Як журналістам підходити до теми сексуального насильства під час конфлікту (СНПК), на що звертати увагу, розкриваючи проблематику, як комунікувати з тими, хто пережив насильство, аби не посилити їхню травму – про це йшлося на тренінгах, організованих НСЖУ для медійників, які відбулися у Вінниці і Хмельницькому, і які викликали немалий інтерес.
Адже тема СНПК для українських журналістів – досить нова, попри те, що вже триває третій великої війни. До того ж, тема досить чутлива. Тут головне – не перетворити людський біль і травму на хайп, а звернути увагу саме на проблему.
Про нюанси розкриття теми, а також на деталі спілкування з постраждалими від СНПК розповіла під час тренінгів правозахисниця, громадянська журналістка, директорка з комунікацій ГО СЕМА Україна Людмила Гусейнова, яка пережила полон і після звільнення почала опікуватися жінками, що пережили СНПК. Вона наголосила на тому, що варто висвітлювати такі історії для покарання винних, а також для глобальнішого завдання – зупинити цю нелюдську тенденцію, яка є своєрідною зброєю війни з давніх давен.
–Історії людей, які постраждали від СНПК, мають бути лише ілюстраціями до загальної ситуації. А вона вимагає суспільної уваги. За нашими даними, зараз майже 200 жінок утримуються у російських катівнях на окупованих територіях. Тож проблема вимагає широкого суспільного розголосу. Якщо ми мовчимо, то даємо можливість ворогу знущатись над нашими співвітчизниками і далі. Однак є ще одна проблема – це стигматизація: не всі з тих, хто зазнав СНПК, готові говорити про це, побоюючись суспільного осуду, а нерідко такі побоювання й мають підстави. Тож журналісти мають насамперед дотримуватися максимальної коректності, толерантності у спілкуванні з постраждалими, – підкреслила Людмила Гусейнова.
Вона порадила медійникам висвітлювати історії тих, хто пережив полон, дотримуючись гасла: «Ви ні в чому не винні». Бо це справді так – винні кати, насильники, а не постраждалі.
Людмила Гусейнова під час тренінгів проводить практикуми – як журналістам спілкуватися з постраждалими ефективно для їхньої роботи і не травматично для їхніх візаві, як домовлятися про зустрічі, де їх краще проводити, на що звертати увагу, а на чому її не варто акцентувати.
Зокрема, у Вінниці журналістки продемонстрували креативний підхід до інтерв’ю. Так, секретар Вінницької обласної організації НСЖУ, досвідчена журналістка Аріна Кантоністова під час практикуму шукала різні шляхи «достукатися» до умовної героїні свого матеріалу, навіть запропонувала їй допомогу на городі. А херсонська журналістка Марина Савченко, яка нині живе у Вінниці, зауважила, що готова їй допомогти з працевлаштуванням.
Ще одна важлива річ, запропонована журналістами, яка імпонувала умовній героїні інтерв’ю – це те, що її історію хочуть розповісти для того, щоб допомогти іншим полоненим. Тим більше, що, як наголосила Людмила Гусейнова, це справді важливо: люди, які вирвалися з російських застінків, переживають за тих, хто там залишився, до того ж, коли полонені знають, що їх підтримують, прагнуть їхнього звільнення – це додає їм сил.
Рекомендації від Людмили Гусейнової для журналістів, які планують писати про СНПК:
- Варто порадитись із психологом – де краще проводити інтерв’ю з конкретною жінкою, що варто запитувати, а що ні;
- Обов’язково розповісти своїй візаві про себе, про те, де і в якому форматі буде опубліковано матеріал, перед публікацією дати його постраждалій на ознайомлення з правом внесення правок і спокійно сприйняти, якщо людина попросить не публікувати її історію;
- Не краща локація для інтерв’ю – вдома у постраждалої. Варто вибрати місце, де людина почуватиме себе комфортно і в безпеці, де не буде ретравматизуючих тригерів;
- Готуючись до зустрічі, варто зібрати максимум інформації та контактів, які будуть корисні для постраждалих: це державні органи, центр допомоги врятованим, організації, які можуть допомогти з працевлаштуванням чи реабілітацією тощо;
- Перечитувати Кодекс Мурад, у якому подано низку мінімальних стандартів безпечного збирання та використання інформації, отриманої від потерпілих.
Ще одна спікера тренінгу – юристка Марина Руденко – зауважила, що нині розглядається майже 500 справ про СНПК і це нелегкий процес.
Перша секретар НСЖУ Ліна Кущ звернула увагу ще на один нюанс – як правильно завершити чутливе інтерв’ю, коректно і приязно попрощатися з потерпілою, аби вона не почувала себе просто використаною. Адже це теж важливо.
По завершенні тренінгів їхні учасники і учасниці отримали сертифікати про проходження такого навчання.
Та головне – всі отримали інформацію для роздумів, можливо, хтось зверне увагу й на інші нюанси проблематики.
Зокрема, Марина Савченко замислилась над питанням «навченості» тих, хто здійснює сексуальне насильство під час конфлікту.
–Таке враження, що ворогів учать, як це робити. До того ж, російська пропаганда знайшла на противагу іншу тему – про злочини українських солдат на деокупованих територіях. Тож маємо розповідати людям правду, аби зло було покаране. На тренінгу ми дізнались багато корисного про те, як це правильно і ефективно робити, – зауважила Марина Савченко.
Також організатори звернули увагу учасників тренінгів, що НСЖУ оголосила конкурс журналістських робіт на тему сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. На конкурс приймаються матеріали, які були чи будуть опубліковані або вийшли/вийдуть в ефір у період із 1 жовтня 2023 р. по 4 серпня 2024 р. включно. Формати матеріалів: відео, текстовий матеріал, радіо/подкаст, фото. Участь у конкурсі можуть узяти як штатні працівники редакцій, так і фрілансери. Допускається колективна участь (кілька авторів). Переможці отримають дипломи та цінні призи. Подати заявки на участь у конкурсі можна за посиланням. Кінцевий термін подачі – 4 серпня 2024 р.
Інформаційна служба НСЖУ
