Як писати українською так, аби привернути увагу читачів до текстів»? Про це дізнавались учасники тренінгу «Вирізняйся: сучасні тенденції української мови для вдосконалення текстів медійників», який відбувся у Дніпровському центрі журналістської солідарності НСЖУ.
Разом із тренеркою громадської організації «ГОЛОС ПРО», кандидаткою філологічних наук, досвідченою комунікаційницею Катериною Карасьовою говорили про українську мову, її тенденції, а також про використання української мови журналістами.
– Напевно, кожен із вас звертав увагу на те, що аудиторія вашого медіа не так активно споживає контент, як того б хотілося, – зауважила експертка. – За статистикою, 96% людей, які переглядають стрічку новин на сайтах та в соцмережах, читають лише заголовки. Із тих 4%, хто таки відкриває текст, здебільшого приділяють змісту усього 5-20 секунд своєї уваги. За спостереженнями данського вченого Якоба Нільсена, зона, яку найактивніше сприймає читач онлайн-тексту, схожа на англійську літеру F. Тож, як зробити, щоб ваші журналістські матеріали «чіпляли»?
Звісно, кожен журналіст, готуючи матеріал, має дотримуватись професійних стандартів у своїй роботі – достовірності інформації, балансу, інформативності, повноти і точності. Але то вже інша тема. Фахівчиня з філологічних питань зупинилась окремо на мовному аспекті журналістського тексту. Вона нагадала, що упродовж останніх чотирьох століть українську мову забороняли 134 рази. На початку ХХ ст. радянська влада вилучала аутентичні українські слова зі словників та текстів.
– Повертайте у свій лексикон аутентичні українські слова, шукайте українські відповідники і не соромтеся вживати нові слова, – порадила Катерина Карасьова. – Вживайте краще не «пост», а «допис», не «лінк», а «посилання». Українське «закуп» замість «шопінгу». А англізм «дедлайн» має гарний український відповідник – «крайдата».
Інтерес до теми цього цікавого і досить пізнавального тренінгу виявили і досвідчені практикуючі журналісти, і початківці. Тренерка підготувала кілька інтерактивних ігор. Учасники добирали українські відповідники, випробовували себе у ролі коректорів, згадували кличні форми іменників, створювали фемінітиви.
Аби ваші матеріали вирізнялись, радимо дослухатись до таких рекомендацій експертки:
- добирайте суто українські відповідники сучасним запозиченим словам, повертайте у свій лексикон аутентичні українські слова;
- уникайте суржиків, адже суржик – це утворення з елементів двох або кількох мов, об’єднаних штучно, без дотримання норм літературної мови;
- будьте в тренді, дотримуйтесь сучасних тенденцій (кличний відмінок, фемінітиви);
- розвивайтесь і постійно перевіряйте себе – стежте за українським правописом, звертайтесь до словників, користуйтесь доступними інтернет-ресурсами.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контактний телефон Центру журналістської солідарності у Дніпрі – 050 919 84 79 (Наталя Назарова, координатор Дніпровського центру), адреса: вул. Старокозацька, 8.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Інформаційна служба Дніпровського ЦЖС
