Як змінився медіапростір прифронтової Дніпропетровщини, які ключові ризики і виклики постають перед редакціями та як за таких умов максимально зберегти локальні медіа? Про це й навіть більше говорили минулого тижня під час онлайн-зустрічі,організованої Дніпровським центром журналістської солідарності НСЖУ.
Редактори, журналісти, видавці й медіаменеджери друкованих, онлайн- та аудіовізуальних медіа у вже знайомому форматі медіакави – невимушеної професійної розмови, обговорили стан локальних медіа, роботу редакцій у прифронтових громадах і в евакуації, трансформацію медіа та відповідальність журналістів в умовах війни.
– Для медійників нашого регіону цей рік став черговим випробуванням на витривалість. Ми говоримо не лише про безпекові виклики, які останнім часом посилилися, а й про виснаження редакційних команд, хронічний дефіцит кадрів, фінансову нестабільність і постійну потребу адаптуватися до нових реалій, – зауважила координаторка Центру Наталя Назарова. – Частина редакцій, на жаль, працює в умовах регулярних обстрілів. А редакція «Межівського меридіану» взагалі з минулої осені вимушена була евакуюватись із Межової. Та саме локальні медіа залишаються найближчим і найбільш довіреним джерелом інформації для своїх громад.
Підсумками минулого року із учасниками зустрічі поділилася представниця Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у Дніпропетровській області Олена Демченко:
– Ми виявилися значно стійкішими, ніж я очікувала. Після 2022-2024 років прослідковувалася тенденція до погіршення: ми втрачали медіа, втрачали мовників, і це дуже засмучувало. Але 2025 рік показав іншу картину: великих втрат серед медіа в області не відбулося. Щобільше, Дніпропетровська область традиційно входить до п’ятірки регіонів України з найбільшою кількістю медіа. Медіапростір регіону продовжує жити й трансформуватися.
Станом на кінець 2025 року в області 287 зареєстрованих медіа. Для порівняння – торік було 174. Так, за даними представниці Нацради, наразі в структурі медіапростору продовжують поширювати інформацію 19 телемовників, 27 радіомовників, 21 провайдер аудіовізуальних сервісів, 159 друкованих медіа, 56 онлайн-медіа та 5 іноземних лінійних медіа.
– П’ять телемовників – з Дніпра, Павлограда, Кам’янського, Кривого Рогу та Жовтих Вод – продовжили ліцензії на наступні 10 років, що свідчить про довгострокові плани та віру в майбутнє. Хоча є й такі, що анулювали ліцензії. Проте, з’явилися і нові мовники з інших регіонів, а частина локальних компаній, навпаки, розширила географію мовлення на інші області України, – додала Олена Демченко.
Попри не обов’язкову процедуру, помітною була реєстрація онлайн-медіа, адже для багатьох вона стала не лише формальністю, а інструментом легітимності й довіри. Водночас, варто відзначити й стійкість радіомовлення, яке, за словами представниці регулятора, доволі швидко пристосувалося до викликів безпеки й інфраструктури та продемонструвало здатність до розвитку навіть в умовах війни.
Тим не менш, основним чинником впливу на медіапростір залишається російська агресія, яка опосередковано загострює всі інші проблеми: кадрові, фінансові, організаційні тощо.
– Вперше за час повномасштабної війни ми зафіксували системні обстріли інфраструктури мовлення – зокрема веж концерну РРТ, на яких працюють передавачі наших мовників. Для Дніпропетровської області це стало серйозним викликом. В листопаді через влучання в основну вежу та будівлю Суспільного мовлення в Дніпрі ефір був відсутній понад два тижні. Увесь цей час люди фактично залишалися без доступу до телерадіомовлення, а редакції не могли повноцінно працювати, – прокоментувала Олена Демченко.
Тривожним сигналом є те, що географія ворожого мовлення розширюється. За словами представниці Нацради, у Зеленодольську і Апостоловому Криворізького району минулого року вперше було зафіксовано російське радіомовлення без позивних, що свідчить про цілеспрямовану пропагандистську діяльність, створюючи загрозу для інформаційної безпеки регіону, яка потребує подальшого обговорення і реагування.
Економічні й кадрові проблеми – також серед ключових викликів локальних медіа. Молодь виїжджає, частина фахівців мобілізована, можливості бронювання обмежені. Редакції змушені працювати маленькими командами, де кожен – майже універсальний солдат.
Заразом, суттєво скоротився рекламний ринок, адже бізнес активно переходить на соцмережі та месенджери. А одне з таких основних джерел доходу для друкованих медіа як передплата зазнає чималих втрат через проблеми із поштовою доставкою.
Втім, учасники обговорювали й можливі рішення. А саме: партнерство з громадами, договори на інформаційні послуги, передплата видань для соціально вразливих груп населення, оптимізація витрат, аутсорсинг верстки та дизайну тощо.
Згадали і про грантову підтримку, яка для багатьох стала рятівною у 2022-2024 роках: допомогла втриматися, закрити заборгованості, оновити техніку, навчитися новим формам роботи. Та варто зауважити, що гранти – шанс вижити, але не універсальна модель розвитку. Без паралельного пошуку локальних джерел доходу медіа залишаються в зоні постійного ризику.
– Зараз виживати дуже сильно допомагає оптимізація, і тут немає нічого протизаконного, – наголосив Олексій Ковальчук, директор медіа «Вісті Придніпров’я», голова Дніпропетровської обласної організації НСЖУ. – Я повністю перейшов на аутсорсинг: верстка, дизайн, технічна підтримка тощо. Не потрібно думати про техніку, ліцензії, інтернет чи енергозабезпечення. Матеріали всі в хмарах, усе вичитується онлайн, і не потрібно сидіти в редакції, мерзнути чи залежати від світла.Я бачу, що це працює, і тому не треба боятися змінюватися. Головне – щоб були написані матеріали. Коли є можливість перекласти технічні обов’язки й зосередитися на журналістиці – це правильний шлях.
Учасники ділилися кейсами евакуації, вимушеної релокації, порятунку архівів видань із десятиліттями історії, роботи в складних умовах відключення електроенергії тощо.
– Зараз працювати стає дедалі важче. Узимку в редакції просто неможливо сидіти: я працюю в куртці, в шапці, у кількох светрах, бо треба робити газету, навіть коли холодно. Часто доводиться працювати з дому, але локальне медіа не може повністю піти в дистанційку – до нас приходять люди, і я не можу просто зачинити редакцію.Тому ми постійно підлаштовуємося: ловимо години зі світлом, чергуємося, виходимо на кілька годин, щоб просто не зупиняти роботу, – прокоментувала журналістка криничанського медіа «Нові рубежі» Наталя Долгіх.
Та найбільш загрозливою залишається безпекова ситуація в регіоні. Адже журналісти працюють за умов, де палати можуть не лише дедлайни, а й життя.
– Наш ранок нині починається з перевірки: хто цілий, у кого пошкоджене житло, чи не постраждала редакція. Є редакції, де зараз просто неможливо працювати: без даху, без вікон, без світла. І це вже не поодинокі випадки, а реальність, у якій медіа змушені виживати щодня, – зазначила Наталя Назарова.
Тим не менш, професійна спільнота Центрів – це про солідарність й готовність завжди простягнути руку: підтримати колег фінансово, допомогти з обладнанням, захисним спорядженням, тимчасовими рішеннями для роботи тощо.
Отже, ще один рік показав: попри безпекові, кадрові й фінансові виклики, медіа Дніпропетровщини продовжують працювати для своїх громад. Вони змінюються, часом скорочуються, трансформуються, оптимізуються, але не зникають. І доки журналісти продовжують виконувати свою місію – інформаційний фронт продовжує триматись.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контактний телефон Центру журналістської солідарності у Дніпрі – 050 919 84 79 (Наталя Назарова, координатор Дніпровського центру).
Ліана Охрименко, Дніпровський ЦЖС
Дискусія з цього приводу: