«Безперечно, він герой для мене. Якщо б він був моїм братом, я би пишався ним і кричав про це на кожному розі», – так про Андрія Пушкіна з Чернігова відгукується командир одного з військових підрозділів. Завдяки йому чимало захисників забезпечені всім необхідним.
Андрій створив команду, яка в перші півтора місяці допомагала усім: від цивільних до військових; від молодих до старих; від дитячих садків до лікарень. Матеріал про волонтера підготувало ІА «Українські новини» у межах проєкту НСЖУ «Ми з України!».
Початок війни програміст Андрій Пушкін памʼятає дуже добре. В той день, 24 лютого, його розбудила дружина, до рідного міста підбиралися окупанти, обстрілюючи міста та села. Багато цивільних поспішно почали виїжджати з Чернігова. Сам же чоловік вирішив ставати на захист Чернігова.
«Тоді особливо не було часу, щоб думати. Кілька років тому я долучався до територіальної оборони, тактичної медицини, стрільби. Як все почалося (вторгнення рф), я відразу поїхав записуватися. Командир сказав, що солдат з мене такий собі, але оскільки маю багато зв’язків, багато складів, бізнес – нам треба те й те. Ну я і поїхав. Так почалося моє волонтерство», – розповідає підприємець.
Звісно, що левова частка волонтерської допомоги йшла військовим, адже саме вони тримали оборону міста та стримували окупантів. Але і звичайних людей Андрій та його команда не обходили стороною. Засоби гігієни, продукти харчування, ліки – це далеко не повний перелік допомоги, яку отримали місцеві мешканці від Андрія.
«У нас було 6-7 машин, які розвозили необхідне по блокпостах – мішки, лопати, масло, дроти…інше тим, хто цього потребував. Допомогу доставляли селам, які були під окупацією. У людей не було таких елементарних засобів, як туалетний папір, рушники, мило, серветки і так далі», – каже айтішник.
Підприємець не зупинився навіть тоді, коли його бізнес частково розбомбили окупанти, а його друга-однокласника розстріляли під Києвом.
«Якщо б не він, у нас би не було 2/3 того, що маємо. І взував, і годував і постачав паливо з генераторами і все на світі робив. І зараз продовжує допомагати. І це стосується тільки мого підрозділу. Те, що стосується батальйону, скільки було привезено броніків, шоломів, генераторів, я вже не перерахую. Його група допомагала не тільки військовим, але і цивільним. Хлопці працювали просто вогонь», – ділиться командир розвідувального взводу одного з батальйонів І.
Військовий каже, що його підрозділ, у якому 32 захисника, був повністю укомплектований всім необхідним за рахунок Андрія.
«У мене розвід взвод батальону. Андрій допоміг шоломами, бронежилетами, термобілизною, формою, тепловізорами, взуттям, харчами, дронами. Щоб ви розуміли, мій підрозділ – 32 чоловіки, був повністю укомплектований матеріальними засобами в перший місяць війни за його рахунок. Він зі своїми хлопцями це все зробив», – згадує командир.
За час війни, Андрій що тільки не привозив військовим – тепловізори, оптичні приціли, генератори, форму, старлінки…Був навіть запит на патрони, проте волонтери не змогли вийти на постачальників та закупити.
Командир впевнений, що своїми діями Андрій Пушкін врятував не одного українського бійця і показав, що герої бувають не тільки на передовій. «Чи врятувала його допомога наших бійців? Уявіть собі, без нормального взуття, без термобілизни, флісок, при мінус 14 градусів перебувати добу десь на СПешці на нулі в сірій зоні? Тому я вважаю, що врятувала. Безперечно, він герой для мене. Якщо б він був моїм братом, я би пишався ним і кричав про це на кожному розі. Я дуже пишаюся, що ми з ним знайомі та товаришуємо і чесно кажучи, знаючи його до війни, гарний хлопець, компанійський, веселий, пише пісні, але з першого дня, з 24 числа він як почав, так і не зупиняється», – розповідає військовий.
Андрій мріє про перемогу, щоб можна було піти в ліс по гриби. Без металошукача і додаткового обладнання, просто пройтися лісом по гриби, ділиться мріями бізнесмен. «Але це буде після перемоги, яка обов’язково буде. І щоб вона настала швидше ми і працюємо», – зауважує він.
Нагадаємо, що проєкт НСЖУ «Ми з України!» покликаний розповісти широкій аудиторії про героїзм простих людей у часи війни. До нього можуть долучитися усі ЗМІ.
