Коли я почала працювати журналісткою, ніхто не запитував мене, чи є я членом спілки. Я й сама вважала, що вона мені не потрібна. Але коли після 16 годин понаднормової роботи керівник просто запропонувала мені взяти один вихідний, я зрозуміла: це неправильно. Це підбурило мене вступити до спілки, і дуже швидко я зрозуміла, що домовлятися з роботодавцями про захист прав колег значно цікавіше, ніж писати про музикантів», – згадує Осе Хардінг, організаційна стратегиня Шведської спілки журналістів (Åse Harding, organizational strategist SJF ) під час вебінару, який провели Національна спілка журналістів України та Шведська спілка журналістів (SJF). Ці організації реалізують спільний масштабний проєкт, покликаний трансформувати українське журналістське об’єднання за кращими європейськими стандартами. Мета ініціативи – зробити НСЖУ більш сучасною, ефективною та привабливою для молодих медійників і фрилансерів. Третій вебінар навчального марафону був присвячений практичним аспектам профспілкової роботи у Швеції.
Скандинавські стандарти для українських медіа: мета та учасники проєкту
Спільний проєкт НСЖУ та Шведської спілки журналістів (SJF) став можливим завдяки підтримці Шведського інституту та уряду Швеції. Програма розрахована на півтора року та передбачає серію практичних вебінарів, присвячених реформуванню внутрішніх процесів, захисту трудових прав та розбудові ефективного зворотного зв’язку з членами організації.
Третій онлайн-захід об’єднав широке коло українських медійників: до навчання долучилися лідери обласних організацій НСЖУ, відповідальні секретарі, члени правління, редактори місцевих видань та активні журналісти.
Модераторка заходу, перша секретар НСЖУ Ліна Кущ, підкреслила важливість глибокого вивчення внутрішніх механізмів роботи закордонних колег:
«Ми хочемо познайомити вас із досвідом того, як працює Шведська спілка журналістів, яку структуру вона має і як підтримує зв’язок із місцевими членами спілки на робочих місцях».
З вітальним словом до учасників звернувся голова НСЖУ Сергій Томіленко, наголосивши на унікальності скандинавської моделі:
«У світі скандинавський досвід захисту прав журналістів вважається зразковим. Ми дуже раді, що можемо вивчати та впроваджувати в практику нашого журналістського об’єднання правила, які вже перевірені часом у Швеції. Прагнемо, щоб українські журналісти були захищені, а голос медіаспільноти чув уряд. НСЖУ – це організація з персональним членством, вона не є статичною. Ми відкриті для кожного журналіста і прагнемо надавати якісні, сучасні сервіси».
Сергій Томіленко також звернув увагу учасників на важливу міжнародну подію – початок роботи Міжнародної дорадчої ради Центрів журналістської солідарності НСЖУ, до якої увійшли представники авторитетних світових організацій для адвокації українських медійників на глобальному рівні.
У вебінарі також взяла участь Вікторія да Сільва, міжнародна секретарка Шведської спілки журналістів та кураторка співпраці з українського боку. Вона представила головну спікерку заходу – Осе Хардінг, яка віддала роботі в SJF майже 20 років, пройшовши шлях від керівниці місцевого осередку до провідної перемовниці та організаційної стратегині.
Як влаштована Шведська спілка журналістів: досвід для українських колег
Презентація Осе Хардінг викликала значний інтерес серед українських медійників, адже шведська система демонструє приклад того, як профспілка може реально впливати на умови праці, рівень заробітних плат та графіки роботи.
Шведська спілка журналістів заснована у 1901 році (цьогоріч вона відзначає 125-річчя) і є єдиною спеціалізованою медіапрофспілкою у країні. Вона об’єднує близько 20 тисяч осіб, з яких 10 тисяч – це працюючі журналісти, а решта – студенти та пенсіонери.
На що звернула увагу Осе Хардінг:
- Структура та управління: Найвищим органом прийняття рішень є Конгрес (91 делегат), який збирається раз на 3 роки і 9 місяців. У період між конгресами організацією керує обрана Рада на чолі з президентом, який працює на повну ставку.
- Центральний офіс і відсутність регіональних бюро: Центральний офіс розташований у Стокгольмі, де працюють 27 штатних фахівців (юристи, перемовники, копірайтери, фахівці з безпеки). Фізичних регіональних офісів спілка не має – замість цього функціонує розгалужена мережа з близько 100 місцевих осередків безпосередньо в редакціях.
- Перемовники на робочому місці: Осередок спілки створюється безпосередньо на підприємстві. Обрані колегами представники мають законне право займатися профспілковою роботою, вести перемовини з роботодавцями та проводити збори в оплачуваний робочий час.
- Масштаб осередків: У гігантах ринку, як-от суспільні мовники SVT чи Sveriges Radio, обрані лідери осередків працюють на профспілкову діяльність на повну ставку (їхню зарплату зберігає роботодавець). У малих регіональних газетах на 7–10 працівників профспілкова робота займає менше години на тиждень.
- Навчальна система: Спілка організовує для обраних представників обов’язкові 2–3-денні тренінги у Стокгольмі з навичок ведення перемовин, трудового права та безпеки. Роботодавець зобов’язаний відпустити працівника на навчання зі збереженням заробітної плати, а спілка покриває витрати на проїзд та проживання.
За словами спікерки, головна сила шведської системи полягає в колективних угодах, які охоплюють абсолютну більшість медіапідприємств країни.
«Місцеві представники мають право вести перемовини щодо графіків, умов праці та локальних доплат. Наприклад, якщо за центральною угодою передбачено підвищену оплату за роботу на Різдво, то місцевий осередок може домовитися з роботодавцем про ще вищий коефіцієнт. Проте за законом, щоб працівники мали право займатися профспілковою роботою в робочий час, компанія обов’язково повинна мати колективну угоду», – пояснила Осе Хардінг.
Водночас шведські колеги стикаються і з сучасними викликами, серед яких – зменшення кількості штатних журналістів, складнощі із залученням фрилансерів та падіння їхніх гонорарів.
«Сьогодні стає дедалі важче, коли на робочому місці залишається один чи два журналісти. У таких випадках складно створити повноцінне місцеве відділення, і тоді до перемовин безпосередньо долучаються наші штатні перемовники з центрального офісу», – зазначила спікерка.
Запитання та відповіді: деталі, що цікавили українських журналістів
Під час сесії запитань та відповідей українські учасники детально з’ясовували практичні нюанси роботи шведських колег.
– Хто такі перемовники і як їм делегують повноваження?
Осе Хардінг: Штатні перемовники у Стокгольмі – це наймані працівники спілки з досвідом роботи в журналістиці. А от місцеві представники на підприємствах обираються безпосередньо колективом. Вона підкреслила: «Буває непросто знайти людей, адже не всі хочуть відволікатися від журналістики. Тому ми надаємо їм потужну навчальну підтримку, бо представляти інтереси колег перед керівництвом – це велика відповідальність».
– На кого поширюються укладені колективні угоди?
Осе Хардінг: За шведською традицією, загальна та більшість локальних колективних угод поширюються на всіх працівників медіа, навіть якщо вони не є членами спілки. Хоча іноді осередкам вдається виборювати окремі пільги виключно для членів організації.
– Як влаштована система членських внесків?
Осе Хардінг: Внески є диференційованими та залежать від рівня доходу: хто заробляє менше, той сплачує менше. Студенти платять символічний річний внесок, а ветерани зі стажем у спілці понад 50 років повністю звільняються від сплати. Члени сплачують внесок єдиним платежем, але в квитанції чітко розписано, яка частка йде до центрального офісу, а яка – на потреби місцевого осередку.
Ліна Кущ порівняла це з українською практикою:
«У НСЖУ наразі вся сума внесків, зібрана в регіоні, залишається в обласній організації. Це створює стимул для регіональних осередків активніше залучати нових членів, підтримувати зв’язок та організовувати спільні заходи».
– Чи надає спілка психологічну допомогу медійникам?
Осе Хардінг: Безпосередньо у штаті спілки психологів немає. За шведським підходом, турбота про ментальне та фізичне здоров’я працівників покладена на роботодавця – більшість медіакомпаній надають консультації фахівців у межах медичного забезпечення. Проте штатні перемовники спілки завжди надають консультативну та юридичну підтримку, якщо журналісти стикаються з погрозами чи тиском.
Підбиваючи підсумки третьої онлайн-зустрічі, Ліна Кущ висловила вдячність шведським партнерам за систематичну підтримку та унікальний досвід:
«Дякуємо Вікторії та Осе за цей вебінар і за проєкт загалом. Про нашу співпрацю вже пише офіційний сайт Шведської спілки журналістів, адже це вперше в історії Шведського інституту, коли вони підтримують такий масштабний проєкт партнерства між нашими спілками. Ми покладаємо великі сподівання на те, що зможемо адаптувати передові європейські практики в щоденну роботу Національної спілки журналістів України».
Раніше ми розповідали про те, що Національна спілка журналістів України провела першу онлайн-зустріч із міжнародною секретарем Шведської спілки журналістів Вікторією да Сільва. Її презентація «Як працює Шведська спілка журналістів» відкрила спільний проєкт двох організацій, що реалізується за підтримки Шведського інституту.
Також ми розповідали про те, що під час онлайн-вебінару на тему «Як працює медіасистема у Швеції» український журналіст Карл Волкогон, який нині працює у Швеції, поділисвя своїм досвідом і спостереженнми.
Інформаційна служба НСЖУ
