З початку війни в Україні та бомбардувань великих міст Міжнародна федерація журналістів та Європейська федерація журналістів заснували спеціальний фонд безпеки для підтримки медіапрацівників, які потребують допомоги. МФЖ та ЄФЖ працюють через свої філії в Україні – Національну спілку журналістів України та Незалежну медіапрофспілку. Ернест Сагага є керівником Департаменту безпеки та прав людини МФЖ. Він розповідає про діяльність фонду та зусилля МФЖ/ЄФЖ для підтримки журналістів у регіоні.
Журналісти по всьому світу продемонстрували масову солідарність, щоб підтримати медіапрацівників в Україні. Яку саме допомогу передає МФЖ українським колегам?
– Ми в захваті від солідарності журналістів, окремих людей та установ з усього світу. Допомога розподіляється у тісній координації між МФЖ, ЄФЖ та нашими філіями в Україні (НСЖУ та НМПУ), зосереджуючись на потребах безпеки журналістів. Це, зокрема, засоби індивідуального захисту та засоби для безпечних комунікацій. Була організована місія до Львова з дослідження ситуації, щоб оцінити ситуацію з безпекою для журналістів, визначити пріоритети щодо допомоги та якнайкраще її надати. Також обговорювалися можливі безпечні коридори для переміщення всередині країни та евакуації за межі країни за потреби. На сьогоднішній день за залучені кошти вдалося придбати засоби індивідуального захисту для журналістів, підтримати перенесення офісів профспілок та надати журналістам рекомендації щодо безпеки. Наші філії також отримували одноразові кошти для задоволення особливих потреб журналістів на місцях. Також планується створення центрів у безпечних районах країни для координації надання допомоги журналістам, які її потребують.
На думку журналістів, які наразі найнагальніші потреби?
– Найгостріша потреба для журналістів – це засоби захисту. На жаль, багато з них у тому числі кілька колег, які працювали на європейські медіаорганізації, не мали такого обладнання. МФЖ надавала бронежилети з нашого запасу колегам, у яких їх не було, коли вони виїжджали в Україну. Ми сподіваємося надати ще 110 комплектів бронежилетів у найближчі кілька днів завдяки підтримці ЮНЕСКО.
Ми бачили окремі ініціативи деяких наших філій, які надають підтримку Україні безпосередньо через НМПУ та НСЖУ. Що б ви порадили профспілкам, які хочуть наслідувати їх приклад?
– Так, були такі ініціативи від нашої грецької філії JUADN, яка координувала роботу з МФЖ та Польською асоціацією журналістів SDP у Польщі, а також з українськими філіями та встигла поїхати в Україну, щоб доставити допомогу безпосередньо своїм колегам. Це прояв солідарності, який надихає. Подібні ініціативи завжди потрібно координувати з українськими філіями, МФЖ та ЄФЖ. Завдяки цьому ми розумітимемо ситуацію в країні та точні потреби журналістів.
Є низка повідомлень про те, що іноземні журналісти їдуть в Україну абсолютно непідготовленими та без обладнання. Яка найкраща порада журналісту, який хоче висвітлювати конфлікт?
– Безпека журналістів завжди на першому місці, але особливо в зонах збройних конфліктів. Безпека журналістів – це, насамперед, питання особистої відповідальності. Висвітлення збройного конфлікту – небезпечне завдання, до якого потрібно ставитися серйозно. Журналістам мають визначитися, наскільки вони здатні виконувати таку роботу, належним чином підготуватися, отримавши якомога більше інформації про ситуацію в районі призначення, як туди дістатися, пересуватися та чи безпечно залишатися. Вони повинні взяти з собою все, що їм може знадобитися, включаючи засоби індивідуального захисту, діючу візу, страхове покриття тощо. Але безпека журналістів, які висвітлюють збройні конфлікти, також є відповідальністю роботодавців, які зобов’язані піклуватися про своїх співробітників. Зокрема, це і підготовка з питань техніки безпеки, засоби індивідуального захисту, страховка. На жаль, є прецеденти, коли роботодавці ігнорували ці вимоги і наражали журналістів на небезпеку.
