У перші дні війни, коли у столиці працювало менше 1% стоматологічних клінік, а лікувати людей, особливо з гострим болем треба було, власник однієї з таких установ – TDC Clinic киянин Антон Резніков вирішив нікуди не їхати і залишитись, щоб допомагати людям. Матеріал про нього опублікувало ІА «Українські новини» в межах проєкту НСЖУ «Ми з України!»
«Два з половиною місяці ми прожили у клініці. По-перше, з метою безпеки, а по-друге, бо це було зручно. Наприкінці березня вже відводили війська і в принципі я міг уже повертатися додому, тому що люди потихеньку почали повертатися, але незручно було постійно їздити туди-сюди, тому що в нас було дуже багато військових та багато пацієнтів. Одна наша робітниця жила у клініці разом із чоловіком, дитиною та собакою, бо за місцем її проживання у Коцюбинському було неспокійно. На даний момент мій адміністратор із чоловіком поки що залишається жити в клініці. Можу сказати, що при необхідності лікарі клініки залишаються на ніч, якщо їм це потрібно. У них вже є така валізка, на випадок того, якщо потрібно залишитися і спокійно почуватися наступного дня», – розповідає Антон.
У клініці приймали по 20-25 осіб на день. Каже – це для них дуже багато.
«Ми працювали по 10-12 годин, у комендантську годину приходили лише військові, у звичайний час і військові та цивільні. Ось у такому інтенсивному режимі ми працювали весь цей час», – розповідає керівник клініки.
На запитання, чому вирішив лишитися в Києві, зауважує:
«Я просто побачив, що твориться у перші два дні під Харковом, Черніговом, Гостомелем тощо і зрозумів, що є два варіанти. Або я їду звідси і нехай, якщо щось прилетить, то клініка згорить. Але, якщо “прилетить”, я буду тут і хоча б зможу погасити вогонь, або захистити клініку від мародерів. Другий фактор – якщо сюди нічого не “прилетить”, а я нічого не зробив як бізнес, як лікар, як і наша команда для того, щоб допомогти, то навіщо потрібно було тоді це все будувати? Тобто я вважав, що в цьому, що ми робимо, є сенс. Тому я вирішив весь ресурс направити на допомогу військовим, щоб хоч краплю, але долучитися до перемоги. Я закликав і своїх колег і інший бізнес повертатися та не припиняти роботу. Багато колег, на жаль, втекли, кинули своїх асистентів, лікарів, без грошей, без засобів для існування. Були такі неприємні моменти. Ми забирали цих людей, забезпечували їх їжею, теплом, волонтерською роботою. Вони були у безпеці».
Антон Рєзніков додає: переконаний, що головне – допомагати, особливо військовим, бо вони захищають нас.
«Ми допомагали не лише тим, хто залишився у Києві. До нас привозили дуже багато людей із Ірпеня. Я пам’ятаю, як до нас приїхали двоє хлопців з-під Гостомеля. Вони були дуже втомлені, холодні. У одного гострий зубний біль, а інший чекає друга. Ми просто запропонували їм каву і вони настільки приємно здивувалися, наче ми запропонували їм квартиру у Києві», – каже власник клініки.
Нагадаємо, що національний інформаційний проєкт НСЖУ «Ми з України!» має на меті показати героїчні вчинки простих людей. До проєкту долучилися відомі національні та регіональні медіа з різних регіонів України. Участь можуть брати всі ЗМІ, які мають бажання висвітлювати героїзм українців у війні.
