уряди розуміють важливість місцевих ЗМІ, як каналів постачання потрібних і перевірених новин для громад. Питання державної підтримки для таких медіа піддається дискусії навіть в США, де, як відомо, держава абсолютно відділена від засобів масової інформації.
В Україні наразі держава ж більше схиляється до політики посилення державного регулювання ЗМІ, зокрема, і друкованих. Відбувається активне просування законопроекту про медіа, який критикує НСЖУ і журналістська спільнота, бо, зокрема, редактори місцевих видань, вважають, що цей закон лише поглибить ті кризові явища, які є на сьогодні в редакціях.
Щодо допомоги українським медіа, то НСЖУ звернулася до Українського культурного фонду аби було розширено спектр програм, в яких надаються гранти для медіа. На Конкурс на інституційну підтримку підприємств видавничої справи (зокрема, друкованих та електронних ЗМІ) УКФ уже виділив перші 30 мільйонів гривень. Національна спілка журналістів України, спільно із Українською асоціацією медіа бізнесу (УАМБ) та Асоціацією незалежних регіональних видавців (АНРВУ), пропонує запровадити цільову державну програму підтримки місцевих медіа. Відповідну пропозицію надіслано до Міністерства культури та інформаційної політики у відповідь на запит про напрацювання для «програми з підтримки медіасфери та журналістів». Провідні об’єднання журналістів та видавців пропонують надавати місцевим медіа (газетам та сайтам) кошти у цільовий спосіб – виключно для підвищення якості контенту ЗМІ. При цьому медіа має витрачати кошти лише на фонд оплати праці журналістів та працівників ЗМІ. За попередніми підрахунками, пропонований обсяг державного фінансування такої програми на 2020 рік може скласти 120 мільйонів гривень. При цьому половину пропонується спрямувати на підтримку саме 600 роздержавлених газет. І тут йдеться, насамперед, навіть не стільки про підтримку ЗМІ, скільки про підтримку доступу українців до перевіреної місцевої інформації. Адже професійні журналістські матеріали в місцевих медіа – це реалізація громадянами свого права на інформацію та обов’язку місцевих чиновників звітувати.
Ринкові умови – це випробування для всіх. В часи розвитку нових технологій редакції традиційних медіа активно здійснюють цифрову трансформацію, розширюють медійні майданчики для роботи з аудиторією та рекламодавцями. Цьому сприяють і донори, і професійні організації.
Зокрема, понад 40 журналістів та редакторів місцевих ЗМІ з усієї України протягом травня-липня 2020 року навчалися активно працювати в умовах пандемії COVID-19 під час циклу вебінарів, який відбувся за підтримки ПРООН та Національної спілки журналістів України.
Керівниця групи ініціатив з прав людини та менеджерка проєкту Програми розвитку ООН в Україні «Права людини для України» Світлана Колишко наголошує, що медіа надзвичайно важливі для поширення цінностей прав людини.
«Коли йдеться про інформування про пандемію, дуже важливо, аби ЗМІ подавали інформацію у такому ключі, що сприяє толерантності та повазі у суспільстві», – коментує пані Колишко.
Під час тренінгів НСЖУ журналісти навчалися професійному висвітленню тем, пов’язаних із коронавірусом та медіацією конфліктів, а також дізналися про інноваційні технології, що можуть допомогти ЗМІ вистояти в умовах економічної кризи.
«Цикл тренінгів про роботу локальних медіа в умовах пандемії також став платформою для взаємодопомоги місцевих ЗМІ», – зазначають в НСЖУ.
При цьому головним очікуванням місцевих друкованих ЗМІ залишається притомна державна політика щодо їх підтримки. Право українців – отримувати якісну правдиву інформацію, зокрема, і місцеву. Тож програма такої підтримки мала б бути багатокомпонентною, з урахуванням економічних, технологічних та усіх інших можливих важелів. Необхідно тверезо дивитися і на питання діджиталізації. Так, технології – це не загроза, а можливості, але, за великим рахунком, діджиталізація може бути успішною лише тоді, коли базова стартова передумова – це суцільне покриття України якісним мобільним інтернетом. У сільській місцевості покриття немає ще багато де, тож сільських людей, особливо старшого віку, не можна навчити користуватися інтернетом жодними цифровими серіалами. А якщо врахувати ще й проблеми з покриттям українським телевізійним сигналом та кодування популярних телеканалів, то логічно виходить, що для великої частини українців основним джерелом отримання важливої інформації, особливо місцевої, залишаються газети. І тому держава повинна робити все, щоб не скорочувати перспективу друкованих ЗМІ, а навпаки. Але для цього, знову ж таки, має бути діалог з галуззю, діалог з редакторами.
Українські політики в більшості взагалі не розуміють значення газет, вони думають, що майбутнє – це лише діджитал, чи просто не цінують і не поважають професіоналів, журналістів та редакторів. Через це зовнішнє середовище для місцевої преси залишається несприятливим, і для виживання колеги вимушені поки що покладатися виключно на власні зусилля.
«Який майбутній розвиток прогнозую для своєї газети? Сумний», –
коментує редакторка місцевої газети
«Приазовська правда» з Генічеська Херсонської області Світлана Руднікова. –
Видатки перевищують надходження. Деякий час ще протримаємося. Головне, щоб
працівники редакції, які завжди на передовій, попри загрозу інфікування, не
захворіли і могли працювати».
Сергій ТОМІЛЕНКО, голова Національної спілки журналістів України
