• Головна
  • Вступ до НСЖУ
  • Контакти
Середа, 14 Травня, 2025
Національна спілка журналістів України
Немає результату
Переглянути всі результати
ENG
  • Спілка
    • Історія
    • Керівництво
    • Структура
    • Секретаріат
    • Правління
    • Обласні організації
    • Документи
    • Вступ до НСЖУ
    • Нагороди
    • Конкурси
  • СПЕЦПРОЄКТИ
    • У фокусі – КРИМ
    • Ми з України!
    • Журналісти важливі
    • Центри журналістської солідарності
  • Історії
    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

  • Мiсцевi Медiа
    Випуск «Вечірнього Миколаєва» до Великодня підтримала НСЖУ

    Випуск «Вечірнього Миколаєва» до Великодня підтримала НСЖУ

    «Журналістська стійкість. Винахідливість. Комунікація» – це про «Вісник Куп’янщини», редакторка якого сказала: «Ми не мали права припинити вихід у світ»

    «Журналістська стійкість. Винахідливість. Комунікація» – це про «Вісник Куп’янщини», редакторка якого сказала: «Ми не мали права припинити вихід у світ»

    Три знакові цифри в житті і роботі редактора газети «Драбівщина» Миколи Комнатного: 75, 54, 41

    Три знакові цифри в житті і роботі редактора газети «Драбівщина» Миколи Комнатного: 75, 54, 41

    Сергій Висоцький: «Газета «Життя Семенівщини» має три компоненти стійкості: робота колективу, сприяння місцевої влади, підтримка НСЖУ»

    Сергій Висоцький: «Газета «Життя Семенівщини» має три компоненти стійкості: робота колективу, сприяння місцевої влади, підтримка НСЖУ»

  • Юридична консультацiя
  • Навчання
  • Спілка
    • Історія
    • Керівництво
    • Структура
    • Секретаріат
    • Правління
    • Обласні організації
    • Документи
    • Вступ до НСЖУ
    • Нагороди
    • Конкурси
  • СПЕЦПРОЄКТИ
    • У фокусі – КРИМ
    • Ми з України!
    • Журналісти важливі
    • Центри журналістської солідарності
  • Історії
    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

  • Мiсцевi Медiа
    Випуск «Вечірнього Миколаєва» до Великодня підтримала НСЖУ

    Випуск «Вечірнього Миколаєва» до Великодня підтримала НСЖУ

    «Журналістська стійкість. Винахідливість. Комунікація» – це про «Вісник Куп’янщини», редакторка якого сказала: «Ми не мали права припинити вихід у світ»

    «Журналістська стійкість. Винахідливість. Комунікація» – це про «Вісник Куп’янщини», редакторка якого сказала: «Ми не мали права припинити вихід у світ»

    Три знакові цифри в житті і роботі редактора газети «Драбівщина» Миколи Комнатного: 75, 54, 41

    Три знакові цифри в житті і роботі редактора газети «Драбівщина» Миколи Комнатного: 75, 54, 41

    Сергій Висоцький: «Газета «Життя Семенівщини» має три компоненти стійкості: робота колективу, сприяння місцевої влади, підтримка НСЖУ»

    Сергій Висоцький: «Газета «Життя Семенівщини» має три компоненти стійкості: робота колективу, сприяння місцевої влади, підтримка НСЖУ»

  • Юридична консультацiя
  • Навчання
Немає результату
Переглянути всі результати
Національна спілка журналістів України
Немає результату
Переглянути всі результати
Головна Історії

Журналістка Наталка Бондар: «Російська пропаганда зробила свою справу на Луганщини»

НСЖУ НСЖУ
20 Лютого, 2023 / 10:10
рубрика Історії
0
Журналістка Наталка Бондар: «Російська пропаганда зробила свою справу на Луганщини»
Поділитися у FacebookПоділитися у TwitterВідправити e-mail

Наталка Бондар – співзасновниця газети «Вісник Старобільщини». Нині співпрацює зі Старобільською міською військовою адміністрацією, яка перемістилася з тимчасово окупованої території Луганщини до Львова. Про  евакуацію, рентген на допиті й чоловіка на фронті Наталія розповіла кореспондентам НСЖУ.

«Моя телефонна книга порідшала в той день: і друзів, і колег стало менше»

Пов'язанітеми

“Для росіян преса стала мішенню”, — заявила харківська журналістка Ганна Черненко у Вільнюсі.

Незабаром – ХХІІІ Міжнародний медіафестиваль-конкурс «ПресВесна на Дніпрових схилах»

До повномасштабної війни ні Наталя, ні її родина не готувалися, хоча тривожні дзвіночки журналістка почала отримувати ще з кінця грудня 2021 року.

– Моя донька була переможницею програми «Флекс», вона на той момент була в Америці. І саме вона почала мені писати щодня, що слухає там новини, і що всі американці кажуть:  «Буде війна». Першим бажанням було заспокоїти доньку,  але в самої десь там у думках тривога наростала, – почала свою історію Наталка Бондар. –  Зрештою моя дитина за особистим бажанням перервала участь у програмі, хоч мала перебувати в ній до травня. Донька сказала, що не може бути далеко від нас, коли от-от почнеться війна. В Україну вона прилетіла наприкінці січня.

Між Старобільськом і Росією лише 100 кілометрів. 24 лютого Наталія з родиною прокинулися від вибухів. Попередження її дочки справдилися.

– Я не завжди можу чітко відповісти на запитання про ранок 24 лютого, бо пам’ять неначе блокує негативні емоції, – каже Наталя. – Але пам’ятаю несприйняття всього того, що відбувалося. Хоча цього дня мені телефонували друзі з усього світу, зокрема й з Росії, бо я навчалася в Ростовському університеті ще на початку нашої незалежності. Мені здавалося, що вони – мої друзі, але тоді стало зрозуміло, що друзів, саме університетських, стало значно менше. Взагалі моя телефонна книга порідшала в той день: і друзів, і колег стало менше. Одній подрузі я кричала в трубку, що Росія нас намагається знищити, на що та відповіла мені: «Наталю, ну ти ж розумна жінка: це спецоперація, і незабаром вона закінчиться». І це було, мабуть, найжахливіше, що так говорили не просто пересічні громадяни, а журналісти – люди з вищою освітою, і не просто з вищою освітою, а люди, які формують громадську думку.

Що там казати про колишніх однокурсників з Росії, коли Наталія для своїх же родичів з Луганська стала ворогом! 

– У мене є близькі родичі, які живуть у Луганську, в 2014 році вони залишилися там. Щоб продовжити спілкування, ми весь цей час майже не чіпали тему війни. Але останній рік з їхнього боку вже почалися агресивні висловлювання. Мій рідний дядько свою сестру, тобто мою маму, називав бандерівкою, бо вона говорила українською! Говорила так, як і все своє життя! Тобто з 2014 по 2021 рік мізки там були промиті добряче. Російська пропаганда зробила свою справу,  – каже журналістка.

«Люди вийшли з українськими прапорами, намагалися голіруч зупиняти бронетехніку»

Сперечатися і переконувати людей, яких багато років зомбувала російська пропаганда, не було сенсу. Боротьбу з цією тяжкою хворобою Наталія залишила на потім, а тоді з перших днів війни разом з однодумцями як могла інформувала населення.

Журналістка Наталка Бондар: «Російська пропаганда зробила свою справу на Луганщини» 1

– Як журналістка і представниця самоврядування, я розуміла, що нам потрібна координація дій, – каже медійниця. –  Якщо ми були налякані і не розуміли, що робити, то інші люди – тим паче, адже вони не мали повноцінної інформації. Ми зібралися в міськраді – це був такий імпровізований штаб. У наступні дні вже почався масований обстріл Сєвєродонецька, Лисичанська, Рубіжного. І до нас одразу приїхали переселенці. Ми мали прийняти тисячі людей. Тобто почалася гуманітарна робота плюс потрібно було координувати роботу місцевих комунальних служб. Найстрашнішим для нашого міста був ранок 25 лютого, коли стався приліт у густонаселений район. Ми прокинулися о 4-й ранку від просто жахливого звуку. Були жертви й поранені, значні руйнування. Бої ставали дедалі ближчими до нас. Щодня були розмови про те, де і на якій трасі йде колона танків. Попри таку обстановку, я якось трималася, бо мала дуже багато клопотів, професійних завдань. Сайт міської ради ми заблокували, адже там було чимало важливої інформації й документації, персональних даних. Єдиним офіційним джерелом інформації залишилася сторінка міськради у «Фейсбуці», і там я постійно викладала інформацію: куди звертатися, де працюють аптеки, як зв’язатися з лікарями, публікували й  інші важливі номери.

Журналістка Наталка Бондар: «Російська пропаганда зробила свою справу на Луганщини» 2

2 березня Старобільськ окупували. Того ж дня відбувся перший мітинг протесту. Люди вийшли з українськими прапорами, намагалися голіруч зупиняти бронетехніку.

– Ми стали одними з перших, хто потрапив під окупацію. З перших днів жителі громади були об’єднані у своїй громадянській позиції: Старобільськ – це Україна. І з квітами окупантів ніхто не зустрічав, – згадує події тих днів пані Бондар. – Звісно, танки не вдалося зупинити, але свою позицію люди висловили. Вже 6 березня в нас відбувся другий мітинг: ми зібралися на центральній площі, голова міськради Яна Літвінова була на чолі цього заходу. Наші найсміливіші хлопці зняли російський прапор, який встигли повісити непрохані гості, натомість повісили український, і ми рушили до комендатури. По нас почали стріляти: спершу – в повітря, на щастя, нікого не поранили, але мітинг таки розігнали. А з часом активних учасників почали відловлювати по одному.

«Коли потрапили на вільну територію, було відчуття, що можна нарешті дихати, і це не метафора»

Певний час родина Наталки залишалася в місті. Батьки – люди похилого віку – відмовилися від евакуації. Але Наталія розуміла: і за нею, і за її чоловіком невдовзі прийдуть.

– Я журналістка, а чоловік працював у комунальній сфері. Залишатися в місті нам було небезпечно. Увечері 19 березня ми виїхали. Наступного дня ми не стали чекати, бо він міг стати для нас дуже неприємним. Так нас попередили. Ми поїхали через Росію, як багато хто їздив, далі – через Латвію. Через Україну можна було виїхати, але треба було проїхати 17 блокпостів, з них 12 – підконтрольних окупантам, – розповідає наша співрозмовниця.  – Ми виїхали власною автівкою, діяли якось спонтанно, без розуміння реальності. Коли потрапили на вільну територію, було відчуття, що можна нарешті дихати, і це не метафора, це фізичне відчуття. Коли я ходила вулицями свого окупованого міста, до мене ніхто з автоматом не підходив, але я відчувала неймовірний страх і дискомфорт.

Журналістка Наталка Бондар: «Російська пропаганда зробила свою справу на Луганщини» 3

Через територію Росії гнали не зупиняючись. І ще не здогадувалися, що на пункті пропуску на них чекають найгірші в житті чотири години.

– Чоловіка роздягали й шукали якісь татуювання чи сліди від поранень. Допитували, чи маємо ми зв’язки із ЗСУ чи СБУ. Коли зазирнули в паспорти і побачили американську візу в дитини, запитали, чи вчили її американці ненавидіти росіян. Вони хотіли, щоб ми стали біженцями в Росії. Звичайно, ми перед тим почистили всі чати й месенджери, видалили прямий ефір з мітингу. Але я не прибрала листа до львівської школи, куди ми планували оформити дитину на екстернат, адже в нашій школі ще на початку березня сказали, що всі там тепер навчатимуться за російською програмою. Я тоді почала шукати доньці варіанти, відправила з десяток листів у школи в різних містах, і зі Львова відповіли відразу. І от окупанти зламали мою пошту і побачили лист до Львова. Наша легенда про поїздку до друзів у Москву одразу відпала. Довго нас допитували, і про «фашистів» у Львові розказували. Спершу був загальний допит – нас утрьох, потім допитували по одному. Всі речі пропустили через «рентген», і не тільки речі, а й машину. Це найжахливіший спогад, це ще гірше, ніж сидіти в квартирі й слухати звуки канонад. Ми думали, що нас або не випустять, або повернуть назад. Якесь шалене відчуття страху.

Журналістка Наталка Бондар: «Російська пропаганда зробила свою справу на Луганщини» 4

Після пережитого Наталка з сім’єю мандрувала Європою два тижні. Але зрештою всі зрозуміли, що хочуть повернутися в Україну. За час, що минув, сталося багато різного. З приємного – дочка вже вступила в університет імені Франка, на бюджетну форму навчання. Тож родина оселилася у Львові. А чоловік Наталії заявив, що йде на фронт.

– Він вирішив зробити все для того, щоб донька могла жити й навчатися повноцінно, у вільній країні, – розповідає журналістка. – Дуже хвилююся за нього, іноді не маємо можливості розмовляти і по декілька днів, але це його вибір, і цей вибір я поважаю.

Журналістка Наталка Бондар: «Російська пропаганда зробила свою справу на Луганщини» 5

«Мрію повернутися додому – в місця щасливих людей»

Зараз Наталя співпрацює зі Старобільською міською військовою адміністрацією, яка територіально перебуває у Львові, доки Старобільськ окупований. Активно веде роботу в сфері гуманітарних сервісів, інформує громадян про роботу  адміністрації.  Одночасно веде сторінку Старобільської міської ради у Фейсбуці, яку читають тисячі старобільчан, розкиданих війною по всьому світу.

– З неприємних змін, які зі мною сталися, – те, що я не хочу писати як журналістка, мені доволі складно бути об’єктивною, – ділиться медійниця. – Я мрію повернутись додому. І не просто додому, а, як казав Скрябін, в місця щасливих людей. Бо ми були щасливі вдома, але просто не знали цього. Мрію нарешті почуватися самою собою. Мрію про випуск першого друкованого номера своєї любої районки «Вісник Старобільщини» у деокупованому Старобільську. Про це щоразу у розмові з колегою, яка евакуювалася до Німеччини, говоримо, будуємо плани, бо вважаю це дуже важливою складовою тієї великої роботи, яка чекає на нас після повернення на звільнені території. Останнім часом здається, що я живу не своїм життям. Неначе дивлюся на світ очима якоїсь кіногероїні, а чим закінчиться  фільм – невідомо. Хочеться вийти з цього стану. Я вірю в Україну, в наші Збройні сили. Дуже люблю свою країну – раніше над цим так глибоко не замислювалася. А зараз зрозуміла, як сильно люблю! Коли нас позбавили свободи й можливості робити вибір,  я зрозуміла, яка це була цінність!

“ЖУРНАЛІСТИ ВАЖЛИВІ. Історії життя та роботи в умовах війни” – цикл матеріалів, які готує команда Національної спілки журналістів України за підтримки шведської правозахисної організації Civil Rights Defenders.

Попереднє

Ukraine: "The preservation of local media is essential to support Ukrainian democracy"

Наступне

Journalists taught rules of staying at hot spots in Chernivtsi

Схожі новини

Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»
Історії

Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

20/01/2025
Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»
Історії

Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

06/01/2025
Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару
Історії

Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

06/01/2025
Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»
Історії

Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

03/01/2025
Наступне
У Чернівцях журналістів навчали правил перебування в гарячих точках

Journalists taught rules of staying at hot spots in Chernivtsi

Currently Playing

Як журналісти рятувалися від російських ракет. Конференція НСЖУ в Дніпрі

Як журналісти рятувалися від російських ракет. Конференція НСЖУ в Дніпрі

Як журналісти рятувалися від російських ракет. Конференція НСЖУ в Дніпрі

Відео
My trip to Ukraine. Anna Del Freo. EFJ

My trip to Ukraine. Anna Del Freo. EFJ

Відео
Як журналісти пережили перші дні широкомасштабного вторгнення

Як журналісти пережили перші дні широкомасштабного вторгнення

Відео

Найбільше читають

  • Донбас: На війні — не без втрат. В інформаційній — також…

    Актуально. Про механізми реагування «Укрпошти» на скарги щодо доставки

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • Список журналістів, які загинули від початку повномасштабної російської агресії (оновлено)

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • Редактор-рекордсмен Анатолій Безтака і газета «Діалог»: про стійкість, довіру читачів та любов до слова

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • Журналіст Фахрудін Шарафмал: «Один із найвпливовіших інструментів російської пропаганди – це людина»

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • Секретар НСЖУ Гліб Головченко став начальником управління в Держкомтелерадіо

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0

ОСТАННІ НОВИНИ

“Для росіян преса стала мішенню”, — заявила харківська журналістка Ганна Черненко у Вільнюсі.

“Для росіян преса стала мішенню”, — заявила харківська журналістка Ганна Черненко у Вільнюсі.

13/05/2025

Незабаром – ХХІІІ Міжнародний медіафестиваль-конкурс «ПресВесна на Дніпрових схилах»

Незабаром – ХХІІІ Міжнародний медіафестиваль-конкурс «ПресВесна на Дніпрових схилах»

13/05/2025

Журналістська благодійна акція «Рука підтримки»: у Запоріжжі розіграють лоти з Дрездена

Журналістська благодійна акція «Рука підтримки»: у Запоріжжі розіграють лоти з Дрездена

13/05/2025

Привернення уваги світу до українських журналістів – основне завдання участі НСЖУ в міжнародних та європейських заходах

Привернення уваги світу до українських журналістів – основне завдання участі НСЖУ в міжнародних та європейських заходах

13/05/2025

«Ризики тортур, сексуального насильства та зневаги до людської гідності», – Ліна Кущ про загрози російського полону для журналісток

«Ризики тортур, сексуального насильства та зневаги до людської гідності», – Ліна Кущ про загрози російського полону для журналісток

12/05/2025

Завантажити ще
Головна 2
НСЖУ

Національна спілка журналістів України (НСЖУ), згідно з її Статутом, є національною всеукраїнською творчою спілкою, що об’єднує журналістів та інших працівників засобів масової інформації.
Про нас

РУБРИКИ

  • Анонси
  • Новини
  • Новини медіапростору
  • Міжнародні новини
  • Відновлення медіа
  • Юридична консультація
  • Навчання
  • Публікації

КОНТАКТИ

Поштова адреса:
01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 27-а

тел.: +38(044) 234-52-09

email: spilka@nsju.org

МИ В СОЦ.МЕРЕЖАХ

  • Головна
  • Вступ до НСЖУ
  • Центри журналістської солідарності
  • Контакти

© 2025 Національна спілка журналістів України
Всі матеріли захищені і можуть бути використані лише дозволено за умови відкритого для пошукових систем гіперпосилання на відповідну сторінку матеріала НСЖУ не нижче третього абзацу.

Немає результату
Переглянути всі результати
  • Спілка
    • Історія
    • Керівництво
    • Структура
    • Секретаріат
    • Правління
    • Обласні організації
    • Документи
    • Вступ до НСЖУ
    • Нагороди
    • Конкурси
  • СПЕЦПРОЄКТИ
    • У фокусі – КРИМ
    • Ми з України!
    • Журналісти важливі
    • Центри журналістської солідарності
  • Історії
  • Мiсцевi Медiа
  • Юридична консультацiя
  • Навчання