У прифронтовій Межовій на Дніпропетровщині, усього за 15 кілометрів від лінії фронту, без мобільного зв’язку та інтернету, без світла й води, під постійними обстрілами FPV-дронів сьогодні лишається менше тисячі мешканців. Єдиним джерелом інформації для них у цих умовах є газета «Межівський меридіан».
Про ситуацію в громаді загалом, умови роботи редакції, а також про те, що на шпальтах свіжого газетного номера та якими зусиллями готується наступний, головний редактор медіа Євген Хрипун розповів під час чергової онлайн-зустрічі з колегами із центрального офісу НСЖУ, Дніпропетровського обласного осередку Спілки та Центру журналістської солідарності.
28 серпня росіяни атакували редакцію БПлА. Влучання було в редакторський кабінет. На щастя, ніхто не постраждав – дві працівниці вже виїхали із селища, ще одна журналістка працює віддалено. Своїх рідних пан Євген вивіз до безпечнішого місця, а сам продовжує висвітлювати життя прифронтової Межівщини. Саме завдяки його матеріалам Україна і світ дізнаються про злочини російської армії, а медіа залишається голосом громади.
– Все розбите, розвалене, більшість інфраструктури зруйнована, – говорить редактор. – Не працюють аптеки, лікарні, магазини, жодного банкомата… Воду й хліб ось видавали прямо на вулиці, біля селищної ради. А минулого тижня пішов останній інтернет-провайдер – люди залишилися зовсім без інтернету. У мене ще є «Укртелеком» через редакційний телефон. То коли запускають генератор, він годин 6-7 працює. І потім – просто провалля, до ранку. Всі інші оператори вийшли з селища – їх дронами атакували, розбили.
Отримати медичну допомогу, додає, фактично неможливо, оскільки лікарня не функціонує. Волонтерські організації та гуманітарні фонди рідко наважуються заїжджати в селище через постійну небезпеку.
Попри всі труднощі, газета «Межівський меридіан» продовжує виходити друком на 12 шпальтах, раз на два тижні. Наклад – півтори тисячі примірників. До Дніпра – «Новою поштою», і далі вже редактор власними силами доставляє у Межову. Свого авто в редакції немає. Раніше, розповідає, добирався з рятувальниками, медиками, поліцією. А зараз ніхто не хоче ризикувати.
– Узяв із собою тисячу примірників – за день усе роздав! У людей немає ніякої інформації, тому газету просто одразу розбирають. У цьому номері ми надрукували телефони й локації ЦНАПів, інструкції, як виживати без світла, води і газу, навіть рецепти страв у таких умовах. Пишемо й про те, як упіймати зв’язок, коли його немає. Людям це потрібно, – зазначає Євген Хрипун. – Ну і матеріал про те, як за місяць змінилося селище Межова, коли ще 7 серпня в нас працювало АТБ, а сьогодні залишились усього два магазини.
Окрім новин, видання публікує оголошення про гуманітарну допомогу, графіки роботи служб, інформацію про доступні продукти чи корм для тварин.
– Я – редактор на велосипеді, – посміхається. – Проїду вулицями – роздам газети, поспілкуюсь з місцевими, розсиплю кормів сухих для тварин (трохи від волонтерів маю) – усе знімаю на відео, збираю матеріал на наступний номер газети. Потім, як вийду на «велику землю», напишемо, зверстаємо, змонтуємо. Відправимо на друкарню і будемо шукати варіанти, можливості приїхати знову і роздати людям.
Наповнювати соцмережі Євгенові допомагає журналістка Сніжана Салівон. Вона працює віддалено, поки редактор у Межовій – робить усе: монтує й викладає відео, виставляє дописи, дублює й просуває на різних платформах. За останні 28 днів «Межівський меридіан» сягнув позначки охоплення у фейсбуці 8 мільйонів. На жаль, це «заслуги» війни, а не зусиль редакції.
– Переглядів набирають відео про те, як горить лікарня, про потрощені КАБами будинки, зруйновану школу… Такі реалії, – підсумовує Євген Хрипун. – А газета потрібна людям, які тут, у Межовій, бо вона залишається єдиним каналом комунікації. Поки можу – буду її робити.
Із колегами на постійному зв’язку Дніпропетровська обласна організація НСЖУ. Про проблеми та потреби прифронтової редакції знають і намагаються максимально долучити партнерів, у тому числі міжнародних.
– Ми знайшли для редакції офіс у Дніпрі, допомогли із житлом для родини редактора поблизу обласного центру. Редакційний архів також вже вивезли з Межової, – коментує голова Правління ДОО НСЖУ Олексій Ковальчук. – Національна спілка журналістів України тут же ініціювала звернення до Держкомтелерадіо, до міжнародних організацій, які надають екстрену допомогу з релокації медіа, і перші кошти редакція вже отримала. Разом докладаємо усіх зусиль, аби підтримка була системною. Ми клопочемо, шукаємо ресурси і головне – не залишаємо наших колег наодинці.
Важливо, аби редакція після евакуації продовжувала працювати, фіксувати воєнні злочини рф, а також лишалась інформаційним джерелом для межівчан. Тож учасники наради спільно з Євгеном Хрипуном визначили першочергові технічні потреби, прорахували витрати та намітили подальші кроки, щоб забезпечити стабільний вихід газети.
На перший випадок, аби редактор «Межівського меридіану» гарантовано був на зв’язку, домовились передати у користування Starlink, який є в розпорядженні Дніпровського центру журналістської солідарності НСЖУ.
– Зв’язок – це все! Також потрібен ноутбук з потужною батареєю, і портативна зарядна станція для роботи «в полі». Ми шукатимемо можливість вам допомогти, – додала перша секретар НСЖУ Ліна Кущ. – Дуже розумно, що ви думаєте взяти ще одного журналіста, людину в офіс, яка б могла вести поточну роботу, поки ви їздите до селища.
Така журналістська солідарність і підтримка колег зі Спілки та міжнародних партнерів допомагають тримати інформаційний фронт, лишатися голосом громади, не дають опустити руки, зізнається Євген Хрипун:
– Я бачу, як сьогодні їдуть з Межової мої люди, як їдуть лікарі, вчителі, пенсіонери – фактично в нікуди, і не те що про житло, ні про яку фінансову допомогу не йдеться. І та підтримка, яку маємо ми, наша редакція – велика подяка вам за це! За те відчуття, що ти не сам, що за тебе – журналістська спільнота!
Репортаж про життя в прифронтовій Межовій підготувала знімальна група дніпровського «11 каналу».
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контактний телефон Центру журналістської солідарності у Дніпрі – 050 919 84 79 (Наталя Назарова, координатор Дніпровського центру), адреса: вул. Старокозацька, 8.
Наталя Назарова, Дніпровський ЦЖС
