Голова Національної поліції України, генерал поліції Іван Вигівський в інтерв’ю «Детектору медіа» розповів про роботу НПУ під час повномасштабної війни та про розслідування злочинів проти журналістів.
Іван Вигівський у правоохоронних органах понад 20 років. 14 липня 2023 року призначений головою Національної поліції, керує 100 тисячами українських поліцейських. За його словами, робота Нацполу за останні три роки змінилася, переформатувавшись до умов війни. Наразі майже кожен п’ятий поліцейський став комбатантом і захищає Україну зі зброєю в руках у складі штурмової бригади «Лють» та інших стрілецьких підрозділів. Поліція створила групи протидії ДРГ, наряди з евакуації населення, «Службу освітньої безпеки», групи «Білі янголи», які здійснюють евакуацію з районів ведення бойових дій. Поліцейські залучені до роботи в мобільних вогневих групах, несуть службу на блокпостах, працюють із ДСНС на місцях прильотів, розміновують території, допомагають охороняти кордон. «Ми отримали функції, невластиві нам до повномасштабного вторгнення. Перш за все, це функція з відсічі збройній агресії», — розповідає Іван Вигівський.
Водночас останнім часом з’являється інформація про негативні ситуації, які найчастіше пов’язані з участю поліції в оповіщенні осіб мобілізаційного віку разом із ТЦК. «На жаль, ми в цьому маємо брати участь. Чому на жаль? Тому що основний критерій і оцінка роботи Національної поліції з 2015 року — це довіра населення. І якраз робота, яку ми здійснюємо разом із ТЦК, підриває довіру якоїсь частини населення до нас», — каже голова Нацполу.
Щодо правопорядку в країні, то, за словами генерала поліції, кількість правопорушень зменшилася. «У нас знизилася кількість розбоїв, грабежів, вимагань, тобто злочинів усіх категорій насильницького спрямування. Звісно, це те, що не стосується війни. Особливий акцент ми робимо на вилученні незареєстрованої зброї».
Щодо захисту журналістів, то у 2025 році поліція зареєструвала 13 кримінальних проваджень, сім із них за ст.171 ККУ, п’ять — за ст. 345-1 і одне — за ст.347 (умисне знищення або пошкодження майна журналіста).
Цього року закінчено розслідування у 28 кримінальних провадженнях, із яких лише два направлено до суду. Іван Вигівський роз’яснив «Детектору медіа», чому так важко розслідувати справи про перешкоджання журналістській діяльності (ст.171 ККУ).
Нагадаємо, цього року 4 липня Національній поліції України виповниться 10 років. Її створено після Революції гідності на заміну міліції, яка існувала з 1919 року.
— Іване Михайловичу, як змінилася робота Національної поліції з початку повномасштабного вторгнення?
— По-перше, ми безпосередньо беремо участь у відсічі збройній агресії Росії, також здійснюємо заходи правового режиму воєнного стану. Завдяки нашим зусиллям зокрема, безпекова ситуація у державі утримується на належному рівні. По-друге, нам довелося переформатуватися до умов війни. Були створені групи з протидії ДРГ, наряди з евакуації населення, нас залучили до роботи в мобільних вогневих групах.Мені неодноразово доводилося розповідати, зокрема і виступаючи перед іноземними колегами-поліцейськими за кордоном, про те, як змінилася наша робота після повномасштабного вторгнення, про той досвід, який ми отримали. Я бажав, щоб їм ніколи не знадобився такий досвід. Основні наші функції визначені законом України «Про Національну поліцію» — це забезпечення публічної безпеки та порядку, протидія злочинності, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави тощо. Але фактично з перших днів війни у нас з’явилися нові функції, яких раніше не було.
— Які підрозділи НПУ довелося суттєво збільшити?
— У 2023 році, коли ще не стояло питання мобілізації частини поліцейських, за ініціативи МВС і НПУ, відповідно до постанови Кабінету Міністрів у структурі Національної поліції було створено Департамент поліції особливого призначення «Об’єднана штурмова бригада “Лють”», штатна чисельність якої наразі 5 300 посад. Зараз триває набір у «Лють», а також КОРД, стрілецькі батальйони головних управлінь поліції у регіонах і «Хижак» патрульної поліції. На сьогодні фактична чисельність поліцейських — майже 100 тисяч. А до виконання функцій, пов’язаних із відсіччю збройній агресії, залучено 17 тисяч, тобто майже кожен п’ятий.
Були внесені зміни до Закону про Національну поліцію, поліцейські підрозділи особливого призначення визначені комбатантами. Це зроблено для того, щоб ми могли брати участь у бойових діях нарівні з іншими Силами безпеки й оборони. Це основна функція, яка у нас додалася. «Лють» другий рік утримує Торецький напрям, разом з іншими бригадами Збройних сил, Нацгвардії. Фактично ми у підпорядкуванні військового командування.
Завдяки внутрішньому перерозподілу штату нам вдалося збільшити чисельність поліцейських офіцерів громад із 798 до 2338. А також створити підрозділ «Служба освітньої безпеки» задля безпеки дітей у школах. Діти часто розповідають нашим офіцерам про спроби вербування з боку спецслужб Росії для вчинення терактів.
Війна у нас триває з 2014 року, і багато поліцейських учасників АТО, ООС, у складі наших зведених підрозділів були на лінії бойового зіткнення, здійснювали стабілізаційні заходи, організовували блокпости тощо. Також у нас додалася функція евакуації людей. З перших днів повномасштабної війни поліція прибуває одна з перших разом із ДСНС на місця прильотів, допомагає пораненим, забезпечує порядок. Ми всі з початку війни пройшли спеціальну домедичну підготовку. В структурі «Люті» ми навіть створили свій медичний підрозділ.
— Тобто у вас збільшилася чисельність під час повномасштабного вторгнення?
— Фактично у нас збільшилася чисельність тільки завдяки створенню «Люті», але там 30% — це поліцейські, які були в структурі й добровільно забажали туди піти, у тому числі колишні добровольці, учасники АТО. І крім того, ми оголосили тоді конкурс і набрали ще людей.
Ми не можемо поповнювати особовий склад, як військові, мобілізаційним ресурсом. Цей процес відбувається на підставі Закону України «Про Національну поліцію». Під час війни ми не набираємо чоловіків віком від 25 до 60 років, якщо це не стосується бойових підрозділів.
До повномасштабної війни у нас був некомплект поліцейських (саме атестованих працівників) близько 18 000. І коштом неукомплектованих посад ми реорганізували структуру: створили штурмову бригаду, стрілецькі підрозділи в кожному регіоні. В поліції 73,5 тисячі чоловіків віком із 25 до 60 років. Тобто ті, хто підпадає під мобілізацію. Коли стало питання, щоб віддати якусь кількість особового складу під мобілізацію, ми тоді визначилися з військовим керівництвом, що в структурі Національної поліції додатково створимо підрозділи, які будуть комбатантами й воюватимуть. Тоді ми й створили стрілецькі підрозділи.
— Які завдання щоденно доводиться виконувати, яких не було за мирного життя?
— Ми отримали функції, невластиві нам до повномасштабного вторгнення. Перш за все, це функція з відсічі збройній агресії. Це унікальний досвід, коли поліцейські змінили короткоствольну зброю на гранатомети, міномети, гармати й ударні дрони. Також це участь у 23 групах «Білі янголи», які здійснюють евакуацію з районів ведення бойових дій, фактично під обстрілами розвозять продукти й воду людям, які там залишаються. А ще ми несемо службу на 221-му блокпосту, у перші місяці війни цих блокпостів було в рази більше. Ще майже 500 поліцейських задіяно в оперативному розмінуванні територій. Це дуже ризикована робота. До речі, незабаром вийде фільм про роботу наших вибухотехніків.
Ще поліцейські спільно з прикордонниками беруть участь у викритті схем щодо незаконного перетину кордону. Наші стрілецькі підрозділи стоять на північних кордонах разом із прикордонниками, на ротаційній основі їздять на передову.
— Скільки ваших працівників загинуло за час великої війни?
— Кількість називати не буду, можу сказати, що це сотні загиблих поліцейських, сотні безвісти зниклих, тіла яких ми не можемо забрати. Основний напрям, на якому ми сьогодні воюємо, — це Торецьк. До цього ми були в Курдюмівці, Кліщіївці, Бахмуті, це всі важкі напрямки, на яких ми втрачали своїх колег. Для нас і одна втрата — це вже надто багато.
— А що з правопорядком у країні? Чи змінилася загалом кількість правопорушень з 2022 року?
— У нас знизилася кількість розбоїв, грабежів, вимагань, тобто злочинів усіх категорій насильницького спрямування. Звісно, це те, що не стосується війни. Особливий акцент ми робимо на вилученні незареєстрованої зброї.
Загалом кількість правопорушень зменшилася. Але треба враховувати ще й такі фактори, як кількість людей, які виїхали з України, тимчасове захоплення частини наших територій. І попри всі додаткові функції, ми сьогодні достатньо ефективно працюємо. Фактично всі резонансні злочини за останні роки ми розкриваємо «по гарячих слідах».
— Раніше на зустрічах із керівництвом правоохоронних органів доводилося чути, що правопорушення проти журналістів — на постійному особистому контролі керівництва. Чи зараз щось змінилося?
— Не змінилося, це пріоритет. Я працюю з 1999 року у правоохоронній системі. Це завжди був пріоритет, і був особливий контроль за цими справами. Якщо вони не розкриті або неналежно розслідуються, керівництво всіх рівнів заслуховує їх, і це дає свої результати.
І сьогодні всі справи стосовно журналістів на контролі міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка, й у мене як голови Нацполіції. Йде оперативне інформування, якщо щось трапляється з представником медіа, то чергова частина одразу повідомляє.
— За останній рік було дуже багато повідомлень про замінування редакцій медіа, погрози журналістам і медіа. ІМІ зафіксував щонайменше 127 подібних погроз за три роки. Чи вдалося виявити, хто це робить?
— В Україні взагалі збільшилася кількість повідомлень про замінування об’єктів критичної інфраструктури, некритичних об’єктів, і, звісно, медіа. Як правило, ці повідомлення надходять в телефонному режимі й на електронну пошту. Розсилки, знову таки, часто йдуть з однієї адреси. Пам’ятаю, торік було одне масштабне мінування десь до 5 000 об’єктів за добу. Це все потрібно було відпрацювати. Звісно, кіберполіція намагається встановити поштові скриньки, звідки йдуть такі повідомлення. Взагалі це один із методів ведення гібридної війни Росією. На об’єктах мінування відбуваються відпрацювання, куди виїжджають спеціальні групи, залучаються кінологи, вибухотехніки поліції, адже кожне повідомлення про мінування розглядається як реальна загроза.
Скажу, що на початку війни була шалена кількість повідомлень про мінування, DDOS-атак, росіяни таким чином намагалися додатково до воєнних дій дестабілізувати ситуацію. Торік була масова розсилка про мінування, в тому числі й із погрозами представникам медіа.
Кіберполіція зафіксувала 2,5 тисячі таких повідомлень. 70% цих повідомлень надходить, як правило, або з Росії, або з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, і мають фіктивний характер.
Дуже часто ми встановлюємо власників цих акаунтів, але це зазвичай зламані спецслужбами Росії акаунти людей. Вони від їхнього імені відправляють ці повідомлення. Звісно, що ці люди не причетні.
За 2024 рік ми отримали 21 106 повідомлень про замінування 95 277 об’єктів. А вже з початку цього року надійшло 11 106 повідомлень про замінування 58 106 об’єктів критичної та некритичної інфраструктури.
— У 2024 році правоохоронці відкрили 85 справ за злочини проти журналістів, повідомив Офіс генпрокурора. Скільки з них вдалося розслідувати та скільки направити до суду?
— Дійсно, у 2024 році було відкрито 85 проваджень, із них 69 за фактами перешкоджання законній професійній діяльності журналістів відкрила саме Національна поліція. Однак ми враховуємо залишки кримінальних проваджень минулих років, тому у 2024 році закінчено розслідування у 98 кримінальних правопорушеннях, із яких 11 направлено до суду. Зокрема, за ст. 171 (перешкоджання законній діяльності) і ст. 345-1 (погроза або насильство щодо журналіста).
— Чи можете навести приклад?
— Наприклад, завершено досудове розслідування в кримінальному провадженні за фактом перешкоджання професійній діяльності журналіста видання «Українська правда» під час зйомки репортажу біля ресторану «Тандир» у селищі Козин на Київщині, яке сталося 17 листопада 2023 року. Викрито двох чоловіків, яким повідомлено про підозру. Обвинувальний акт направлено до суду 4 січня 2024 року.
— Скільки таких проваджень зареєстровано 2025 року?
— У 2025 році ми зареєстрували 13 кримінальних проваджень, сім із них за ст.171 ККУ, п’ять — за ст. 345-1 і одна — за ст.347 (умисне знищення або пошкодження майна журналіста).
Цього року закінчено розслідування у 28 кримінальних провадженнях, із яких два направлено до суду за статтями 171 та 345-1. Одна з них, приміром, щодо погроз фізичною розправою на адресу журналіста онлайн-медіа під час здійснення ним професійної діяльності 25 жовтня 2024 року в селі Калаглія на Одещині. Викрито чоловіка, якому повідомлено про підозру.
— Чому так мало справ доходять до суду?
— З різних причин. Значна кількість проваджень закривається у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Або є складнощі з проведенням відповідних лінгвістичних експертиз. Іноді журналіст сприймає якісь слова як погрозу, які фактично не є погрозою.
— Чому так важко розслідувати справи про перешкоджання журналістській діяльності (ст.171 ККУ)?
— Проблем, що ускладнюють нам розслідування, чимало. Зокрема, тривалість судових експертиз (лінгвістичних, семантико-текстуальних); суб’єктивне сприйняття журналістами висловлювань як погроз, які за висновками експертиз погрозами не є; злочини вчиняються відносно журналістів, однак часто вони не пов’язані з професійною діяльністю; труднощі у кваліфікації кримінального правопорушення (відсутність ознак приналежності до преси тощо); несвоєчасне повідомлення про злочин, що призводить до втрати часу, необхідного для реагування поліції «по гарячих слідах» і збору доказів; відмова журналіста від проходження судових експертиз.
Також невелике покарання за вчинення злочинів, передбачених статтею 171 КК України, що впливає на строки давності притягнення до кримінальної відповідальності. І навіть після направлення кримінальних проваджень до суду, іноді суди їх закривають за клопотанням обвинуваченого через три роки після вчинення злочину. Це не є ефективним стримувальним чинником для правопорушників.
Однією з проблем є і відсутність єдиного державного стандарту журналістських документів. Немає єдиного зразка журналістського посвідчення та редакційного завдання, затвердженого на рівні закону чи підзаконного акту.
І звичайно, війна, бойові дії та окупація частини території унеможливлюють або значно ускладнюють розслідування злочинів проти журналістів на цих територіях. Хочу звернутися з проханням, щоб журналісти відразу повідомляли про правопорушення, щоб ми могли діяти негайно. Інакше ми втрачаємо наступальність, докази, час.
— Юрій Макаров оприлюднив допис щодо інциденту 16 квітня та перепросив у всіх, кому завдав хвилювання. На якому етапі розслідування нападу на нього?
— Я можу сказати, що досудове розслідування триває. Воно проводиться об’єктивно та всебічно. Ми призначили ряд відповідних експертиз, які встановлять об’єктивну істину у справі. Думаю, що після закінчення провадження, коли з погодженням із прокуратурою, слідством приймемо відповідні процесуальні рішення, тоді ми оприлюднимо позицію. Але те, що сьогодні сказав Макаров, — це його позиція. Поки розслідуємо. Всі деталі згодом.
— Що для вас є доказом, що особа є журналістом? І що є медіа?
— По-перше, ми дивимося, чи має журналіст редакційне посвідчення або є членом НСЖУ. По-друге, з’ясовуємо, чи медіа має відповідну реєстрацію. Для нас важлива офіційна реєстрація видання у Нацраді.
— У який спосіб ви доносите до суспільства інформацію про діяльність?
— У нас є департамент комунікацій, наша пресслужба. Ми готуємо щоденно новини про роботу поліції. У нас є відомчий сайт та офіційні сторінки у соцмережах (Facebook, YouTube, Х, ТіКТок, інстаграмі, телеграмі).
Ми маємо багато інформації про роботу поліції. На жаль, не всі розуміють, що ми робимо, і деякі «експерти» розказують, що треба всю поліцію відправити на фронт і хай вони там воюють. Ми доносимо, що поліція воює вже кілька років. Поліція на війні. Це факт.
— До вас багато запитів надходить від журналістів?
— Дуже багато. Щодня десятки, а якщо відбувається щось резонансне, то ще більше. Ми одразу реагуємо. Моніторимо соцмережі 24/7, і як тільки з’являється інформація про негативну чи резонансну ситуацію, зразу даємо свою позицію. Найчастіше це пов’язано з участю поліції в оповіщенні осіб мобілізаційного віку разом із ТЦК. На жаль, ми в цьому маємо брати участь. Чому на жаль? Тому що основний критерій і оцінка роботи Національної поліції з 2015 року — це довіра населення. Робота, яку ми здійснюємо разом із ТЦК, підриває довіру якоїсь частини населення до нас.
— Ну, ви ж не можете відмовитися, правильно?
— Це визначено у новому Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який набув чинності торік у травні. До цього ми не брали участь у цих заходах. Довіра людей — це основний критерій для нас. Ми й під час війни багато робимо, щоб зблизити громади з поліцією. Аби бути підтримкою та захистом для наших людей.
— У нас нещодавно була зустріч із приводу комунікації на місцях обстрілів ДСНС, поліції та журналістів. Як це має відбуватися, на ваш погляд?
— Це чутливе питання і я б дуже хотів, аби нашу позицію сприймали правильно. З усією відповідальністю ми розуміємо важливість роботи журналістів, особливо під час обстрілів. Коли світові потрібно показувати, які злочини творить Росія в мирних українських містах і селах. Водночас є алгоритми дій екстрених служб на місцях російських обстрілів. Є ризики повторних прильотів, обвалу будівлі, тому ми, звісно, огороджуємо периметр. Бути в центрі небезпечно для будь-кого. І якщо поліція або рятувальники попереджають, що зараз небезпечно, наприклад, наближатися до будівлі, необхідно ставитися до цього з розумінням і відповідальністю. У ці хвилини йде порятунок життя або ліквідація небезпеки для тих, хто перебуває поряд. У більшості випадків робота злагоджена. Там, де виникають проблеми — розбираємося та вирішуємо.
— Звідки ви особисто дізнаєтеся новини?
— З різних медіа, зокрема читаю і «Суспільне новини». Взагалі у нас є моніторинг. Якщо щось трапляється, мені відразу надсилають смс. Іноді за хвилину надходить більш як 20 повідомлень.
— Ви казали, що знімаєте фільм про роботу поліції? Ви це самі робите чи залучали сторонніх виробників?
— Для зйомок фільму про наших героїв поліцейських-вибухотехніків ми залучали продакшн. Робота тривала близько пів року. Найближчим часом покажемо цей фільм.
— Чи є у вас співпраця з медіа та громадськими організаціями? Яка?
— Звісно. Ми відкриті до спілкування, і я вважаю, що співпраця з медіа і громадськими організаціями у нас на досить високому рівні. Ми маємо чимало хороших спільних проєктів. До прикладу, зараз активно взаємодіємо з однією з громадських організацій щодо реабілітації та відновлення після поранень наших поліцейських. Організовуємо для наших колег заняття у басейні, ліпнину з глини, випікання хліба, арттерапію. У цьому напрямі за ініціативи МВС також діє програма «МВС Незламні», в рамках якої проводяться безплатні тренування з плавання для військових, поліцейських і рятувальників, що перебувають на реабілітації. Це дуже важливий напрям, і маємо робити все можливе, аби наші бійці після важких травмувань швидше адаптувались до життя у відносно мирних регіонах.
Щодо медіа, то зазначу, що це взаємодія не лише з українськими журналістами. Ми надаємо інформацію для іноземних журналістів, зокрема і щодо жахливих наслідків війни та роботи поліції у складі Сил безпеки та оборони України.
Крім того, ми створили в областях посади для людей з інвалідністю. До прикладу, у Тернополі облаштували робочі місця для людей з інвалідністю — це посади механіка, оператора спецлінії 102, у підрозділі матеріально-технічного забезпечення, штабі. На сьогодні у поліції Тернопільщини працює 17 осіб з інвалідністю, серед яких є ветерани війни.
Нещодавно до поліцейської команди приєднався ветеран війни, захисник «Азовсталі» Михайло Діанов. Його історія — приклад мужності, незламності та непохитності духу. Тепер він допомагає у роботі ветеранського простору та підтримує своїх побратимів.
Питаннями адаптації та умов роботи для ветеранів та ветеранок нині активно займається мій радник, ветеран Василь Анікальчук, який отримав важке поранення у боях за нашу Україну в складі бригади «Лють».
— А що у вас із зарплатами? Коли почалася реформа, то у поліції були високі зарплати, до вас ішли служити молоді люди.
— Мінімальна заробітна плата співробітника, який тільки приходить на службу, 17 000 грн. Ми розуміємо, що вона взагалі неконкурентна нині. У 2023 році була прийнята постанова Кабінету Міністрів №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану», яка регулює доплати всім поліцейським, завдяки чому сьогодні ми отримуємо додаткові грошові нарахування. Коли ця постанова буде скасована після закінчення воєнного стану, то, на жаль, ми будемо неконкурентні. У інших правоохоронних органах зарплати в рази більше. І, як правило, в них це все зафіксовано в законі, який регулює їхню діяльність. У нас визначається постановою Кабінету Міністрів.
— Як ви відреагували на новину про вбивство Андрія Портнова?
— Так, я одразу побачив цю новину. Сподіваємося, що наші колеги з поліції Іспанії встановлять істину по справі.
Світлана Остапа
Фото: пресслужба Національної поліції
Дискусія з цього приводу: