Фонд Rescue Now з початку війни займається евакуацією людей із гарячих точок Харківщини, Донеччини, Луганщини. Волонтери вивозять дітей, пенсіонерів, людей з інклюзією власними автомобілями, допомагають влаштуватися на новому місці. Також розвозять гуманітарну допомогу та хліб у ті райони, де мешканці залишилися без можливості купити продукти. Усі вони до війни мали свій бізнес, реалізовували проєкти, працювали, навчалися.
Але 24 лютого їхнє життя змінилося, тепер вони рятують звичайних українців.
Один із засновників фонду Віталій Бандура розповів OBOZREVATEL про те, як вони, ризикуючи життям, рятують людей і про те, чим займеться фонд у найближчому майбутньому. Матеріал вийшов у межах проєкту НСЖУ «Ми з України».
– Віталію, скільки людей зараз працює у вашому фонді, хто вони?
– Півтора тижня тому я дивився актуальну статистику, у нас працювало 202 особи. Зараз, гадаю, більше. Це абсолютно різні люди. Спочатку це були друзі, потім друзі друзів тощо. Серед них є маркетологи, актори, підприємці, ресторатори, програмісти, СММщики. Дуже широкий спектр. У якусь мить ми зрозуміли, що у нас дуже багато підприємців, і це наша сильна сторона. Тому що це люди, які знають, що таке проєкти, як їх реалізовувати. Знають, що таке відповідальність. Ми проаналізували і дійшли висновку, що саме це дозволило нам так сильно вирости і багато зробити за такий короткий проміжок часу.
– Ці люди продовжують працювати, займатися своєю справою під час війни?
– Здебільшого ні. Їхні проєкти на паузі. Наприклад, така історія у мене та у моїх двох партнерів, з якими ми стартували. І така сама історія у хлопців-волонтерів. Їхні особисті проєкти зупинились, або там, де вони працювали, немає зараз роботи. Лише в деяких залишилася робота, тому вони виділяють вільний час.
– Звідки та як до вас надходить інформація, що потрібно когось евакуювати? Це дзвонять родичі чи самі люди звертаються?
– У нас у кол-центрі працює 60 людей. Плюс є Instagram, Facebook, куди люди також активно пишуть. Зараз ми евакуюємо здебільшого Донбас, виходить по 130-400 людей на день. Здебільшого надходить інформація від людей звідти. Буває, повідомляє сільський голова, з яким вдалося налагодити контакт. Наш номер телефону дуже швидко розходиться між людьми, які потребують допомоги.
– Ви їздите зараз у такі гарячі точки – Бахмут, Слов’янськ, Сєвєродонецьк… Чи доводилося вашим хлопцям потрапляти під обстріл, виникали гострі ситуації?
– Слава богу, поранений ніхто не був, але гострих ситуацій багато. Але ми намагаємося у випадку, якщо їхати треба в дуже гарячу точку, яка частково окупована, чи є ризик, що там ось-ось щось почнеться, то радимося з військовими – чи можна туди їхати? Вони відповідають: можна, але з вами поїде наша людина, вона вас проведе. Були випадки, коли волонтери привезли гуманітарну допомогу, стоять та спілкуються з військовими, а тут надходить повідомлення, що сюди щось летить. І всі по машинах та в розсипну. Таке часто буває.
Відмінність нашого фонду від інших аналогічних у тому, що ми працюємо на енергії радості. Я спілкувався з хлопцями, які працюють з іншими волонтерськими та благодійними організаціями, і вони наголошували на цьому. Говорили, що інші працюють на енергії якогось розпачу, горя, а ви на енергії радості.
І в нас з’явилася думка, що це потрібно якось реалізувати. Фонд має стати інкубатором для людей, котрі прийшли сюди волонтерити. Наприклад, хтось вів сторінку в Instagram, а зараз займається департаментом транспорту. Це зовсім інший досвід. Люди приходять сюди і набувають досвіду, який надалі дозволить їм запускати та реалізовувати проєкти.
OBOZREVATEL
