• Головна
  • Вступ до НСЖУ
  • Контакти
П’ятниця, 20 Листопада, 2026
Національна спілка журналістів України
Немає результату
Переглянути всі результати
ENG
  • Спілка
    • Історія
    • Керівництво
    • Структура
    • Секретаріат
    • Правління
    • Обласні організації
    • Документи
    • Вступ до НСЖУ
    • Нагороди
    • Конкурси
  • СПЕЦПРОЄКТИ
    • У фокусі – КРИМ
    • Ми з України!
    • Журналісти важливі
    • Центри журналістської солідарності
  • Історії
  • Мiсцевi Медiа
  • Юридична допомога
  • Навчання
  • Спілка
    • Історія
    • Керівництво
    • Структура
    • Секретаріат
    • Правління
    • Обласні організації
    • Документи
    • Вступ до НСЖУ
    • Нагороди
    • Конкурси
  • СПЕЦПРОЄКТИ
    • У фокусі – КРИМ
    • Ми з України!
    • Журналісти важливі
    • Центри журналістської солідарності
  • Історії
  • Мiсцевi Медiа
  • Юридична допомога
  • Навчання
Немає результату
Переглянути всі результати
Національна спілка журналістів України
Немає результату
Переглянути всі результати
Головна Новини

Як говорити з людьми у травмі: поради журналістам для чутливого інтерв’ю

NSJU NSJU
20 Листопада, 2026 / 15:25
рубрика Новини
0
Як говорити з людьми у травмі: поради журналістам для чутливого інтерв’ю
Поділитися у FacebookПоділитися у TwitterВідправити e-mail

Як брати інтерв’ю у людей, які пережили обстріли, окупацію, втрату близьких, насильство, евакуацію та інші травматичні події. А головне – як почути їхні історії, не перетворивши журналістську розмову на повторне переживання болю. Про це медійники й громадські активісти говорили під час одинадцятого тренінгу у межах циклу, присвяченого психічному здоров’ю та профілактиці вигорання, який відбувся за організації Сумського офісу центру журналістської солідарності Львів-Суми.

Зустріч «Чутливе інтерв’ю: як говорити з людьми у травмі» в межах проєкту «Розширення стратегій, мереж та інструментів щодо психічного здоров’я та профілактики вигорання для громадянського суспільства в Україні». Оксана Іванцова, тренерка, групова психоаналітикиня, кризова психологиня, травматерапевтка, керівниця ГО «Кризовий центр психічного здоров’я» обговорювала з учасниками – як побудувати таку розмову, на що звернути увагу до, під час і після інтерв’ю?

Пов'язанітеми

Передплата під пищання «Чуйки»: як журналісти «Ворскла» збирають читачів на 2027 рік

Подання на звання Героя України для загиблої журналістки Вікторії Рощиної пів року перебуває без розгляду, – нардеп Ярослав Юрчишин

Як говорити з людьми у травмі: поради журналістам для чутливого інтерв’ю 1

 Не просто зібрати свідчення, а подбати про безпеку людини

«Перше, що варто усвідомити журналісту: інтерв’ю ніколи не є цілком нейтральним контактом. Саме журналіст визначає тему й мету розмови, ставить запитання, вирішує, які слова потраплять до матеріалу, як буде представлена історія та коли завершиться спілкування», – почала розмову Оксана Іванцова.

Натомість співрозмовник може перебувати в гострій кризі, не знати особливостей редакційної роботи, недооцінювати наслідки публічності або сподіватися, що розголос допоможе розв’язати його проблему. Іноді людина погоджується на інтерв’ю через зовнішній тиск чи нерівність позицій.

Тому головне запитання для журналіста – не лише як отримати суспільно важливе свідчення, а й як не скористатися вразливістю людини, щоб отримати необмежений доступ до її досвіду.

«Травма-інформований підхід пропонує змінити саму оптику: замість критичного «Що з тобою не так?» поставити запитання «Що з тобою сталося?». Це не означає, що журналіст має визначати психологічний стан співрозмовника чи встановлювати наявність у нього травми або посттравматичного стресового розладу. Йдеться про розуміння того, що пережиті події можуть впливати на відчуття безпеки, довіру, пам’ять, концентрацію та здатність ухвалювати рішення», – зазначила тренерка.

Журналісти долучилися до розмови, додавши, що, по суті, будь-яке інтерв’ю передбачає створення зрозумілих умов розмови, пояснення людині її прав. А під час спілкування з людиною у травмі не варто тиснути запитаннями, важливо помічати зміни в її стані й бути готовим зробити паузу або завершити інтерв’ю.

 Згода – це не просто «так» на початку розмови

Як і перед будь-яким записом, журналіст має пояснити, хто він, яке медіа представляє, навіщо хоче поговорити з людиною, про що буде матеріал і де його опублікують. Важливо також повідомити, чи вестиметься аудіо- або відеозапис, чи використовуватимуть ім’я, зображення та голос співрозмовника.

Як говорити з людьми у травмі: поради журналістам для чутливого інтерв’ю 2

Людина повинна знати, що має право не відповідати на окремі запитання, попросити перерву або припинити розмову. І це право не має бути лише формальністю.

Варто пам’ятати, що згода на інтерв’ю не означає автоматичної згоди на фотографування, відеозйомку, розголошення всіх подробиць або використання будь-якої інформації без обмежень. Вона має бути поінформованою, добровільною, конкретною та актуальною – тобто відповідати реальним умовам, у яких відбувається розмова.

Водночас журналіст повинен чесно окреслити й редакційні межі. Не варто обіцяти герою остаточний заголовок, повне погодження матеріалу перед публікацією чи абсолютну анонімність, якщо редакція не може цього гарантувати. Так само не можна обіцяти, що публікація обов’язково призведе до допомоги, покарання винних або розв’язання проблеми.

Важливий принцип: пропонуйте людині лише той контроль над процесом, який справді здатні забезпечити.

Співрозмовник може обирати зручне місце й мову спілкування, формат запису, присутність близької людини, темп розмови та порядок обговорення тем. Він може відмовитися відповідати на конкретне запитання. Але журналіст має пояснити, які рішення залишаються за редакцією і що відбувається з уже записаним матеріалом, якщо інтерв’ю припиняється.

Людина не завжди говорить «ні» прямо

Відсутність прямої відмови ще не означає, що співрозмовник почувається вільно й комфортно. Особливо якщо він перебуває у стресі, залежить від допомоги певної установи або прийшов на розмову на чиєсь прохання.

Про сумнів щодо добровільності згоди можуть свідчити зміни в поведінці: людина раптом починає відповідати лише короткими «так» або «ні», постійно змінює тему, втрачає контакт із розмовою, поглядає на супровідника перед кожною відповіддю. Насторожити мають і фрази на кшталт «мене попросили розповісти» або «я не хочу продовжувати, але ви ж приїхали».

Ці ознаки самі по собі не доводять, що людина не хоче говорити. Але це привід зупинитися й перепитати, чи комфортно їй продовжувати.

Варто також зважати на нерівність позицій. Людина може погодитися на інтерв’ю, бо сподівається отримати допомогу завдяки розголосу, боїться втратити підтримку або відчуває тиск із боку родини, громади чи організації.

У таких ситуаціях журналісту варто поставити собі просте, але принципове запитання: чи може ця людина насправді відмовитися від інтерв’ю саме зараз, у цих конкретних обставинах?

Запитуйте відкрито, не підказуйте відповіді

«Один із важливих принципів чутливого інтерв’ю – дати людині можливість спочатку розповісти свою історію власними словами. Не варто починати з навідних запитань, пропонувати готові відповіді чи вимагати подробиць, до яких співрозмовник ще не готовий», – зауважила психологиня.

Розмову можна почати з широкого запрошення:

«Розкажіть, що сталося, у тому порядку, як ви це пам’ятаєте».

«З чого для вас починається ця історія?»

«Що ви пам’ятаєте про той момент?»

«Що відбулося далі?»

«Що з цього ви бачили або чули самі?»

Лише після вільної розповіді доречно переходити до уточнень: з’ясовувати час, місце, послідовність подій, хто був їхнім учасником і звідки співрозмовник знає певні факти.

«Водночас журналіст має пам’ятати: травматичний досвід може впливати на автобіографічну пам’ять. Людина здатна дуже детально пам’ятати окремі звуки, запахи чи зорові образи, але плутатися в датах, послідовності подій або тривалості пережитого. Під час повторних розповідей деякі деталі можуть змінюватися», – розповіла Оксана Іванцова.

Це не означає автоматично, що людина бреше, щось приховує або має психічний розлад. Важливо розрізняти щирість, точність і повноту свідчення: це не тотожні характеристики.

Завдання журналіста – поєднати емпатію з професійною перевіркою фактів. Не перетворювати емоцію на доказ, але й не сприймати особливості пам’яті як бажання людини ввести вас в оману чи викривити історію.

 Якщо людина плаче, мовчить або злиться

Під час розмови співрозмовник може заплакати, замовкнути, завмерти, роздратуватися або раптово відмовитися відповідати. У кожній із цих ситуацій журналісту важливо не діяти автоматично.

Якщо людина плаче. Не потрібно поспішати з фразами «не плачте» або «вам стане легше». Не варто торкатися співрозмовника без дозволу, засипати його новими запитаннями чи самостійно вирішувати, чи продовжувати запис. Краще запропонувати зрозумілий вибір: «Ми можемо зробити паузу, завершити розмову або перейти до іншої теми. Що для вас зараз прийнятніше?»

Можна запитати, чи потрібна вода, кілька хвилин тиші, чи хоче людина, щоб хтось побув поруч. Сльози самі по собі не означають, що співрозмовник не здатний ухвалювати рішення. Але це привід повернути йому можливість вибору.

Якщо людина мовчить або завмирає. Не поспішайте заповнювати паузу новими запитаннями. Можливо, співрозмовник пригадує деталі, не знає відповіді, не розуміє запитання або просто потребує більше часу. Спокійно нагадайте про що ви говорили, запропонуйте перерву або завершення розмови. За потреби зупиніть запис. Не вимагайте пояснень, чому людина не хоче говорити.

Якщо людина злиться. Не варто вступати в суперечку чи намагатися будь-що довести свою правоту. Спокійно з’ясуйте, що саме викликало обурення: запитання, формат інтерв’ю, попередній матеріал чи сама присутність журналіста. Якщо ви справді припустилися помилки, – визнайте її. Водночас важливо зберігати професійні межі й не погоджуватися на образливу поведінку. Можна сказати: «Я чую, що моє запитання вас розлютило. Ви можете не відповідати. Якщо не проти, поясніть, що саме в ньому було неприйнятним».

Якщо людина відмовляється продовжувати. Не переконуйте її фразами «ми ж майже закінчили», «це дуже важливо для суспільства», «ви ж уже погодилися» або «без цієї частини матеріал не вийде». Відмова не потребує виправдань.

Варто лише уточнити, чи людина хоче припинити обговорення конкретної теми або завершити все інтерв’ю, чи потрібно вимкнути запис і як діяти із вже отриманою інформацією. Але правила використання записаного матеріалу потрібно пояснити ще до початку розмови, а не тоді, коли співрозмовник уже відмовляється продовжувати.

 Журналіст – не психолог

Травма-інформований підхід не означає, що журналіст має проводити терапевтичну розмову. Його завдання – створити безпечніші умови для спілкування, пояснити правила, помітити зміни в стані співрозмовника, запропонувати паузу, дотриматися домовленостей і перевірити ризики публікації.

«Вам не потрібно діагностувати людину, намагатися «розкрити» її приховані спогади, переконувати, що їй корисно виговоритися, або обіцяти психологічне полегшення після інтерв’ю. Журналіст не повинен брати на себе роль фахівця з психічного здоров’я чи зобов’язання довготривало підтримувати героя», – зауважила Оксана Іванцова.

Людяність не вимагає переходу професійних меж. Навпаки, розуміння цих меж захищає обох учасників розмови.

 Не завершуйте інтерв’ю на найболючішому місці

Завершення розмови не менш важливе, ніж її початок. Не варто ставити найважче запитання, отримувати емоційну відповідь і відразу вимикати диктофон і йти.

Дайте людині час повернутися до теперішнього моменту. Можна запитати, чи хоче вона щось додати, чи є теми, до яких більше не варто повертатися, пояснити, що відбуватиметься з матеріалом далі. Важливо також уточнити домовленості щодо ідентифікації, фото, відео та використання запису.

Після інтерв’ю журналіст має оцінити ризики для героя: чи не можна його ідентифікувати за деталями, які на перший погляд здаються незначними, чи не розкриває матеріал небезпечну локацію, персональні дані або інформацію, яка може зашкодити близьким. Записи й особисті дані потрібно надійно захистити.

І ще один важливий момент – подбати про себе. Робота зі свідченнями болю може бути психологічно складною і для журналіста. Тому варто обговорювати важкі інтерв’ю з колегами, не залишатися наодинці з переживаннями та за потреби звертатися по фахову підтримку.

П’ять правил, які варто пам’ятати

1. Людина не втрачає права на вибір через пережиту травматичну подію. Вона не просто джерело інформації, а повноцінний співрозмовник із власними межами.

2. Згода – це процес. Її потрібно пояснювати й перевіряти не лише на початку, а протягом усієї взаємодії.

3. Відкриті запитання дають простір для власної розповіді. Не підказуйте відповіді й не вимагайте подробиць заради емоційного ефекту.

4. Емпатія не скасовує перевірки фактів. Щирість свідчення та його фактична точність – різні речі.

5. Етика не закінчується після вимкнення диктофона. Вона стосується редагування, заголовка, фотографій, захисту даних і всього подальшого використання історії.

Чутливе інтерв’ю не робить журналістику менш гострою чи менш суспільно важливою. Воно допомагає розповідати складні історії відповідально – так, щоб у прагненні донести правду не забути про людину, яка цією правдою ділиться.

Програма реалізується Національною спілкою журналістів України спільно з Araminta gUG та Офіс Дій, пропонуючи стратегії захисту ментального здоров’я в умовах високого стресу.

Як говорити з людьми у травмі: поради журналістам для чутливого інтерв’ю 3
Як говорити з людьми у травмі: поради журналістам для чутливого інтерв’ю 4
Як говорити з людьми у травмі: поради журналістам для чутливого інтерв’ю 5

 Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.

Контакти об’єднаного Центру журналістської солідарності Львів-Суми:  097 907 97 02 (Наталія Войтович, координатор Львівського центру, Володимир Садівничий – координатор Сумського центру, +0505822517).

Світлана Шовкопляс

Теги: журналістиЛьвівський ЦЖСмедійники
Попереднє

Всесвітній День української хустки 2026: хустки від матерів героїв, мистецький перфоманс та історичний прапор для музею об’єднають українок у світі

Схожі новини

«ЄС сказав?»: новий посібник АУП вчить перевіряти новини про євроінтеграцію й пояснювати її на рівні громади
Новини

«ЄС сказав?»: новий посібник АУП вчить перевіряти новини про євроінтеграцію й пояснювати її на рівні громади

20/11/2026
Молодь європейських країн ухвалила Зобов’язання на підтримку незалежної журналістики
Новини

Молодь європейських країн ухвалила Зобов’язання на підтримку незалежної журналістики

20/11/2026
Аудиторія в укритті: НСЖУ та Факультет журналістики Університету Грінченка домовилися вчити безпеці
Новини

Аудиторія в укритті: НСЖУ та Факультет журналістики Університету Грінченка домовилися вчити безпеці

20/11/2026
Медіа під час війни: розмова експертів
Новини

Медіа під час війни: розмова експертів

20/11/2026

Дискусія з цього приводу:

Найбільше читають

  • Неймовірна кар’єра генерал-майора в час війни: з піхоти – в СБУ

    Неймовірна кар’єра генерал-майора в час війни: з піхоти – в СБУ

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • Трилогія «Морський вузол» побачила світ українською мовою

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • «Було дуже багато шрапнелі — постраждало майже 30 будинків»: у Павлограді ударом балістики пошкоджено квартиру журналістки

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • До Дня Гідності та Свободи підготовлені матеріали для медіа й освітян: де завантажити

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • Унаслідок російського удару по Одесі загинула продюсерка “Першого міського” Христина Лисенко

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0

ОСТАННІ НОВИНИ

Як говорити з людьми у травмі: поради журналістам для чутливого інтерв’ю

Як говорити з людьми у травмі: поради журналістам для чутливого інтерв’ю

20/11/2026

Всесвітній День української хустки 2026: хустки від матерів героїв, мистецький перфоманс та історичний прапор для музею об’єднають українок у світі

Всесвітній День української хустки 2026: хустки від матерів героїв, мистецький перфоманс та історичний прапор для музею об’єднають українок у світі

20/11/2026

«ЄС сказав?»: новий посібник АУП вчить перевіряти новини про євроінтеграцію й пояснювати її на рівні громади

«ЄС сказав?»: новий посібник АУП вчить перевіряти новини про євроінтеграцію й пояснювати її на рівні громади

20/11/2026

Молодь європейських країн ухвалила Зобов’язання на підтримку незалежної журналістики

Молодь європейських країн ухвалила Зобов’язання на підтримку незалежної журналістики

20/11/2026

Аудиторія в укритті: НСЖУ та Факультет журналістики Університету Грінченка домовилися вчити безпеці

Аудиторія в укритті: НСЖУ та Факультет журналістики Університету Грінченка домовилися вчити безпеці

20/11/2026

Завантажити ще
Головна 2
НСЖУ

Національна спілка журналістів України (НСЖУ), згідно з її Статутом, є національною всеукраїнською творчою спілкою, що об’єднує журналістів та інших працівників засобів масової інформації.
Про нас

РУБРИКИ

  • Анонси
  • Новини
  • Новини медіапростору
  • Міжнародні новини
  • Відновлення медіа
  • Юридична консультація
  • Навчання
  • Публікації

КОНТАКТИ

Поштова адреса:
01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 27-а

тел.: +38(044) 234-52-09

email: [email protected]

МИ В СОЦ.МЕРЕЖАХ

  • Головна
  • Вступ до НСЖУ
  • Центри журналістської солідарності
  • Контакти

© 2025 Національна спілка журналістів України
Всі матеріли захищені і можуть бути використані лише дозволено за умови відкритого для пошукових систем гіперпосилання на відповідну сторінку матеріала НСЖУ не нижче третього абзацу.

Welcome Back!

Login to your account below

Forgotten Password?

Retrieve your password

Please enter your username or email address to reset your password.

Log In

Add New Playlist

Немає результату
Переглянути всі результати
  • Спілка
    • Історія
    • Керівництво
    • Структура
    • Секретаріат
    • Правління
    • Обласні організації
    • Документи
    • Вступ до НСЖУ
    • Нагороди
    • Конкурси
  • СПЕЦПРОЄКТИ
    • У фокусі – КРИМ
    • Ми з України!
    • Журналісти важливі
    • Центри журналістської солідарності
  • Історії
  • Мiсцевi Медiа
  • Юридична допомога
  • Навчання