Головна редакторка локальної газети «Трудова слава», яка розповсюджується на території Оріхівської, Преображенської, Малотокмачинської, Таврійської, Комишуваської громад (Запорізька область), Світлана Карпенко, говорячи про найважливіший матеріал від початку повномасштабного вторгнення, наголошує і на найважливішій події – відновленні газети:
– Війна змінила все. У повідомленнях Генштабу ЗСУ часто йдеться про відбиття ворожих атак на Оріхівському напрямі. Наше місто під нищівними обстрілами російських військ, які не вщухають уже роками. На кожному кроці – великі руйнації, вцілілих будівель в Оріхові немає, всі або зазнали пошкоджень, або зруйновані. Редакція «Трудової слави» розбита… Але в Оріхові все ще тримаються за рідні домівки більше тисячі містян. Спочатку повномасштабного вторгнення мені здавалося, що у такий час людям буде не до газет. Та виявилося: як же я помилялася! Якраз зараз для багатьох людей слово набуває нового значення. Особливо там, де немає світла, зв’язку й інтернету. У нас і вулиць таких вистачає, і населених пунктів.
Коли почалася Велика війна, ми призупинили вихід газети. Але завдяки великій підтримці Національної спілки журналістів України, наполегливості голови НСЖУ Сергія Томіленка, газета «Трудова слава» відновилася! Неймовірну журналістську солідарність проявили колеги, Запорізька обласна організація НСЖУ. Наш редакційний колектив активно взявся до роботи. Для мене це була надзвичайна подія!
Ми розуміємо, що газета – це не лише джерело новин. Це якась своєрідна і міцна опора для людей, зв’язок із мирним життям, яке вони не хочуть відпускати і вірять у його повернення. Шпальти газети – простір для історій про вражаючі вчинки і особистостей.
Наші журналісти зустрічаються із земляками у шелтерах, у селах, які нападники намагаються стерти з лиця землі, у тимчасових сховках. Кожна така зустріч западає у душу. А потім народжується на сторінках газети історія, про яку мають знати і сьогодні і, обов’язково, у завтрашньому дні.
Виокремити найважливіший матеріал складно. Але, мабуть, зупинюсь на публікації про нашого земляка Юрія Ляшенка. Чоловік самотужки знищив кілька ворожих танків! Важко уявити таке! Але це – не вигадка, йому ніхто не віддавав ніяких наказів, він діяв самостійно. Знав, як це можна зробити, і зробив. Для нас Юрій – жива легенда. Він міг би пакувати валізи для виїзду, натомість зосереджено працював, бо мав у душі величезний спротив і реалізував його. Такі вчинки роблять люди, для яких свобода, єдність – не просто слова. Вважаю, що наш Юрій уособлює мужність усіх українців, які борються за свою державу. Він один із тих, завдяки кому тримається Оріхів.
Інформаційна служба НСЖУ
