Питання правових гарантій журналістської діяльності є одним із найважливіших для професії журналіста, оскільки навіть в мирний час журналісти нерідко ризикують життям, здоров’ям та свободою, будучи на передовій інформаційного простору суспільства
Про це йшла мова у Запорізькому центрі журналістської солідарності на тренінгу академіка Академії правових наук України, голови комітету з розвитку та комунікацій Спілки адвокатів в Україні Володимира Віхляєва.
– У часи війни та іноді вимушених тоталітарних законів працювати в сфері медіа стає дедалі складніше та небезпечніше. Перед журналістами сьогодні як ніколи гостро стоїть питання балансу професійної етики та нормативно-правових обмежень. Це потребує запровадження додаткових гарантій журналістської діяльності як на законодавчому рівні, так і на рівні виконавчої та судової влади, – наголосив Володимир Віхляєв.
Без реального виконання органами державної влади та місцевого самоврядування приписів законодавства та невідворотного покарання всіх без винятку осіб, які позіхають на ці гарантії, всі вони так і залишаться деклараціями та черговими популістськими обіцянками політиків. Мабуть, не існує таких гарантій, які б журналістам не обіцяли, так само як і тих, виконання яких би не уклінно забезпечували.
Володимир Віхляєв нагадав присутнім деякі основні професійні та соціальні гарантії діяльності медіа та журналістів. Наприклад, журналіст має право не розкривати джерело інформації або інформацію, яка дозволяє встановити джерела інформації, крім випадків, коли його зобов’язано до цього рішенням суду на основі закону. Після пред’явлення документа, що засвідчує його професійну належність, працівник суб’єкта у сфері медіа має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, масових безпорядків, воєнних дій та на територіях, де оголошено надзвичайний стан, інші заходи, крім випадків, передбачених законом.
Крім того, визначена кримінальна відповідальність за порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи що передаються засобами зв’язку або через ком’ютер, перешкоджання законній професійній діяльності журналістів; погрозу або насильство щодо журналіста, умисне знищення або пошкодження майна медійника.
Всі ці гарантії передбачені національним законодавством України. Разом з тим, на журналістів України розповсюджуються і міжнародно-правові гарантії.
Як бачимо, гарантій журналістської діяльності є чимало, але саме їх реалізація є найбільшою проблемою.
– Для її вирішення, – продовжує правознавець, – на мою думку, потрібно розробити дієві покрокові алгоритми – єдиний підзаконний акт – порядок забезпечення гарантій журналістської діяльності та заповадити відповідальність за його порушення в залежності від характеру дій, а також цивільно-правову, тобто звернення з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, де матеріальна шкода, по суті, є упущеною вигодою – неотримання журналістом гонорару через протиправну бездіяльність осіб, що не надали журналісту запитувану ним інформацію.
Під час розробки цього підзаконного акту, як вбачається, необхідно забезпечити можливість всім медіа та журналістам через Національну спілку журналістів України надавати свої пропозиції для подальших законодавчих змін.
З свого боку готовий активно долучитись до цього процесу та знаю багато колег, зокрема, з Комітету адвокатської практики та підвищення кваліфікації Ради адвокатів Запорізької області, які також готові допомагати в цьому.
Володимир Віхляєв також відповів на запитання журналістів-переселенців.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 152.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Наталія Вадимова
фото Дар’ї Зирянової
