За січень–жовтень 2026 року Національна спілка журналістів України задокументувала 139 верифікованих випадків фізичного впливу російської агресії на цивільних журналістів, редакції та медійну інфраструктуру. Постраждали щонайменше 35 українських медіа, а 35 кейсів були пов’язані з атаками російських безпілотників. Майже кожен четвертий випадок моніторингу зафіксовано в Києві.
Моніторинг НСЖУ охоплює випадки поранення цивільних журналістів, пошкодження редакцій, робочого обладнання, житла та майна медійників унаслідок російських атак. Онлайн-погрози та інші нефізичні форми тиску до цього масиву не входять.
Одиницею обліку є не окремий обстріл, а верифікований випадок його фізичного впливу на журналіста, редакцію або об’єкт медіаінфраструктури. Тому один ракетний чи дроновий удар може спричинити кілька окремих кейсів.
Мета моніторингу — не лише документувати наслідки російської агресії, а й визначати актуальні потреби постраждалих журналістів і редакцій, допомагати їм через мережу Центрів журналістської солідарності НСЖУ та формувати доказову основу для міжнародної адвокації й майбутнього притягнення винних до відповідальності.
Цей матеріал продовжує регулярний моніторинг НСЖУ за 2026 рік і представляє узагальнені дані станом на 1 листопада.
Динаміка атак: найбільше випадків зафіксовано у травні
За актуалізованими даними НСЖУ, помісячна динаміка верифікованих випадків була такою:
січень — 2, лютий — 10, березень — 18, квітень — 8, травень — 25, червень — 17, липень — 19, серпень — 12, вересень — 11, жовтень — 17.
Найбільшу кількість випадків зафіксовано у травні — 25. Значну частину цього показника становлять наслідки масованої комбінованої атаки на Київ 24 травня, коли постраждали приміщення шести медіа, офіс Київської регіональної організації НСЖУ, а також житло й майно журналістів.
Високими залишалися показники березня — 18 випадків, липня — 19, червня та жовтня — по 17.
Показники попередніх місяців у зведеному масиві уточнювалися в процесі додаткової верифікації та перегляду окремих випадків. Тому вони можуть відрізнятися від цифр, оприлюднених у попередніх щомісячних повідомленнях НСЖУ.
Водночас ці дані не слід трактувати як вичерпний перелік усіх російських атак на українську медіасферу. Вони відображають лише випадки, які НСЖУ змогла задокументувати й верифікувати відповідно до своєї методології.
Під ударами — 35 українських медіа
За десять місяців 2026 року НСЖУ зафіксувала щонайменше 42 випадки пошкодження або знищення медійних приміщень, обладнання та інфраструктури. Загалом постраждали 35 різних медіа, деякі з яких зазнавали ударів неодноразово.
Серед постраждалих — національні телеканали, регіональні мовники, місцеві газети та інші редакції.
Особливо вразливими залишаються невеликі місцеві медіа. Для них пошкодження редакції часто означає не лише матеріальні збитки, а й загрозу припинення випуску новин, від яких залежать мешканці прифронтових громад.
Російські удари знищують робочі приміщення, комп’ютери, камери, транспорт і редакційні архіви. Навіть коли журналістам вдається уникнути поранень, редакція може втратити можливість повноцінно працювати на тижні або місяці.
Водночас НСЖУ не стверджує, що в кожному із задокументованих випадків конкретна редакція була заздалегідь обраною ціллю атаки. Моніторинг фіксує насамперед підтверджені наслідки російської агресії для медіа.
Дрони змінюють правила журналістської роботи
Однією з найсерйозніших загроз для українських журналістів залишаються російські ударні безпілотники різних типів.
За січень–жовтень 2026 року НСЖУ задокументувала щонайменше 35 пов’язаних із дронами випадків. Із них 19 стосувалися журналістів і знімальних груп під час професійної роботи, ще 16 — редакцій, медійної інфраструктури та обладнання. Щонайменше п’ятеро медійників отримали поранення.
Небезпеку створюють FPV-дрони, зокрема з оптоволоконним керуванням, ударні безпілотники типу «Шахед», дрони «Молнія» та інші засоби ураження.
Зона безпосередньої дронової загрози розширюється. FPV-дрони, які раніше асоціювалися передусім із лінією фронту та прилеглими територіями, дедалі частіше загрожують журналістам у великих прифронтових містах — Сумах, Харкові та Запоріжжі.
Запоріжжя: знімальні групи змушені змінювати маршрути
6 жовтня у селищі Кушугум Запорізької області знімальна група «Суспільне Запоріжжя» у складі кореспондентки Анастасії Потапенко, оператора Максима Савчука, водія Олександра Денисенка й інструктора з безпеки Даниїла Левченка, яка фіксувала наслідки російських обстрілів, потрапила під атаку кількох FPV-дронів. Один із них атакував автомобіль. Через загрозу повторних ударів медійники кілька годин не могли безпечно залишити населений пункт.
За словами головної редакторки «Суспільне Запоріжжя» Альони Наталухи, територія, де знімальні групи можуть працювати відносно безпечно, за останній місяць-півтора істотно звузилася.
«У багатьох місцях в області працювати стає майже неможливо», — зазначила вона в коментарі НСЖУ.
Після атаки в Кушугумі редакція змушена переглядати алгоритми виїздів. Наталуха також звертає увагу на психологічне виснаження команди: «Ця осінь для нашої команди найважча».
Харків: загроза FPV-дронів поширюється на місто
Про погіршення ситуації повідомляють і харківські журналісти.
Шеф-редактор східного хабу Суспільного В’ячеслав Мавричев на засіданні парламентської Тимчасової слідчої комісії зазначив, що загроза FPV-дронів поширилася на все місто.
«Ми не почуваємося в безпеці», — наголосив він.
Польові кореспонденти, оператори й водії проходять посилену підготовку з тактичної медицини та роботи в умовах дронової загрози.
Ці свідчення показують, що для журналістів змінюються не лише маршрути відряджень. Під загрозою опиняються звичні умови роботи у власних містах.
Маркування PRESS: НСЖУ рекомендує не використовувати його в зоні дронової загрози
Окреме занепокоєння НСЖУ викликає небезпека для журналістів, які мають помітне маркування PRESS на бронежилетах, шоломах або транспорті.
Спілка переконана, що російські військові свідомо атакують журналістів, зокрема за допомогою FPV-дронів. Про цілеспрямоване переслідування свідчать українські та іноземні воєнні кореспонденти, які пережили такі атаки.
Зокрема, у серпні знімальна група СТБ потрапила під багаторазову атаку FPV-дронів поблизу Межової на Дніпропетровщині. У вересні НСЖУ оприлюднила свідчення журналістки Ксенії Клещенко, яка пережила повторні атаки дронів під час евакуаційної місії на Запоріжжі. За її словами, дрони переслідували транспорт із людьми, попри помітні розпізнавальні позначки.
На переконання НСЖУ, такі свідчення вимагають перегляду традиційних підходів до візуальної ідентифікації журналістів у районах бойових дій.
НСЖУ рекомендує журналістам не використовувати помітне маркування PRESS у районах безпосередньої дронової загрози, де такі позначки можуть полегшувати ідентифікацію та наведення російських операторів безпілотників.
Ця рекомендація стосується практичного зниження ризиків і не змінює правового статусу журналістів. Відповідно до міжнародного гуманітарного права, цивільні журналісти користуються захистом незалежно від наявності або відсутності маркування PRESS.
НСЖУ закликає міжнародні журналістські та гуманітарні організації переглянути рекомендації щодо використання розпізнавальних знаків з урахуванням нових загроз, пов’язаних із дроновою війною.
Повторні удари: редакції не встигають відновлюватися
Окремою тенденцією 2026 року стали повторні пошкодження тих самих редакцій.
Газета «Промінь» у Сновську на Чернігівщині постраждала щонайменше тричі — у лютому, травні та червні. Телеканали «Ми — Україна» та «Ми — Україна+» зазнали пошкоджень 20 серпня та повторно 8 вересня.
Для деяких редакцій це вже не перший рік відновлення після російських атак.
Власний офіс газети «Обрії Ізюмщини» був зруйнований під час окупації Ізюма у 2022 році. У лютому 2025 року редакція знову постраждала внаслідок удару балістичної ракети — уже в іншому приміщенні. У вересні 2026 року авіаудар знову зробив її робочий простір непридатним для повноцінної роботи.
Неодноразово зазнавали пошкоджень офіси «5 каналу» в Києві та редакції «Південної зорі» в Нікополі.
Будівля філії Суспільного в Запоріжжі, за даними НСЖУ, зазнавала руйнувань унаслідок російських ударів поблизу щонайменше дев’ять разів. Через постійну небезпеку команда працює дистанційно.
Повторні удари означають для редакцій нові витрати на ремонт, заміну обладнання та пошук приміщень. Вони також змушують змінювати виробничі процеси, переходити на дистанційну роботу й шукати способи зберегти команду.
На думку НСЖУ, підтримка таких медіа не може обмежуватися разовим ремонтом або заміною техніки. Потрібні резервні робочі місця, автономне живлення, можливість швидкої релокації та фінансова допомога, яка дозволяє редакціям продовжувати роботу після повторних атак.
Київ: майже кожен четвертий випадок моніторингу
За січень–жовтень 2026 року НСЖУ зафіксувала в Києві 34 випадки фізичного впливу російських атак на журналістів і медіа — майже чверть від загальних 139.
Із них 13 стосувалися пошкодження медійних приміщень та інфраструктури, 21 — житла й майна журналістів.
Це один із найбільш показових результатів моніторингу.
Попри віддаленість столиці від лінії фронту, масовані ракетно-дронові атаки створюють серйозні ризики для журналістів і редакцій. У Києві медійники втрачають житло, робочі приміщення, техніку й можливість безперервно працювати.
Водночас характер загроз у столиці відрізняється від ситуації в прифронтових містах, де журналісти стикаються також із безпосередніми атаками FPV-дронів під час зйомок і пересування.
Моніторинг показує: небезпека для українських журналістів давно вийшла за межі прифронтових територій.
Найбільшу концентрацію задокументованих випадків, окрім Києва, зафіксовано в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій та Харківській областях.
Жовтень: 17 нових верифікованих випадків
У жовтні 2026 року НСЖУ зафіксувала 17 випадків фізичного впливу російських атак на українську медіасферу.
За структурою моніторингу:
- 10 випадків пошкодження житла журналістів;
- 3 випадки пошкодження редакцій;
- 1 випадок знищення майна медіа;
- 1 випадок пошкодження особистого автомобіля журналістки;
- 1 випадок атаки на знімальну групу під час роботи;
- 1 випадок травмування журналістки як цивільної особи.
Серед постраждалих редакцій — «Суспільне Запоріжжя», газета «Закон і бізнес» у Києві та ТРК «Візит» у Кременчуці.
Особливо значних руйнувань зазнала ТРК «Візит»: 22 жовтня російський безпілотник безпосередньо влучив у будівлю телекомпанії. Пошкоджено студію, телевізійне обладнання, техніку та робочі місця.
Редакція видання «Закон і бізнес» втратила значну частину технічного обладнання, майже всі меблі. Постраждав також архів друкованого видання.
Ці випадки ще раз демонструють, що навіть коли внаслідок атаки журналісти не отримують фізичних травм, редакція може втратити критично важливі ресурси для продовження роботи.
Людські втрати української медіаспільноти
Окрім моніторингу фізичного впливу російських атак на цивільну медіасферу, НСЖУ веде окремий облік загиблих журналістів і працівників медіа.
За даними Спілки, від початку повномасштабного вторгнення Росії загинули щонайменше 163 представники української медіаспільноти:
- 21 — під час виконання професійних обов’язків;
- 11 — за цивільних обставин, не пов’язаних безпосередньо з журналістською роботою;
- 131— під час військової служби.
Від початку 2026 року загинули 17 журналістів і працівників медіа, які захищали Україну у складі Сил оборони. Також упродовж року НСЖУ підтвердила інформацію про загибель ще п’ятьох медійників у попередні роки.
25 вересня внаслідок російського удару дроном по Києву загинула Марія Ївженко, колишня журналістка NV Бізнес, яка на той час уже працювала в корпоративному секторі.
Ці дані належать до окремого обліку людських втрат і не включаються автоматично до 139 випадків основного моніторингу фізичного впливу на цивільну медіасферу.
Українські журналісти в російській неволі
Ще одним напрямом моніторингової роботи НСЖУ є документування незаконного ув’язнення українських журналістів Російською Федерацією.
Станом на 1 листопада 2026 року Росія незаконно утримувала щонайменше 29 цивільних працівників медіа.
Багато з них роками залишаються без належного зв’язку з родинами, доступу до незалежної правової допомоги та необхідного медичного лікування. НСЖУ документує свідчення про катування, тривалу ізоляцію, етапування між місцями утримання та погіршення здоров’я журналістів.
Ірина Левченко: 15 років ув’язнення та свідчення про катування
Одним із найтривожніших випадків став вирок журналістці з Мелітополя, членкині НСЖУ Ірині Левченко, яка має понад 40 років професійного стажу.
6 травня 2023 року її викрали в окупованому Мелітополі разом із чоловіком, якого згодом звільнили.
У вересні 2026 року стало відомо, що підконтрольний Росії «Запорізький обласний суд» засудив журналістку до 15 років позбавлення волі за сфабрикованим обвинуваченням у «шпигунстві». У жовтні російський суд відхилив апеляцію захисту.
16 вересня Ірині Левченко виповнилося 65 років.
«П’ятнадцять років за ґратами в такому віці в російських тюрмах — що це, як не прихований смертний вирок?» — сказала її сестра Олена Руденко в коментарі НСЖУ.
У вересні з’явилися нові свідчення про катування журналістки. Під час допиту як свідка в Південному окружному військовому суді Ростова-на-Дону Левченко розповіла про побиття та катування електричним струмом у таємному місці утримання в окупованому Мелітополі.
Вона також засвідчила, що у 2023 році зустрічала там журналістку Вікторію Рощину, яка згодом загинула в російській неволі.
НСЖУ вимагає негайного звільнення Ірини Левченко та всіх інших незаконно ув’язнених українських журналістів.
Загроза здоров’ю та життю ув’язнених
Особливе занепокоєння викликає погіршення стану здоров’я журналістів у російських колоніях.
Кримська журналістка Ірина Данилович повністю втратила слух на ліве вухо, має серйозні проблеми зі здоров’ям і, за повідомленнями рідних, не отримує необхідної медичної допомоги.
У громадянського журналіста Вілена Темер’янова суттєво погіршився зір, він майже повністю втратив зуби та потребує стоматологічного лікування.
Громадянський журналіст Осман Аріфмеметов за час ув’язнення втратив 22 кілограми ваги. Рідні повідомляють про сильні болі та обмеження доступу до необхідних ліків.
Серйозні побоювання викликає і стан здоров’я Амета Сулейманова, який має захворювання серця.
Без прямого зв’язку з рідними залишаються мелітопольські медійники Анастасія Глуховська та Євген Ільченко. Деякі кримські журналісти перебувають у російській неволі вже майже десять років.
НСЖУ наголошує: незаконне ув’язнення, катування, ізоляція та ненадання медичної допомоги створюють безпосередню загрозу життю журналістів. Міжнародна увага до їхніх справ має залишатися постійною.
Розслідування злочинів проти журналістів
За даними Офісу Генерального прокурора, оприлюдненими 28 жовтня 2026 року на засіданні Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, від початку повномасштабного вторгнення Росії розслідуються 135 кримінальних проваджень щодо злочинів проти журналістів.
За інформацією прокуратури, встановлено загибель 68 журналістів, із яких 25 були цивільними, зокрема дев’ятеро іноземців. Поранення отримали 56 журналістів, серед них 55 цивільних, зокрема 23 іноземці.
Кримінальні провадження охоплюють убивства, поранення, викрадення, незаконне ув’язнення та катування медійників.
Окремо Головне слідче управління Національної поліції повідомило про вісім кримінальних проваджень щодо дев’яти журналістів, які зазнали незаконного утримання в російській неволі. Ще в чотирьох провадженнях обвинувальні акти скеровано до суду.
Статистика правоохоронних органів і моніторинг НСЖУ формуються за різними критеріями та мають різне призначення. Тому їхні показники не можна безпосередньо порівнювати або підсумовувати.
Висновки НСЖУ: журналістам потрібна не лише екстрена допомога, а й довгостроковий захист
Підсумки десяти місяців 2026 року показують, що російська агресія створює дедалі ширшу загрозу для української журналістики.
Небезпека не обмежується прифронтовими відрядженнями. Журналісти втрачають житло й робочі місця у великих містах, редакції зазнають повторних ударів, а дрони змушують медійників переглядати звичні правила безпеки.
Особливо вразливими залишаються місцеві та регіональні медіа. Для невеликої редакції повторне пошкодження приміщення або втрата обладнання можуть означати загрозу самому існуванню видання.
«Наш моніторинг показує, що сьогодні журналіст може втратити редакцію, обладнання або власне житло, навіть не виїжджаючи на фронт. А для місцевих медіа повторний удар часто означає загрозу самому існуванню видання. Тому міжнародна підтримка має допомагати не лише відновлювати зруйноване, а й забезпечувати можливість працювати далі», — наголошує голова НСЖУ Сергій Томіленко.
НСЖУ визначає пріоритетними посилення захисту від дронових атак, забезпечення журналістів сучасним захисним спорядженням, розвиток резервних робочих просторів із автономним живленням та підтримку психологічного здоров’я медійників.
Не менш важливою є допомога редакціям, які зазнають повторних атак. Їм потрібні не лише ремонт і заміна техніки, а й можливість зберігати команду, працювати дистанційно або швидко переміщуватися в безпечніші місця.
Важливу роль у цій роботі відіграє всеукраїнська мережа Центрів журналістської солідарності НСЖУ, які безкоштовно надають журналістам захисне спорядження, робочі місця, юридичні консультації, психологічну та екстрену допомогу.
НСЖУ продовжуватиме документувати наслідки російської агресії, допомагати постраждалим журналістам і редакціям та передавати верифіковані дані міжнародним партнерам і компетентним державним органам.
Методологія моніторингу
Моніторинг фізичного впливу російської агресії на українську медіасферу здійснює Національна спілка журналістів України.
До нього включаються лише верифіковані випадки фізичного впливу на цивільних журналістів, редакції та медійну інфраструктуру: поранення, атаки на журналістів під час роботи, пошкодження редакційних приміщень, обладнання, житла та майна медійників.
Верифікація базується на офіційних повідомленнях редакцій і медіаорганізацій, зверненнях журналістів та їхніх родин, публікаціях у відкритих джерелах, інформації регіональних координаторів Центрів журналістської солідарності НСЖУ, а також даних державних органів.
Моніторинг фізичного впливу на цивільну медіасферу ведеться окремо від обліку загиблих журналістів і працівників медіа та бази незаконно ув’язнених Росією журналістів.
Дані НСЖУ регулярно передаються міжнародним партнерам, зокрема Міжнародній та Європейській федераціям журналістів, Комітету захисту журналістів та іншим організаціям, які документують злочини Росії проти журналістів і медіа.
Інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: