Українські журналісти не були готові працювати в умовах війни, однак зараз набувають безцінний досвід, який допомагає наблизити перемогу. Про це голова Національної спілки України Сергій Томіленко розповів в інтерв’ю для «Апостроф TV».
Він, зокрема, зазначив: сьогодні Національна спілка журналістів України опікується, насамперед, безпековими питаннями, питаннями життя та здоров’я журналістів, які намагаються виконувати професійні обов’язки в нинішніх умовах.
«На жаль, українські журналісти здебільшого були не готові до роботи під час війни. Адже раніше окремі колеги проходили тренінги, загартовувалися, отримували акредитацію та були готові їхати в зону бойових дій на схід України. Зараз в один момент сотні й тисячі працівників медіа стали фронтовими журналістами. Відповідно, з ними можуть траплятися різні неприємні та сумні ситуації.
Сьогодні ми, з одного боку, радіємо, що журналістка hromadske Вікторія Рощина вже перебуває на підконтрольній Україні території. Інших заручників теж відпускають. Водночас окупанти часто беруть в полон українських журналістів, а потім випускають і намагаються використовувати ці ситуації з пропагандистською метою, а потім викладають у соцмережі відео нашої колеги, яка каже, що жодних претензій до них не має. Навпаки, ніби російські військові вберегли та захистили її. Очевидно, це робиться під тиском, і для збереження свого життя журналісти можуть говорити такі речі. Але головне – Вікторія жива, і ми сподіваємося, що найближчим часом вона приєднається до колективу редакції.
Дуже трагічна і тривожна ситуація склалася з нашим колегою, фотожурналістом Максом Левіним, який співпрацював з багатьма відомими виданнями. Понад тиждень від нього не надходить жодної інформації. Він зник на території поблизу Києва, де були активні бойові дії. Сподіваюся, що публічний розголос навколо цього зникнення дасть шанс його знайти. За цих обставин ми б хотіли б вірити одній із версій, що він у полоні, але живий.
Можемо згадати іншого колегу, ведучого «Апостроф TV» Руслана Винниченка, який тиждень провів у заручниках у Гостомелі в підвалі будинку. Він вийшов на свободу і зміг добратися до Києва. Це жахлива ситуація, і кожен журналіст, який сьогодні перебуває на території, яка контролюється окупантами, повинен дбати про свою безпеку, захищати власні телефони і бейджики. Бо окупанти першими зачищають активістів та журналістів – тих, хто може дати відсіч путінській пропаганді та окупантам.
Як журналістам захищати себе під час війни?
Ми на ходу напрацьовуємо методички, ми їх підсвічуємо на телеграм-каналах НСЖУ різноманітні поради, рекомендації для наших колег. НСЖУ є партнером міжнародної організації «Репортери без кордонів», яка опікується питаннями безпеки. Ми вже готуємо україномовний переклад – кишеньковий універсальний порадник для журналістів, як себе убезпечити та не ускладнити своє середовище під час перебування в гарячих точках. Жоден репортаж не вартий вашого життя. Журналіст має себе убезпечити й вижити, а виживши, він матиме шанс працювати.
Те фото Макса Левіна, яке зараз засвідчило його перебування на війні, куди він приїхав як журналіст, викликає багато зауважень. Він був одягнений у вбрання кольору хакі, який асоціюються з військовими. На його бронежилеті написано PRESS, але дуже дрібними літерами. Тож його цілком могли сприйняти за військового. А для журналіста важливо не ідентифікувати себе як людину зі зброєю. Журналіст за визначенням – людина без зброї, він озброєний лише фотокамерою, диктофонами й мікрофонами. Його одяг має бути максимально нейтральним. Бронежилети з написом PRESS, які ми зараз поширюємо серед журналістів, мають насичений синій або салатовий колір. Журналісти повинні ідентифікуватися як мирне беззбройне населення, але яке виконує важливу місію.
Ми спілкуємося з нашими колегами в Бердянську, Мелітополі, Херсоні, на територіях, де є окупанти або українська влада не може забезпечити достатній контроль. Журналісти повинні переховуватись, ночувати в редакціях, у знайомих чи родичів, використовувати таємні шифрування або спеціальні месенджери в телефоні, не називати імен тощо.
Я дуже тривожусь за журналіста в Бердянську, який говорить, що не буде прислужувати окупантам і хоче продовжувати активну журналістську діяльність. Але не можна займатися геройством, коли ти повністю беззахисний. Півдня прямої неприхованої трансляції з Бердянська чи Мелітополя – це той голос, який буде швидко загашений.
Показова доля нашого колеги з Каховки Олега Батуріна, якого вісім днів тримали в полоні, били, застосовували тиск. Зрештою, його випустили, в тому числі, завдяки міжнародному поголосу. Але ситуація справді небезпечна і тривожна. Однак її не повинні ускладнювати самі журналісти, щоб потім вся країна і світ не кидали весь арсенал на вирішення проблеми, якої можна було б уникнути.
Війна – це тривожні новини для кожної людини. Але і для нашої достойної професії теж багато викликів: поранення, вбивства, залякування журналістів і тиск на них відбуваються саме через їхню суспільно важливу благородну місію. Ми хочемо об’єктивно інформувати суспільство про трагедію в Україні через повномасштабне військове вторгнення Росії.
Хочу подякувати від імені всього суспільства двом українським мужнім, достойним журналістам – Мстиславу Чернову та Євгену Малолєтці, які є штатними працівниками агенції Асссошіейтед Прес. Саме їхніми очима весь світ побачив жах і руйнування, якого зазнало українське місто Маріуполь. Те, що окупанти свідомо бомбардують Маріуполь – на кадрах наших колег-журналістів, яких днями врятувала українська армія. Вони виїхали з Маріуполя і розповіли про всі обставини своєї роботи. Без внеску журналістів світ мовчав би або значно менше підтримував Україну в цій війні.
Весь масив злочинів російської армії, зафіксованих журналістів у Маріуполі, може бути залучений як доказ під час судових процесів над Росією та її керівництва.
Є поняття «воєнні злочини», і фото- та відео фіксація, свідчення журналістів та засобів масової інформації мають величезну вагу. Їхні професійні матеріали створені за канонами достовірного відтворення. Крім міжнародної та зовнішньої мобілізації, це є одним із елементів доказової бази для міжнародного трибуналу та засудження окупантів у цивілізованому форматі.
Але хочу підкреслити: Національна спілка журналістів також фіксує військові злочини Росії безпосередньо проти працівників засобів масової інформації, проти журналістів. Я поінформував про кожен таких випадок Генеральну прокуратуру, яка моніторить і відкриває кримінальні провадження. Інформацію про всі злочини росії проти журналістів ми також передаємо до Європейської федерації журналістів та до Міжнародної федерації журналістів (Брюссель). Наші партнери закликають до створення спеціального міжнародного трибуналу над Росією за злочини проти працівників ЗМІ.
Ми бачимо, що на війні в Україні російські окупанти свідомо розстрілюють працівників медіа. Доказом того є смерть журналістів при виконанні редакційних завдань та українських журналістів, мобілізованих до лав ЗСУ. Вони увійдуть в історію мужньої журналістики».
Сергій Томіленко також прокоментував запитання про випадки, коли інформація від блогерів та журналістів нібито може допомагати окупантам наводити цілі для бомбардування.
«Я згоден, що має бути відповідальність за свої дії, але не погоджуюся з глобальними репресіями. Тут треба швидко комунікувати з суспільством і роз’яснювати небезпеку, що можна фіксувати, а що ні. Мільйони українців, як і всі ми, не були готові до цих реалій. Людей треба вчити, як поводитись в умовах війни. Національна спілка журналістів України та спеціальні служби надають населенню поради, як убезпечити Україну та українців. Кожен, хто має гаджети і хоче фіксувати реалії війни, має чітко усвідомлювати наслідки своєї діяльності.
Хочеться думати, що все ж таки не тіктокер взяв гріх на духу і накликав обстріл на торговий центр у Києві. Головна відповідальність лежить на окупантах, які розстрілюють цивільні об’єкти та мирних громадян. Водночас журналісти, які працюють у редакціях, теж на завжди прораховують такі варіанти.
НСЖУ робила заяву та спілкувалася з колегами в одній з областей, де, з одного боку, вони ніби патріотично готують матеріали та розповідають, як мирне населення захопило загарбників на окупантському блокпосту. Але є дані від ЗСУ та спецслужб, що після виходу цього матеріалу окупанти прийшли і розправилися з мирним населенням у цьому селі.
Це гірка історія в нашій практиці, але більшість українських медіа достойно проходять випробування війною», – зазначив Сергій Томіленко.
<iframe src="https://www.facebook.com/plugins/video.php?height=314&href=https%3A%2F%2Fwww.facebook.com%2FApostropheTV%2Fvideos%2F1926102774264777%2F&show_text=false&width=560&t=0" width="560" height="314" style="border:none;overflow:hidden" scrolling="no" frameborder="0" allowfullscreen="true" allow="autoplay; clipboard-write; encrypted-media; picture-in-picture; web-share" allowFullScreen="true"></iframe>
