Де пролягає грань між роботою, що надихає, і роботою, що виснажує, як знайти баланс? Про це йшлося під час чергового тренінгу із психологічної підтримки для фахівців медійної справи та студентів-журналістів, який провів Івано-Франківський Центр журналістської солідарності НСЖУ.
–Цього разу йшлося про баланс ролей і внутрішніх статусів – і я знову переконалася, наскільки сильними та світлими є наші фахові журналістки й студентки журфаку, бо, зазвичай, більшість присутніх на заняттях – саме талановиті молоді жінки. Попри постійні вимкнення світла, вражаючі до самої глибини серця важкі втрати й інші нескінченні виклики воєнного часу, вони прийшли – зацікавлені, уважні, натхненні. Прийшли не просто по нові знання, а щоб чесно подивитися в себе, на свої ролі, стани, свої внутрішні «я», які щодня борються в інформаційному полі за прозорість і людяність, – зазначила тренерка, досвідчена психологиня Тетяна Бєлявцева.
Навчання почали з простого: визначали настрій, проговорили внутрішню погоду, рівень енергії, ресурсність тут і зараз. Часом у цій простій тестовій вправі з малюнками проступало щось значно більше – стомленість, невисловлені емоції, потреба у відпочинку, але також наполегливість, надія і вміння триматися попри все.
Ми говорили про деякі наші ролі: журналістка, переселенка, студентка, донька чи сестра, подруга, волонтерка, громадська діячка. Про те, як часто ми застрягаємо в одній ролі настільки глибоко, що починаємо забувати, хто ми ще є. Як легко загубитися в нескінченному новинному шумі. І як важливо вміти переключатися – щоб жити повніше життя, шукати нові сенси, бути гнучкими і стійкими, бачити нові перспективи й можливості.
Студентки й журналісти створили свої «карти ролей», ділилися в колі своїми відкриттями, знаходили те, що виснажує, і те, що наповнює. І щоразу, коли ми торкалися теми гнучкості й усвідомленості, в аудиторії з’являлося відчуття тепла – ніби світло повертається навіть тоді, коли фізично його немає.
Виявилося, ми всі добре знаємо, якою тендітною може бути ця грань – між роботою, що надихає, і роботою, що тягне у виснаження. І як важливо час від часу зупинятися, озиратися й дозволяти собі бути різними: сильними, втомленими, веселими, зібраними, розгубленими. Головне – живими.
…Стемніло. За вікном у центрі Івано-Франківська вже голосно ввімкнулися генератори, наші вороги прагнуть кинути нас у темряву і безнадію, але ми не здаємося. Цей тренінг ще раз нагадав присутнім: попри темряву, попри виклики, попри вимкнення світла – в нас усіх є внутрішнє світло. І воно народжується там, де люди мають сміливість ділитися, слухати і бути собою.
–Я безмежно вдячна всім, хто були поруч на цьому тренінгу, були відвертими і щирими у своїх відкриттях. Такі зустрічі дають ресурс, повертають віру в професію і в людей та нагадують: ми несемо світло далі. Навіть тоді, коли навколо темно, – зауважила психологиня в розмові з координаторкою Центру журналістської солідарності Вікторією Плахтою.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності в Івано-Франківську – 066 677 07 26 (Вікторія Плахта, координатор Івано-Франківського центру), адреса: вул. Січових стрільців, 25.
Вікторія Стрільчук
Дискусія з цього приводу: