Як підготувати психологів, здатних працювати з наслідками війни, і як підтримати журналістів, які щодня стикаються з травматичним матеріалом, — ці питання стали центральними під час робочої зустрічі у Мюнхені, що відбулася між представниками української академічної спільноти в Україні та в європейській діаспорі.
Керівник Освітнього центру практичної психології та психотерапії Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор філософії, доцент Сергій Мамиченко зустрівся з ректоркою Українського Вільного Університету, професоркою Ларисою Дідковською, щоб окреслити спільні напрями роботи у сфері психологічної освіти та взаємодії з медіа.
Учасники зустрічі обговорили розвиток спільних освітніх програм і розширення академічних обмінів між українськими університетами та українською науковою діаспорою в Європі. Окрему увагу приділили практичному компоненту підготовки психологів — посиленню навичок роботи з психотравмою, кризовими станами та наслідками стресових подій, з якими стикаються клієнти в умовах війни. Сучасна психологічна освіта, наголосили співрозмовники, потребує більшої інтеграції практичних підходів, орієнтованих на реальні запити суспільства.
Особливе місце у розмові посіла тема взаємодії психологічної спільноти з медіа. В умовах війни саме журналістика значною мірою формує суспільне ставлення до питань психічного здоров’я, подолання травматичного досвіду та звернення по професійну допомогу. Водночас журналісти й самі належать до груп підвищеного ризику: робота на фронті, висвітлення воєнних злочинів, спілкування з постраждалими та родинами загиблих, постійний контакт із важким візуальним і свідченнєвим матеріалом призводять до накопичення стресу, вторинної травматизації та професійного вигорання.
Сергій Мамиченко та Лариса Дідковська обговорили можливість спільних просвітницьких ініціатив, тренінгів і проєктів, спрямованих на підтримку медійників. Ідеться як про навчальні програми з основ психогігієни та роботи з власним травматичним досвідом для самих журналістів, так і про методичні матеріали, що допомагатимуть редакціям етично та професійно висвітлювати теми психічного здоров’я, уникати ретравматизації героїв публікацій і формувати відповідальну мову розмови про війну.
Окремо йшлося про необхідність систематизації українського досвіду роботи з воєнною травмою та його інтеграції у міжнародний науковий простір. Практики, що формуються в Україні внаслідок масштабних соціальних і психологічних викликів, мають значну цінність для світової професійної спільноти — і їхнє наукове осмислення, зокрема у співпраці з європейськими інституціями, є одним із завдань найближчих років.
Як зазначила Лариса Дідковська, розвиток сучасної психологічної освіти передбачає поєднання теоретичної підготовки з практичним застосуванням знань у навчальних і терапевтичних процесах.
За підсумками зустрічі сторони окреслили можливі напрями подальшої співпраці — спільні освітні ініціативи, академічну взаємодію між українськими та європейськими навчальними і науковими інституціями, а також міждисциплінарні проєкти за участі психологів, медіаекспертів і журналістів.
Дискусія з цього приводу: