Україна у світі та, зокрема, Європі, сприймається як країна, у якій доволі низький рівень культури сприйняття журналістів при виконанні професійних обов’язків. Рівень фізичної агресії до журналістів залишається дуже високим. Кожні п’ять днів стається інцидент із застосуванням сили щодо працівників ЗМІ. Цей високий рівень агресії, цькування в соцмережах, нетерпимість, що демонструють багато публічних осіб, призводять до токсичної атмосфери в якій працюють наші колеги, наражаючи своє здоров’я та життя на небезпеку.
Саме тому для Національної спілки журналістів України пріоритетом є вимога ефективних розслідувань нападів на журналістів. Про це під час громадських слухань з питань фізичної безпеки журналістів і боротьби з безкарністю заявив голова Спілки Сергій Томіленко.
Ці слухання, які НСЖУ проводить від 2017 року, є майданчиком для пошуку шляхів у досягненні справедливості таможливостей захисту журналістів від фізичних атак і морального тиску.
Сергій Томіленко нагадав, що торік громадські слухання відбулися на парламентському рівні, було досягнуто певного прогресу в комунікаціях із Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією.
«Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков дав доручення визначити відповідальних осіб високого рангу за реагування у відомствах МВС і Нацполіції на перешкоджання журналістській діяльності. Також дано доручення регулярно проводити публічні звіти про стан розслідування нападів на журналістів, випадків перешкоджання журналістській діяльності», - нагадав очільник НСЖУ.
Він звернув увагу присутніх на резонансні злочини, які досі лишаються нерозкритими. Зокрема, у 2019 році в Європі було вбито двох журналістів, один із яких – український журналіст Вадим Комаров.
«Ми надзвичайно стурбовані тим, що цей злочин досі не розкритий і розглядаємо нинішні слухання як пошук варіантів того, як ми можемо вплинути на ситуацію. А наш спілчанський майданчик розглядаємо як можливість отримати певний публічний звіт органів правопорядку», – прокоментував Сергій Томіленко.
Заступник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко, який узяв участь у слуханнях, наголосив, що часто конфлікти між представниками мас-медіа та громадянами, а то й правоохоронцями виникають через те, що не всі знають закони, які дозволяють журналістам працювати у громадських місцях, проводити зйомку та збір інформації.
Він запевнив, що МВС тісно співпрацює як з НСЖУ, так і з парламентським Комітетом з питань свободи слова.
«Ми налагодили роботу таким чином, що керівники обласних управлінь поліції ведуть окремий облік злочинів щодо перешкоджання професійній діяльності журналістів (це ст.171 Кримінального кодексу України), окремим обліком фіксуються всі факти нападів на журналістів. Отримуючи інформацію про інцидент з журналістом, миттєво реагуємо на всі ці прикрі випадки. Думаю, що за останні півтора року журналістська спільнота відчуває нашу роботу в цьому напрямку», – сказав Антон Геращенко.
Під час слухань Антон Геращенко прокоментував низку актуальних питань:
Про вбивство Вадима Комарова:
«Не всі злочини проти журналістів, на жаль, розкриті. Для нас є викликом питання розкриття вбивства черкаського журналіста Вадима Комарова, пошуку замовників, організаторів та виконавців цього жорстокого злочину. Зараз головне слідче управління поліції допомагає черкаським колегам у розкритті вбивства журналіста.
Принагідно хотів би сказати, що не всі напади на журналістів бувають пов’язані з їхньою професійною діяльністю. Трапляється, журналіст стає об’єктом злочину з боку грабіжників як звичайний громадянин, і грабіжник навіть не знає, що перед ним журналіст. Але й на такі випадки ми реагуємо, адже наше завдання – будь-який злочин проти журналістів має бути покараний».
Про службові розслідування скарг на дії працівників Міністерства внутрішніх справ:
«Існує процедура, що передбачена Дисциплінарним статутом Національної поліції України, де визначено право на проведення службових розслідувань. Коли інформація від журналістів зі скаргою на дії співробітників поліції надходить безпосереднього в органи поліції, проводиться службове розслідування. За його висновками працівники поліції або притягаються до адміністративної та дисциплінарної відповідальності, або не притягаються.
Річ у тому, що ми не завжди вважаємо що всі співробітники поліції в кожному випадку порушують права журналістів. Трапляється, коли окремі представники засобів масової інформації з метою чи то пропаганди, чи то самопіару подають якісь скарги до поліції або оприлюднюють у ЗМІ інформацію, що після того не підтверджується.
Так, кілька років тому журналіст і волонтер Андрій Боєчко, якого зупинили співробітники патрульної поліції, написав розлогий пост у соцмережах про негативні дії співробітників поліції. Але відеозапис з місця події повністю спростовував інформацію Андрія Боєчка: відео свідчило, що це він сам лаявся і ображав співробітників поліції. Наше відео було оприлюднено і так ми спростовували неправдиву інформацію недоброчесної людини.
Вважаємо, що абсолютно всі співробітники поліції повинні фіксували свої слідчі дії на відеозапис. Це допоможе уникнути зайвих перекручень, маніпуляцій з обох сторін конфлікту. Планується, що вже наступного року будуть закуплені відеокамери, і питання відеофіксації буде повністю вирішене».
Про недопущення журналістів до зали Шевченківського суду Києва під час слухання справи Стерненка:
«Тоді були скарги журналістів, народних депутатів, яких не допустили до зали судового засідання. Я особисто займався цим питанням, вивчав чому так сталося. Річ у тому, що в нас є рядові співробітники поліції, завдання яких – фізично охороняти той чи інший периметр, щоб не сталося великих бійок і сутичок. А ще є більш досвідчені і більш виховані керівники з більшими повноваженнями.
Коли в той день депутатів і журналістів не пропустили в залу суду, дехто з них звернувся до керівника підрозділу, що забезпечував там громадську безпеку, і отримали дозвіл на присутність на засіданні. Раджу журналістам чинити таким чином у всіх подібних ситуаціях.
А бувають випадки, коли на журналістів вчиняють напади радикально налаштовані активісти, погляди яких різняться з поглядами ЗМІ, що представляють журналісти. Тоді журналістів можуть не пустити задля їхньої ж безпеки. Бувають випадки, коли поліцейські стають заслоном між представниками певних ЗМІ і агресивно налаштованими громадянами.
У будь-якому разі, коли бачите якісь порушення з боку поліції, телефонуйте голові НСЖУ Сергієві Томіленку, з яким ми на постійному зв’язку. Будемо вирішувати такі питання, і, якщо буде потрібно – миттєво».
Про справи, які пов’язані з убивствами або нападами на журналістів, що перебувають на стадії завершення:
«Ми класифікуємо справи як перешкоджання діяльності журналістів (коли їх, наприклад, не пускають знімати, забирають камеру, б’ють) і вбивства журналістів (як от вбивство Вадима Комарова, яке залишається не розкритим та інші вбивства, які, на жаль не розкриті вже багато років). По вбивству В’ячеслава Веремія в 2014 році притягнутий до кримінальної відповідальності виконавець і досі не пред’явлена підозра замовникам».
Про законопроєкт щодо посилення відповідальності за правопорушення щодо журналістів та його реальний вплив:
«Я ще раз хочу наголосити, що сьогодні взагалі в суспільстві високий рівень агресії. Хтось когось зачепив на автомобілі, і замість того, щоб викликати поліцію і вирішити все в законному порядку, починається бійка.
Через високий рівень фізичної агресії, що є наслідком і поганого виховання багатьох людей, у нас є й більша порівняно з Європою кількість фізичних нападів на журналістів. Безпосередньою причиною багатьох конфліктів стає те, що деякі люди вважають, що ніхто не має права їх знімати на вулицях. Але ж законодавство про засоби масової інформації, Конституція України гарантують можливість законного збору в громадських місцях інформації для висвітлення. Не можна заходити до приватної квартири або вдиратися до офісу, ще на якусь закриту територію без дозволу власника. Проте на відкритій території журналіст може знімати і ставити запитання кожному.
Коли я був народним депутатом, за мною також входили журналісти із запитаннями, і я до цього нормально ставлюся, бо я поважаю роботу журналістів і визнаю закони.
Але й у Верховній Раді були випадки коли окремі депутати, коли їм щось не подобалося в діях журналістів, нападали на них, били, забирали телефони.
Отже, ми підтримуємо всі зміни в законодавстві які пропорційно (підкреслюю – пропорційно!) підвищують відповідальність за перешкоджання журналістській діяльності. Але тільки посилення жорсткості законодавства не дає прямої кореляції: мовляв, ухвалили жорсткіший закон (буде, приміром, покарання замість трьох десять років позбавлення волі) не означатиме, що в нас відразу буде менше нападів на журналістів».
Фото із архіву НСЖУ та Національної поліції України
