Російська Федерація веде системну політику знищення незалежної журналістики – від цілеспрямованих дронових атак до викрадення медійників та крадіжки медійних брендів. За неповні три роки великої російсько-української війни Україна створила унікальну систему розслідування цих злочинів і стала світовим лідером у притягненні до відповідальності за злочини проти медійників.
Про це йшлося 15 січня на засіданні Тимчасової слідчої комісії (ТСК) Верховної Ради з розслідування російських злочинів проти журналістів під головуванням народної депутатки Євгенії Кравчук, де було затверджено персональний склад Експертної ради з числа медійників і представників журналістських організацій.
«Без правди немає справедливості. Без журналістів – немає правди», – наголосив голова НСЖУ Сергій Томіленко, який ввійшов до числа членів Експертної ради. На його переконання, рада має дати політичну оцінку системним злочинам проти медійників, посилити міжнародний тиск на росію щодо звільнення полонених журналістів та рекомендувати зміни у державній політиці.
870 злочинів проти правди
Директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк презентувала масштаби катастрофи для української журналістики: з початку повномасштабного вторгнення ІМІ зафіксував 870 злочинів проти журналістів та медіа. Медійники стають цілеспрямованою мішенню, переконана експертка. Яскравим прикладом цього стали дронові атаки на журналістів.
– Російські оператори дронів за допомогою камер бачать людину з камерою, навіть бачать емоції на її обличчі, і все одно атакують, – зазначила Романюк.
Керівниця відділу моніторингу свободи слова ІМІ Катерина Дячук розповіла, що під час зустрічей з американськими високопосадовцями наголошує, що перед будь-якими мирними переговорами Росія має щонайменше випустити всіх цивільних заручників.
Також вона переконана, що для ефективного правового переслідування злочинців необхідно узгодити єдине визначення поняття «журналіст», щоб у різних журналістських організацій не було з цього питання різночитань. Цю ідею підтримав член ТСК, голова парламентської комісії з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв.
Голова громадської організації «Медійна ініціатива за права людини» Тетяна Катриченко звернула увагу на особливу категорію – громадян, які в умовах інформаційного вакууму на окупованих територіях почали інформувати Україну і світ про злочини окупантів.
– Ми не можемо говорити тільки про професійних журналістів, тому що так ми дуже звузили б наше коло. Багато людей на окупованих територіях в умовах інформаційного вакууму почали інформувати через соціальні мережі про те, що відбувається. Наприклад, кримські татари, які опинилися в неволі через поширення правдивої інформації, – більшість із них – не професійні журналісти, а просто небайдужі громадяни, які висвітлювали судові процеси в соціальних мережах, – пояснила Катриченко.
Вона розповіла про випадки, коли люди без журналістської освіти вели твітер-акаунти або телеграм-канали про події в окупованих Донецьку, Луганську, Мелітополі – і були затримані, засуджені до 14-15 років за звинуваченнями в тероризмі. Катриченко запропонувала сформувати спільний список журналістів та медійників у полоні, виділити флагманські кейси для міжнародної адвокації та залучати євродепутатів до амбасадорства конкретних історій.
«Україна – світовий чемпіон у розслідуванні злочинів проти журналістів»
Глобальний директор з адвокації, судових процесів та допомоги організації «Репортери без кордонів» (RSF) Антуан Бернар взяв участь у засіданні онлайн і дав разючу оцінку роботі української правової системи.
– 24 лютого 2022 року не існувало жодної прокурорської політики щодо злочинів проти журналістів. Сьогодні відкрито щонайменше 125 прокурорських розслідувань. З нашої глобальної перспективи ця ситуація зробила українську судову систему світовим чемпіоном у переслідуванні та покаранні злочинів проти журналістів, – зазначив Бернар.
Коментуючи складні умови роботи українських журналістів, представник RSF наголосив на важливості постійного діалогу з колегами з Національної спілки журналістів України та Інституту масової інформації.
Він повідомив, що RSF разом із ІМІ та в діалозі з НСЖУ подали 10 кримінальних скарг на різні злочини проти медійників, що спричинило відкриття щонайменше 14 прокурорських розслідувань. Спочатку організація також звернулася до прокурора Міжнародного кримінального суду, але українська судова система виявилася настільки ефективною, що міжнародна допомога в цьому напрямку не знадобилася.
Бернар також запропонував розглянути питання криміналізації воєнної пропаганди та визнання права громадян на доступ до достовірних джерел інформації, яке вже закріплене в новому Європейському акті про свободу медіа.
Системне знищення медіаінфраструктури та крадіжка брендів
Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко представив комплексний огляд ситуації з медіа на прифронтових та тимчасово окупованих територіях.
Він продемонстрував фотографії зруйнованих редакцій у Ізюмі, Межовій, Великій Писарівці, показав шокуючий приклад крадіжки медійних брендів: через три тижні після окупації Маріуполя в Ростові-на-Дону була надрукована газета «Приазовский рабочий» — з вкраденим логотипом, шрифтами маріупольського видання, але без жодного маріупольського журналіста. Багатотисячним тиражем фальшивк завезли в зруйноване місто як «доказ», що Маріуполь нібито підтримує російський порядок.
– Це теж має кваліфікуватися як злочин. Росіяни крадуть традиційні медійні бренди, яким люди довіряли десятиліттями, щоб використати їх для пропаганди, – підкреслив голова НСЖУ.
Перша секретар Спілки Ліна Кущ доповнила, що практика крадіжки брендів відпрацьована ще з 2014 року на Донеччині та Луганщині. Окупанти централізовано друкують всі «відновлені» газети в Донецьку, у віджатій друкарні українського видання, контент постачається з так званого «Міністерства інформації ДНР», а місцевим редакціям залишають одну-дві сторінки для локальних оголошень.
Дронові атаки: наліпки «PRESS» стали небезпечними
Особливу увагу голова НСЖУ приділив новій смертельній загрозі – цілеспрямованим дроновим атакам на журналістів.
– На сьогодні наша ключова рекомендація – не використовувати наліпки «Преса». З розвитком дронової технології оператор російського дрона чітко бачить, що це беззбройна цивільна людина з великою камерою. Відбувається свідоме націлення на людину з професійним обладнанням. Коли я спілкувався з представниками Генштабу про загибель французького журналіста Антоні Лаллікана, військові підтвердили: оператор дрона чітко бачив, що це цивільна людина з фотоапаратом, не у військовій формі. Наліпки «Преса» не рятують, вони навпаки стали небезпечними, — наголосив Томіленко.
Він зазначив, що це потребує перегляду міжнародних рекомендацій з безпеки журналістів і може стати предметом окремої експертизи комісії.
Сергій Томіленко також нагадав про понад 130 відеосвідчень проєкту «Розстріляна свобода слова» та три документальні фільми про роботу журналістів в умовах війни, які можна використовувати для міжнародної адвокації. Він запропонував провести виїзне засідання комісії у приміщенні Спілки на Хрещатику, щоб заслухати безпосередні свідчення постраждалих журналістів з регіонів.
«Журналісти можуть бути обличчям кампанії про цивільних полонених»
Євгенія Кравчук повідомила про амбітні плани міжнародної роботи комісії. Влітку планується виїзне засідання в Гаазі для зустрічі з Міжнародним кримінальним судом, який веде кейси по злочинах проти журналістів. У лютому голова комісії виступить на зимовій сесії парламентської асамблеї ОБСЄ у Відні разом з Дмитром Хилюком, який повернувся з російського полону, та Тетяною Катриченко.
– Маємо використовувати всі можливі майданчики, щоб ця тема не згасала. Журналісти публічні вже через свою професію, їхня ідентичність не прихована – вони можуть бути обличчям кампанії про цивільних полонених, – зазначила голова комісії.
Євгенія Кравчук також повідомила про конкретні успіхи в залученні європейських депутатів: литовський депутат Європарламенту Петрас Ауштрявічюс став амбасадором Яни Суворової, а австрійський депутат-письменник погодився взяти менторство над кримським журналістом Османом Аріфмеметовим, який написав книжку з російської тюрми про перебування в полоні.
Сергій Томіленко звернув увагу комісії на необхідність адресної підтримки родин полонених журналістів.
– Вони потребують як постійної кваліфікованої юридичної, так і матеріальної підтримки. Доля кожного полоненого означає для їхніх родин великі матеріальні витрати – відвідини в тюрмах, пересилки ліків. Це окремий напрям роботи, – підкреслив голова НСЖУ.
Він продемонстрував лист від Ірини Левченко, полоненої запорізької журналістки, членкині НСЖУ, який надійшов через російську в’язничну систему і став першим публічним доказом того, що вона жива. За попередньою інформацією, Левченко утримували понад рік взагалі без обліку в російській тюремній системі – в Маріуполі, і лише потім завели в систему.
Комісія планує провести низку тематичних засідань: окреме – по полонених журналістах з залученням правоохоронних органів, окреме – по справі Вікторії Рощиної, яку російські окупанти закатували у в’язниці. 11 лютого відбудеться виїзне засідання на Суспільному мовнику, де розглядатимуть вплив війни на роботу медіа та ситуацію з полоненими операторами каналу.
Крім того, планується підготувати комплексний звіт – «white paper» – про російські злочини проти журналістів для поширення серед міжнародних партнерів різними мовами. Це буде не просто юридичний документ, а публічний репорт для широкої комунікації, подібний до тих, що публікує Гельсінська комісія Конгресу США.
Склад Експертної ради
До затвердженого складу Експертної ради увійшли журналісти, правозахисники, аналітики й дослідники, серед яких: Сергій Томіленко (НСЖУ), Оксана Романюк (ІМІ), Тетяна Катриченко (Медійна ініціатива за права людини), Катерина Дячук (ІМІ), Олександра Горчинська, Дмитро Хилюк, Ганна Красноступ, Олександр Бурмагін, Андрій Бистров, Наталія Криворучко, Стас Козлюк, Олег Батурін, Юлія Химерик, Ганна Чехович, Максим Буткевич, Ліза Кузьменко, Володимир Зеленчук.
«До Експертної ради увійшли дуже різні люди – журналісти й правозахисники, аналітики й дослідники, ті, хто багато років документує злочини, і ті, хто пережив їх на власному досвіді. Нас об’єднує просте й важливе відчуття: справедливість має значення, навіть коли до неї довгий шлях», — написав у своєму фейсбуці Сергій Томіленко після засідання.
Інформаційна служба НСЖУ
Фото: фейсбук-сторінки Сергія Томіленка, ІМІ
Дискусія з цього приводу: