У Чернівецькому офісі об’єднаного Західноукраїнського Центру журналістської солідарності НСЖУ відбувся тренінг «Методи ворожої пропаганди, використання наративів проти України та способи їх розвінчування». Учасники навчання разом з досвідченою медіатренеркою, викладачкою кафедри журналістики ЧНУ ім. Ю. Федьковича, кандидаткою наук із соціальних комунікацій Ларисою Раренко розглянули приклади створення фейків та їх поширення на різних медіаплатформах.
–Найперший метод боротьби з дезінформацією – це говорити правду трохи швидше, ніж ворог закидає свою брехню. Адже будь-яку їхню пропаганду можна швидко розбити фактами. Кожним фейком аудиторію намагаються загнати в певну рамку, у межах якої можна робити будь-що, аби не давати фейку «померти»: обговорювати, сперечатися тощо. Маніпулятори зазвичай подають інформацію однобоко та спотворюють причинно-наслідкові зв’язки, однак можуть подавати й правдиві дані, але з хибним контекстом, – каже Лариса Раренко.
Для боротьби з дезінформацією потрібен комплексний підхід, який би включав роботу спецорганів із заборони шкідливого контенту, побудову ефективних комунікацій і формування власних позитивних наративів, розвиток журналістики та творення якісного контенту для різних каналів комунікації, розвиток медіаграмотності.
– Російська пропаганда в основному примітивна і обмежена. Упродовж кількох років спостерігаємо фактично однаковий набір метанаративів. Маніпулятивні тексти написані часто напівграмотними людьми. Її сила в тому, що її дуже багато, – підкреслила Лариса Раренко.
Щоб не втрапити в цю пастку, важливо звертати увагу на дату публікації (часто поширюють старі новини та фейки) та на деталі, «вмикати логіку та вимикати емоції». Можна використовувати різні інструменти: перевірку зображень, першоджерел, доменів, сайтів, авторів тощо. StopFake містить багато таких порад, а texty.org.ua створили застосунок «Фейкогриз», який попереджає про маніпуляції, фейки, замовні матеріали та пропаганду.
Боротися проти дезінформації можна лише комплексно. Цей підхід має включати:
– заборону шкідливого контенту. Цим мають займатися спеціальні організації;
– побудову ефективних державних комунікацій і формування своїх позитивних наративів;
– розвиток якісної журналістики та творення свого добротного контенту на різних плавтформах.
– Чому і журналісти, і пересічні громадяни часто вдаються до фактчекінгу? Тому що фактчекінг – це швидко: спростував – опублікував. Варто більше займатися медіаграмотністю. Це – тривалий процес і результат можна побачити у довготривалому періоді, – зазначила пані Лариса.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти об’єднаного Західноукраїнського Центру журналістської солідарності Львів-Чернівці – 097 907 97 02 (Наталія Войтович, координатор Львівського центру, Володимир Бобер – асистент), адреса: вул. Соломії Крушельницької, 5.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Інформаційна служба об’єднаного Західноукраїнського ЦЖС
