У київському видавництві “Ліра” вийшла книга “Живі історії війни. Перша книга волонтера” з розповідями мешканців Бородянської громади, які пережили російську окупацію на початку 2022 року. Ініціаторкою та авторкою проекту є Ольга Фещенко, еколог за освітою та волонтерка за покликанням. Разом з однодумцями вона задалася метою зберегти свідчення земляків про найстрашніші дні їхнього життя.
Авторка й упорядниця каже, почала робити перші записи під час вимушеного переїзду до західної України, коли треба було рятувати родину. А після повернення до звільненої від фашистів Бородянки продовжила роботу. До книжки увійшли історії 35 реальних людей про те, чим запам’яталося їм широкомасштабне російське вторгнення. Минулої середи, 11 січня, “Живі історії війни” презентували громаді в Бородянському палаці культури імені Шевченка.
– Це історії мешканців Бородянської громади, які першими зустріли ворога й декілька тижнів перебували в окупації. Їхні зізнання свідчать про незламний дух українців та їхню віру в Перемогу, – зазначає рецензентка видання, професорка Київського національного університету культури і мистецтв Ірина Петрова.
Команда проекту самотужки знайшла гроші для друку книги завдяки фонду “Оберіг відродження”, який створили минулого року спеціально для допомоги постраждалим землякам.
– Мені пропонували видати книгу з цими історіями в Парижі, але обставини поки що не дозволяють це зробити. Я мрію, аби ці розповіді дійшли до Європи, Америки та інших країн і континентів. Бо ми знаємо, яке горе спіткало Україну. А там, можливо, хтось усе ще не вірить чи сумнівається. Ми маємо розповідати про все, що пережили під час окупації. Люди мають знати правду і вірити нам, – зазначає Ольга Фещенко.
Щойно Київщину звільнили від окупантів, вона почала співпрацювати з представниками іноземних ЗМІ. Каже, в Бородянці побували американці, італійці, французи, німці. Журналісти їздили по селах Бородянської ОТГ, документували розповіді мешканців.
– Деякі з тих історій сьогодні відомі на весь світ, але першою брала інтерв’ю в цих людей я. Ми разом плакали, обіймались і раділи, що залишилися живі. Я вдячна землякам, які довірили мені свої сповіді. Мені не доводилось нікого умовляти, хоча не всіх я знала особисто, – зізнається авторка й упорядниця.
Всі історії людей Ольга записувала на диктофон, сама знаходила респондентів і зустрічалася з ними, додає її подруга, редакторка книги, членкиня НСЖУ (в минулому тележурналістка) Ольга Лукашенко.
– Мене попросила допомогти ці оповіді записати, не порушуючи індивідуальність кожної історії. Хочу зазначити, що в літературному сенсі Ольга прекрасно справлялася й сама. Важко було морально, емоційно і психологічно. Тому ми разом проживали кожну історію, радилися, як краще словесно передати події та почуття людей, записати все і зберегти. Я була приємно вражена, що Оля так професійно робила роботу вперше. Так би мовити: писала душею. Дуже вдячна їй за співпрацю і можливість бути причетною до такої важливої справи, – каже Ольга Лукашенко.
Крім друкованої версії, у книзі є кюар-коди на чотири історії. Їх можна не лише прочитати, а й послухати, як говорять їх герої. Авторка готує матеріали для наступних випусків, а також хоче зробити проект всеукраїнським.
Людмила Макей
